Ухвала суду № 1975472, 09.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Грица Ю.І.                                                                               Справа № 22а-8181/08

Господарський суд Івано-Франківської обл. (№ А-8/118-6/465)                                     Рядок статзвіту № 39

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

09 червня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача -       Луцася А.Є., довіреність № 872 від 25.06.2007р.,

                                   Швеця З.Я., довіреність № 971 від 18.02.2008р.,

пред-ків відповідача -   Білої Ж.Р., довіреність № 32885/10-039 від 22.09.2006р.,

                                   Клейноти Л.М., довіреність № 69616/10-039 від 29.12.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2008р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Прикарпаттяобленерго» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

28.07.2007р. ВАТ «Прикарпаттяобленерго» звернувся до господарського суду з позовом (Т.1, а.с.3-6), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнених позовних вимог (Т.1, а.с.74-79), просить визнати нечинним винесене ДПІ у м.Івано-Франківську податкове повідомлення-рішення № 0004032312/0 від 22.07.2004р. про сплату 109575 грн. частини прибутку та 54788 грн. штрафних (фінансових) санкцій; відшкодувати понесені судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово (Т.1, а.с.125-126, 156-159, 181-186).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0004032312/0 від 22.07.2004р. про сплату 109575 грн. частини прибутку та 54788 грн. штрафних (фінансових) санкцій; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.30-31).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в м.Івано-Франківську, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (Т.2, а.с.33-35).

Апелянт вказує, що ВАТ «Прикарпаттяобленерго» підпадає під категорію підприємств, на яких поширюється ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік». Наведене твердження також спростовує висновки суду про те, що оскільки корпоратизацію підприємства завершено, то на нього не поширюються вимоги п.3 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування».

Позивач у 2004 році повинен сплачувати частину прибутку (доходу) відповідно до постанови КМ України № 405 від 30.03.2004р., за результатами фінансово-господарської діяльності періодів, в яких у статутному фонді акціонерного товариства державі належала частка (25,02 відсотки).

Також держава може впливати на вибір суб’єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача на подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 15.04.2005р. – 31.05.2005р. працівниками ДПІ у м.Івано-Франківську проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Прикарпаттяобленерго» за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., за результатами якої складено Акт перевірки № 416/23-6/00131564 від 06.6.2005р. (Т.1, а.с.11-73).

Проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ «Прикарпаттяобленерго»серед іншого порушено вимоги пп.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму дивідендів (частина прибутку) і донараховано податок на дивіденди в сумі 1672950 грн., в тому числі за І квартал 2004 року – 109575 грн., ІІ квартал 2004 року – 1563375 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004032312/0 від 22.07.2004р.(Т.1, а.с.10), яким згідно пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за встановлені порушення ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» ВАТ «Прикарпаттяобленерго»визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем - частина прибутку в сумі 109575 грн. основного платежу та 54788 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи постанову та задовольняючи позов ВАТ «Прикарпаттяобленерго», господарський суд правомірно виходив з наступного.

Ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що господарські організації:

- державні і казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затв. постановою КМ України № 405 від 30.03.2004р., в редакції діючій на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відрахування частини прибутку (доходу) провадяться державними, в тому числі казенними, підприємствами та їх об’єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також господарськими товариствами та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) – в розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

На підставі зазначеного Порядку відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання та застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції.

Водночас, ст.ст.14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» визначений вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів). Згідно з пп.3 п.1 ст.14 зазначеного Закону до загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За своєю суттю частина прибутку (доходу), яка підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України згідно норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» і вищевказаної постанови КМ України та визначена ДПІ у м.Івано-Франківську в спірному повідомленні-рішенні сума, є дивідендом, зміст якого, виходячи з положень ст.ст.88, 167 Господарського кодексу України та п.1.9. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зводиться до платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку емітента. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

З огляду на приписи пп.3 п.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» загальнодержавним податком (обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними чи комунальними підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який з зазначеного платежу є спеціальним законом з оподаткування.

Згідно пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 зазначеного Закону державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управління якого знаходяться такі підприємства.

             Таким чином, ст.72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік та п.2 постанови КМ України № 405 від 30.03.2004р. визначають відмінні від встановленого п.1.9 ст.1 та пп.7.8.2, 7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» коло платників податків та розмір дивідендів, що є обов’язковим платежем до бюджету.

Як випливає з матеріалів справи, ВАТ «Прикарпаттяобленерго» є відкритим акціонерним товариством, створеним в процесі корпоратизації, яке не підпадає під категорію підприємств, визначених п.1.9 ст.1, пп.7.8.2, 7.8.3. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Т.1, а.с.81-84).

Підтвердженням наведеного слугують положення ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно якої ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ч.2 ст.7 цього ж Закону зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. визначає, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Беручи до уваги наведене, та керуючись вимогами чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач, який згідно статуту та довідки про включення до ЄДРПОУ є відкритим акціонерним товариством, правомірно не нараховував та не сплачував до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) - дивідендів, як виду податку на прибуток, який відповідно до Законів України «Про систему оподаткування» та «Про оподаткування прибутку підприємств» сплачується до бюджету виключно державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами у розмірі, встановленому органом, в управлінні якого знаходиться підприємство.

Згідно преамбули до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення в порядку та згідно процедури, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо платежу “відрахування розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру державної частки у статутному фонді товариства (які прирівнюються до дивідендів)”, є безпідставним.

Судом першої інстанції також вірно вказано на те, що згідно ст.9 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Поняття, види, правила створення, правове регулювання діяльності господарського товариства, а також права та обов'язки їх учасників та засновників (акціонерів) визначаються спеціальним законодавчим актом - Законом України “Про господарські товариства”. Діяльність ВАТ «Прикарпаттяобленерго», яке є господарським товариством у формі відкритого акціонерного товариства, в частині визначення порядку використання та розподілу прибутку підпадає під регулювання норм саме цього спеціального Закону.

Згідно з п.2 ст.159 Цивільного кодексу України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку та збитків товариства.

Відповідно до п.3 ст.142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктами 7.2. і 7.3. Статуту ВАТ «Прикарпаттяобленерго», затвердженого загальними зборами акціонерів 25.09.1998р. (Т.1, а.с.81-84), встановлено, що порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначаються Загальними зборами акціонерів відповідно до Статуту та чинного законодавства України; чистий прибуток може розподілятися на виплату дивідендів акціонерам АТ.

22.03.2005р. загальними зборами акціонерів ВАТ «Прикарпаттяобленерго»було прийнято рішення про затвердження прибутку, одержаного позивачем у 2004 році та про порядок його розподілу: зокрема до фонду виплати дивідендів було спрямовано 6 відсотків від загального розміру затвердженого загальними зборами акціонерів чистого прибутку підприємства за 2004 рік (Т.1, а.с.85-87).

Таким чином, позивач здійснив усі передбачені чинним законодавством України дії щодо прийняття рішення та розподілу (виплати) дивідендів за 2004 рік на користь власників корпоративних прав товариства, у повній відповідності до рішення загальних зборів акціонерів товариства від 22.03.2005р., а тому його вимоги правомірні і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Пліш М.А.