Рішення № 19718021, 12.12.2011, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0827/2-4015/11

РІ Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд у складі головуючого судді Голубкової М.А., при секретарі Дребущак О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про спонукання до виконання умов договору,

В с т а н о в и в:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, у якому зазначив, що у 2005 році уклав договір про спільну діяльність з ОСОБА_2, за яким сторони зобовязалися провести спільну реконструкцію за власні кошти належного ОСОБА_2 житлового будинку, та набути на нього право власності у розмірі ? частини за кожним. ОСОБА_1 здійснив реконструкцію одноосібно за власні кошти, але ОСОБА_2 не погоджувався з вказаним і висловлював незадоволення з цим, не визнавав право власності ОСОБА_1 на вказані будівлі через існування договору про спільну діяльність між ними, але при цьому не виконував умови договору, посилаючись на відсутність у нього коштів, у звязку з цим позивач вважає свої права порушеними і звернувся до суду за їх захистом.

Просить задовольнити позов, спонукати ОСОБА_2. до виконання умов договору, укладеного між ними, визнати його користувачем вказаного житлового будинку, визнати за ним право власності на наступні реконструйовані будівлі житловий будинок Ж-2, площею по основі 526,1 кв.м. (в т.ч.13,0х3,0х10,30х26,05х6,73х х8,0х4,52х1,12х1,40), житлова прибудова Ж1-2 площею 82,3 м2 (в т.ч. 9,88 м х 4,15 м), загальною площею по будинку 443,9 кв.м., вбиральня Е, замощення (ІІ), паркан (№ 7,9,10,13,14), ворота (№ 6), хвіртка (№8), барбекю (№ 11), фонтан (№12), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами дійсно укладено у 2005 році договір про спільну діяльність, за яким сторони зобовязалися провести спільну реконструкцію за власні кошти належних ОСОБА_2 приміщень, та набути на них право власності у розмірі ? частини за кожним. ОСОБА_1 здійснив реконструкцію одноосібно за власні кошти, але ОСОБА_2 не погоджувався з вказаним і висловлював незадоволення з цим, не визнавав право власності ОСОБА_1 на вказані будівлі через існування договору про спільну діяльність між ними, але при цьому не виконував умови договору, посилаючись на відсутність у нього коштів. Позовну заяву ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно між ним та ОСОБА_1 в 2005 році укладено договір про спільну діяльність, за яким вони зобовязалися в рівних частинах внести власні кошти на реконструкцію будівель, що належить ОСОБА_2 з наступним визнанням за сторонами права власності на 1/2 частину реконструйованих приміщень за кожним. Земельна ділянка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку, житловим будинком користується ОСОБА_1, проти чого він не заперечує. Через відсутність у нього коштів, не вніс необхідної суми на реконструкцію, погоджується з внесенням всієї необхідної суми ОСОБА_1, але коли дізнався про те, що ОСОБА_1 почав оформлення права власності на вказані реконструйовані будівлі, направив останньому претензію щодо необхідності виконання умов договору про спільну діяльність між ними. Позов не визнає, просить відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає що має право на ? частину реконструйованих приміщень, але доказів таких тверджень суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

02.01.2005 року сторони уклали договір про спільну діяльність, згідно з яким домовилися провести спільну реконструкцію за власні кошти належних ОСОБА_2 приміщень та в результаті набути право власності на ? частини наступних будівль: житловий будинок Ж-2, площею по основі 526,1 кв.м. (в т.ч.13,0х3,0х10,30х26,05х6,73х х8,0х4,52х1,12х1,40), житлова прибудова Ж1-2 площею 82,3 м2 (в т.ч. 9,88 м х 4,15 м), загальною площею по будинку 443,9 кв.м., вбиральня Е, замощення (ІІ), паркан (№ 7,9,10,13,14), ворота (№ 6), хвіртка (№8), барбекю (№ 11), фонтан (№12), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір укладено з дотриманням вимог ст.ст. 1130-1131 Цивільного кодексу України.

Відповідно п.п. 1.2 та 3.1 договору проводити реконструкцію сторони повинні були за власні кошти у рівних частинах, що складали 500000 грн.

Згідно акта звірки від 07.10.2011 р., складеного сторонами, і який визнається ними у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 одноосібно вніс на реконструкцію вказаних будівель 1000000 грн, тобто всю необхідну суму. Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що у нього були відсутні кошти на проведення реконструкції. ОСОБА_1 продовжує користуватися вказаним житловим будинком і земельною ділянкою, проти чого відповідач не заперечує.

30.09.2011 р. відповідач ОСОБА_2 направив позивачу претензію, в якій зазначив про неможливість визнання права власності на ці споруди за позивачем через наявність договору про спільну діяльність від 02.01.2005 року та його бажання набути право власності на ? частину реконструйованих будівель.

За умовами п. 5.2 договору у разі, невнесення однією із сторін суми, визначеної п. 3.1 договору і внесення другою стороною цієї суми для виконання мети договору, винна сторона зобов`язується виплатити внесену суму другій стороні або не перешкоджати визнанню права власності вцілому на наступні будови: житловий будинок Ж-2, площею по основі 526,1 кв.м. (в т.ч.13,0х3,0х10,30х26,05х6,73х х8,0х4,52х1,12х1,40), житлова прибудова Ж1-2 площею 82,3 м2 (в т.ч. 9,88 м х 4,15 м), загальною площею по будинку 443,9 кв.м., вбиральня Е, замощення (ІІ), паркан (№ 7,9,10,13,14), ворота (№ 6), хвіртка (№8), барбекю (№ 11), фонтан (№12), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Розглянувши вказані обставини, суд приходить до висновку про ухилення відповідача від виконання договору, чим порушуються права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

На вказані будівлі є технічний паспорт, який оновлено в 2011 р., після проведення реконструкції.

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження № 1582 від 30.11.2011 р. при проведенні реконструкції спірних будівель порушень діючих державних будівельних норм України по своїм конструктивним характеристикам, використанню матеріалів не виявлено. Дані будівлі не надають негативний вплив на близько розташовані будівлі. Розміщення будівель, розміщених на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не суперечить вимогам ДБН.

За таких обставин, оцінивши надані докази у справі, суд вважає, що самовільні будівлі не порушують права інших осіб, відповідають державним будівельним нормам.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Рішення суду може бути правовстановлюючим документом у відповідності до ч. 5 ст. 11 ЦК України, яка регламентує, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обовязки можуть виникати з рішення суду.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб у відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено зміст терміну об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна (титульний володілець) може предявити позов про визнання за ним права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, оскільки його право захищається презумпцією правомірності володіння майном.

Керуючись ст. ст. 209, 215 ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 376, 392, 615, 627, 629, 1130, 1131 ЦК України, суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про спонукання до виконання умов договору в повному обсязі.

Зобов`язати ОСОБА_2 до виконання п. 5.2 договору про спільну діяльність від 02.01.2005 року.

Визнати ОСОБА_1 користувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2, паспорт СА НОМЕР_3, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 28.06.1997 р., ІПН НОМЕР_2) право власності на наступні будови: житловий будинок Ж-2, загальною площею 443,9 кв.м. (в т.ч. житловою площею 117,7 кв.м.), в тому числі житлову прибудову Ж1-2, вбиральня Е, замощення (ІІ), паркан (№ 7,9,10,13,14), ворота (№ 6), хвіртка (№8), барбекю (№ 11), фонтан (№12), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2, паспорт СА НОМЕР_3, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 28.06.1997 р., ІПН НОМЕР_2) право власності на наступні будови: житловий будинок Ж-2, загальною площею 443,9 кв.м. (в т.ч. житловою площею 117,7 кв.м.), в тому числі житлову прибудову Ж1-2, вбиральня Е, замощення (ІІ), паркан (№ 7,9,10,13,14), ворота (№ 6), хвіртка (№8), барбекю (№ 11), фонтан (№12), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає реєстрації в ОП ЗМБТІ (м. Запоріжжя, вул. Горького, 23, ЄДРПОУ 03344941). Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення у судовому засіданні.

Суддя М.А. Голубкова