Постанова № 196952, 17.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Київ "17" жовтня 2006 р. 10 год. 10 хв. Справа № 289/9а-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу

За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Малого підприємства „Ремікс”, м. Біла Церква

про стягнення 3 482 грн.,

за участю представників:

позивача:Котова Н.І., довір. № 03-239/496 від 13.06.2006р.,

відповідача:не з’явились,

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 03-390/750 від 26.09.2006 року Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Позивач) до Малого підприємства „Ремікс” (далі –Відповідач) про стягнення 3482 грн., з яких 3 328 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році встановленого у відповідності зі ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць на підприємстві відповідача та 154 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, надіславши на адресу суду листа, в якому повідомив, що його підприємством сплачено адміністративно-господарські санкції за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами, що підтвердив платіжними дорученнями № 187 від 14.04.2006 року на суму 1942,10 грн. та № 554 від 19.09.2006 року на суму 1386,47 грн. Представник позивача в судовому засіданні проти зазначеного факту не заперечив.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника учасника судового процесу, судом встановлено:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з даних Державної статистичної звітності за 2005 рік (Ф №10-П1), наданої відповідачем середньооблікова чисельность штатних працівників облікового складу за рік складає 14 чоловік. Таким чином, згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

Фактично відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджено звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у зв’язку з чим позивач, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3328 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами.

Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

На день розгляду справи, адміністративно-господарські санкції в сумі 3328 грн., заявлені позивачем до стягнення, сплачені відповідачем в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 187 від 14.04.2006 року на суму 1942,10 грн. та № 554 від 19.09.2006 року на суму 1386,47 грн., що також підтверджено позивачем в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що відповідач самостійно виконав вимоги законодавства щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами сплативши адміністративно-господарські санкції в розмірі 1942,10 грн. - 14.04.2006 року, в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення відповідного нормативу, та сплативши адміністративно-господарські санкції в розмірі 1386,47 грн. - 19.09.2006 року, з порушенням строку встановленого ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тобто до звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, який згідно вхідного штампу канцелярії суду подано 27.09.2006 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 328 грн. адміністративно-господарських санкцій є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахованої позивачем в розмірі 154 грн., слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки, адміністративно-господарські санкції за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами в сумі 1942,10 грн. сплачені відповідачем самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення відповідного нормативу, суд вважає, що розрахунок пені в розмірі 154 грн., зроблений позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, пеня повинна нараховуватись на суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1386,47 грн., сплачених відповідачем з порушенням строку встановленого ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що за розрахунком суду, складає 54,56 грн.

За таких обставин, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, з відповідача підлягає стягненню 54,56 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Малого підприємства „Ремікс” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Декабристів, 5/11, код 13712920) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 24074109) 54,56 грн. пені.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Є.П. Євграфова