Рішення № 19704026, 10.12.2011, Шевченківський районний суд Харківської області

10.12.2011

2037/2-365/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 грудня 2011 р. Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Стеганцова С.М.

при секретарі - Реуцькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

Позивач в особі представника банку за довіреністю звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтував наступним: 29.04.2008 року між Приват Банком, правонаступником якого на підставі п.1.1. Статуту є ПАТ КБ «Приват Банк», (далі банк) та відповідачем, було укладено кредитно-заставний договір №НАROAN 56460253, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі як уточнив представник позивача в судовому засіданні 11 608,15 доларів США, під заставу автомобіля останнього.

Відповідач згідно умов договору зобов’язався повернути суму кредиту в строк до 28.04.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, у вигляді щомісячних платежів за кредитною лінією.

Відповідач взятих на себе зобов’язань за договором не виконав, в зв’язку з чим станом на 23.06.2011 року, утворилася заборгованість у розмірі 8 301,29 доларів США, яка складається з наступного: 5 710,36 доларів США – сума боргу за кредитом; 1 123,71 доларів США –сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 507,95 доларів США–сума заборгованості по комісії за користування кредитом; 5 34.10 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 31.37 доларів США –штраф (фіксована частина); 393.81 доларів США –штраф (відсоток від суми заборгованості).

Представник позивача в ході розгляду справи уточнив позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості у національній валюті за офіційним курсом долара і наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він повністю розрахувався з позивачем за даним кредитно-заставним договором, оскільки предмет застави –автомобіль, під який він брав кредит і яким було забезпечено вимоги банку на суму 21 840 доларів США, він 10.06.2009 року передав працівникам банку в рахунок погашення заборгованості, таким чином він вважає, що зобов’язання перед банком він виконав в повному обсязі.

          Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача , вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання умов кредитно - заставного договору, укладеного між фізичною особою та банком. Сторони не заперечують, що відповідач затримував, а потім припинив внесення щомісячних платежів, після передачі предмета застави –автомобіля, внаслідок чого виникла заборгованість за поверненням суми кредиту та відсотках за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2008 року –між ПриватБанком та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір №№НАROAN 56460253, згідно якого відповідачеві були надані грошові кошти в розмірі 11 608,15 доларів США строком до 28.04.2015 року (а.с.7-15).

Пунктом 1.1. Статуту ПАТ КБ«Приватбанк»(новій редакції) визначено, що товариство є правонаступником за всіма правами та обов’язками «ПриватБанка»(а.с. 15)

Відповідно до п.п.4.4, 17.8 вказаного кредитно-заставного договору відповідач прийняв на себе зобов’язання щомісячно, сплачувати банку грошові кошти для погашення заборгованості, яка складається із боргу за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У випадку порушення зобов’язання за кредитним договором, відповідач сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідач в період дії даного договору порушив умови кредитно-заставного договору, виконав свої зобов’язання частково, а саме з червня 2009 року, перестав сплачувати кредит згідно договору.

10 червня 2009 року позивач згідно акту (а.с.27), передав банку предмет застави –автомобіль, в зв’язку з чим вважав, що погасив всю заборгованість перед банком. Даний автомобіль банком було реалізовано 10.03.2010 року, а суму від продажу предмета застави направлено в рахунок погашення кредиту, що вбачається з розрахунку заборгованості по договору (а.с.5) при цьому сума кредиту не була погашена повністю а складала 5644, 58 доларів.

Суд вважає, що відповідач помилявся про те, що зобов’язання перед банком виконав в зв’язку з передачею банку предмета застави.

          Як стверджує представник позивача, відповідач на день розгляду справи має заборгованість перед позивачем у розмірі: 8 301,29 доларів США, яка складається з наступного:

5 710,36 доларів США – сума боргу за кредитом;

1 123,71 доларів США –сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

507,95 доларів США–сума заборгованості по комісії за користування кредитом;

534.10 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

31.37 доларів США –штраф (фіксована частина);

393.81 доларів США – штраф (відсоток від суми заборгованості). Що складає 66161, 31 грн., оскільки офіційний курс, встановлений Національним Банком України складає: 100 доларів США - 797,14 грн.

Сутність кредитного договору передбачена ч.1 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, наслідки порушення договору позичальником передбачені у ст. 1050 ЦК України, де зазначено про сплату грошового зобов’язання і неустойки боржником.

Згідно вимог норм ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»суд має право ухвалити рішення про стягнення суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій.

ПАТ КБ «ПриватБанк» має необхідну ліцензію на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону «Про банки і банківську діяльність»та «Декрету КМ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».(а.с.19), представник позивача в ході розгляду справи уточнив позовні вимоги і просив стягнути заборгованість по договору в національній валюті.

Заперечення відповідача, що відповідно до п.17.11 і п.7.2 застава (тобто вартість автомобіля) забезпечує всі вимоги банку щодо виконання ним всіх його грошових зобов’язань за цим договором в розмірі повної їх вартості договору і що після передачі 10.06.2009 року предмета застави –автомобіля банк отримав майно, яке забезпечувало вимоги банка до нього на суму 21840 доларів США, суд не сприймає до уваги з наступних підстав.

Вартість автомобіля на час отримання відповідачем кредиту в банку на купівлю автомобіля згідно п. 17.10 складала 52360 гривень в еквіваленті в іноземній валюті це 10400 доларів США, тому вказана сума не може забезпечувати вимоги банку до відповідача на суму 21840 доларів США, як зазначає відповідач в своїх як письмових (а.с.26), так і усних запереченнях.

В п.17.11 договору зазначено, що розмір забезпечених вимог банку на дату підписання договору становить 21.840 доларів США (тобто банк має вимоги до відповідача по договору на суму не більшу вказаної суми).

Розмір про зазначені вимоги підтверджується і п.7.2 де зазначено, що застава забезпечує забезпечені вимоги банку в розмірі їх повної вартості, незалежно від того, якою вартість може бути протягом дії договору, а також те, що на дату підписання договору забезпечені вимоги банку становлять розмір, визначений у п.17.11, тобто 21840 доларів США.

В підтвердження цього в п.13.6, 13.7 договору зазначено щодо розміру погашених забезпечених вимог, а саме що після звернення стягнення на предмет застави, забезпечені вимоги вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі: сум отриманих банком в результаті такого стягнення або вартості предмета застави одержаного банком у власність.

У разі продажу предмета застави суми використовуються в першу чергу для відшкодування всіх витрат, у разі якщо суми від продажу застави недостатньо для повної сплати всіх вимог, непогашена частина вимог становить заборгованість відповідача перед банком.

Тому суд вважає, що часткове задоволення вимог банку продажем предмета застави –автомобіля не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання по договору з моменту передачі банку предмета застави в червні місяці 2009 року, так як сам автомобіль був проданий банком лише в березні 2010 року і гроші від продажу предмета застава в розмірі 6821, 24 доларів США (а.с.34-35), були зараховані банком в першу чергу згідно умов договору п.4.7 для оплати неустойки, заборгованості по винагороді, процентам і кредиту.

У банка зберігається право на отримання непогашеного боргу, процентів, пені й інших утрат, передбачених договором. Обовязок відповідача сплатити проценти за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язань зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 –609 ЦК України, зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином ст.599 цього кодексу, тобто до погашення кредиту і нарахованих відсотків по кредиту; неповернення суми кредиту і несплата відсотків за користування ним є грошовим борговим зобов’язанням.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору з червня 2010 року відповідач допустив заборгованість за кредитом і сплатою процентів.

Відповідно до ч.1 ст.546, 549 ЦК України, виконання зобов’язань забезпечується зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч.1 ст.611ЦК).

Суд задовольняє позов частково з тих підстав, що відмовляє банку в частині позову про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасність виконання зобов’язаннь згідно договору з тих підстав, що п. 14.1 –14.12 наданого банком договору передбачена відповідальність у вигляді неустойки: пені та штрафу за порушення позичальником будь- якого грошового зобов’язання за договором, тобто позикодавцем була передбачена подвійна відповідальність одного виду за одне й те саме порушення. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому суд вважає правильним відмовити банку в стягненні з відповідача подвійної відповідальності у вигляді штрафних санкцій як процентної складової - 393,81 долара і фіксованої частини 31.37 долара США, за несвоєчасність виконання зобов’язань позичальником, всього - 425 доларів США, що становить 3388,25 грн.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, сплачені позивачем при подачі позову до суду, згідно ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 509-510, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 610, 611, 624 - 625, 1050, 1054 ЦК України

          ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 26.06.1970р.н. ідентифікаційний код: НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги-50, код ЄДРПОУ: 14360570, р/р: 29092829003111, МФО: 305299) заборгованість за кредитним договором №НАROAN 56460253 від 28.04.2008 року в розмірі 62 тисячі 773 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”(49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги-50, код ЄДРПОУ: 14360570, р/р: 64993919400001, МФО: 305299) судові витрати в розмірі 781,61 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Стеганцов С.М.