Рішення № 19712918, 11.08.2011, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 2-1154/11

РІШЕННЯ

іменем України

"11" серпня 2011 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі :

головуючого судді           Радченка В.Є.

при секретарі           Ткаченко С.С..

з участю:

позивача                                        ОСОБА_1 (не з*явив.)

представника відповідача –                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сніжнеантрацит»про стягнення моральної шкоди у зв’язку з втратою здоров’я від профзахворювання , -

В С Т А Н О В И В :

29.06.2011 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Сніжнеантрацит»про стягнення моральної шкоди у зв’язку з втратою здоров’я від профзахворювання в розмірі 20000 грн. Позов мотивував тим, що він тривалий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості. Внаслідок дії шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання –хронічну попереково-крижову радикулопатію. За наслідками розслідування цього професійного захворювання був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Рішенням МСЕК позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності. Наслідками профзахворювання є фізичний біль, нездужання, порушення сну. Він постійно приймає медикаменти. Позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім’ї та суспільстві.

Позивач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позивач був обізнаний про негативні фактори роботи та наслідки, до яких може привести праця на вугільному підприємстві. Раніше позивач працював на інших підприємствах, де міг отримати профзахворювання. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. Позивач тривалий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості. З 1996 р. позивач працював на підприємстві відповідача гірничим очисного забою підземним. Звільнений 05.01.2011 р. через невідповідність стану здоров*я виконуваній роботі. Внаслідок дії шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання –хронічну вертеброгенну попереково-крижову радикулопатію. За наслідками розслідування цього професійного захворювання 08.12.2010 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Рішенням МСЕК від 22.12.2010 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності первинно з 23.11.2010 р.

          Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці»(в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

          Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIV, а саме, підпунктом «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обов’язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду.

          Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»підпункт «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобов’язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду, виключені.

          Тобто з 20 березня 2007 року спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я на виробництві, відсутній, а тому до цих правовідносин повинен застосовуватися загальний закон, яким є ст. 237-1 КЗпП України.

          Такий висновок випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

З матеріалів справи встановлено, що професійне захворювання позивачем отримане вже після виключення з Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов’язку Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду, а тому правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

          Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

          Згідно з п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 08.12.2010 року зазначено, що професійне захворювання виникло через наступні причини: тривала дія фізичних навантажень, вимушена робоча поза, переохолодження після виконання робіт, не забезпечення засобами профілактики.

          Суд вважає, що перелічені в п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 08.12.2010 року причини профзахворювання, висновки МСЕК від22.12.2010 року щодо втрати професійної у зв’язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією, отриманою в професії ГРОЗ, трудова книжка позивача, згідно з якою позивач працював в якості ГРОЗ на підприємстві відповідача –все це в сукупності доводить, що роботодавець, тобто відповідач, порушив право позивача на безпечні умови праці.

          Та обставина, що позивач був обізнаний про негативні фактори роботи та наслідки, до яких може привести праця на вугільному підприємстві, не звільняє відповідача від відповідальності за незабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці позивача. Тому доводи представника відповідача в цій частині є неспроможними.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди є акт про розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Позивач у зв’язку з отриманим профзахворювання став хворою людиною, можливості якої обмежені. Він постійно відчуває фізичний біль. Наслідками профзахворювання є слабкість, нездужання. Він не може виконувати хатню роботу, постійно приймає медикаменти. Позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім’ї та суспільстві.

Між тим, суд не може погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної в позовній заяві. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує конкретні обставини справи, відсоток втрати професійної працездатності, неможливість відновлення стану його здоров’я, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, і, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 14000 грн.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. Позов задоволений на 70% і тому судовий збір підлягає стягненню відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача пропорційно до суми задоволених вимог і з відповідача пропорційно до відмовлених позовних вимог. Тобто, з позивача підлягають стягненню 2 грн. 55 коп. судового збору на користь держави, і з відповідача 5 грн. 95 коп. судового збору на користь держави.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. затверджені розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я, складає 15 грн. Позивач при зверненні до суду не сплатив цю суму і тому вона підлягає стягненню відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача пропорційно до суми задоволених вимог і з відповідача пропорційно до відмовлених позовних вимог. Тобто, з позивача підлягають стягненню 4,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а з відповідача 10,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сніжнеантрацит»про стягнення моральної шкоди у зв’язку з втратою здоров’я від профзахворювання - задовольнити частково.

          Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну втратою здоров’я від профзахворювання в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сніжнеантрацит»- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 (дві) гривні 55 коп. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит»на користь держави 5 (п*ять) гривень 95 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 4 (чотири) гривні 50 коп. (рахунок: 31219259700078; Банк: ГУ ДКУ в Донецькій області; отримувач: Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецьк, МФО: 834016 ЄДРПОУ: 34686453, код класифікації 2205001, призначення платежу: „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді (код суду 0545)).

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 10 (десять) гривень 50 коп. (рахунок: 31219259700078; Банк: ГУ ДКУ в Донецькій області; отримувач: Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецьк, МФО: 834016 ЄДРПОУ: 34686453, код класифікації 2205001, призначення платежу: „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді (код суду 0545)).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:ОСОБА_3