Рішення № 19693100, 06.12.2011, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-525/11

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011                                                                       місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

          головуючого судді – Березовського О.Д.,

          при секретарі –Швачко О.В.,

          за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального і морального збитку від злочину, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з останнього на її користь завданої їй матеріальної шкоди в сумі 13500 грн., завданої їй моральної шкоди в сумі 20000 грн., а всього шкоди на загальну суму 33500 грн..

З позовної заяви виходить, що 22 травня 2011 року, близько 17 години, відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та знаходячись в будинку позивачки за адресою : с. В.Дирчин Городнянського району, вул. Калініна, 98, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися між ним та позивачкою, умисно наніс останній удари руками в різні частини тіла, в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої ліктьової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, крововиливу в ліве око, синця та забиття м’яких тканин обличчя, котрі згідно акту судово-медичного дослідження відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров’я строком понад 21 день.           Своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідач скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України. Вказаним злочином позивачці заподіяно матеріальну та моральну шкоду. За цією кримінальною справою 06 червня 2011 року ОСОБА_1 було визнано потерпілою. Постановою Городнянського районного суду від 06 вересня 2011 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито відповідно до ст.1 п. «ґ»Закону України «Про амністію у 2011 році».

          Заподіяна позивачці матеріальна шкода полягає в тому, що під час скоєння даного злочину, їй були завдані тілесні ушкодження, в зв’язку з чим вона змушена проходити лікування в хірургічному відділенні Городнянської центральної районної лікарні з 22 травня 2011 року по даний час. За власний рахунок позивачкою були придбані медичні препарати та проводилась оплата за медичне обстеження, на суму 1200 грн.. Окрім цього, позивачкою на необхідне, спеціальне, дієтичне та посилене харчування були витрачені власні грошові кошти в сумі 1000 грн.. Вищевказані факти підтверджуються доданими до заяви виписками лікарні і касовими чеками. В зв’язку з тим, що позивачці невідомо було про необхідність збереження повної кількості касових чеків та враховуючи той факт, що частина лікарських засобів на її лікування та продукти харчування були придбані її рідними і друзями, в даний час, в неї мається лише частина відповідних касових чеків. ОСОБА_5 цього, позивачка понесла матеріальний збиток, так як змушена наймати людей для виконання господарських робіт, які за станом свого здоров’я вона виконати не можу. Сума витрат за найману працю складає 3100 грн..

          Для захисту своїх прав в суді під час розгляду кримінальної та цивільної справи позивачка понесла витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвокати. Сума витрат складає 8200 грн. ( розрахунок додається ). Таким чином, загальна матеріальна шкода, завдана позивачці відповідачем, складає 13300 грн..

          Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок скоєння відносно позивачки вищевказаного злочину, вона отримала фізичні та душевні страждання, внаслідок чого, не мала можливості реалізувати свої конституційні права, а саме право на здоров’я та особисту недоторканість. Відповідач спричинив їй тілесні ушкодження, після чого вона тривалий час вимушена лікуватися. В даний час позивачка постійно відчуває сильний головний біль та болі в правій руці. В зв’язку з чим, вона не може виконувати господарські роботи, вимушена наймати людей, щоб обробили город, покосили, висушили, привезли сіно, подоїли корову. Після отриманої травми у неї погіршився зір. Окрім цього, вона зазнала значних психічних страждань з приводу свого стану здоров’я та можливої втрати робочих функцій руки. Моральну шкоду позивачка оцінює в сумі 20000 грн.. Таким чином, внаслідок скоєння даного злочину, позивачці була завдана шкода на загальну суму 33500 грн..

Ухвалою судді від 02 листопада 2011 року відкрито провадження в зазначеній справі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила заявлені нею позовні вимоги та вказала, що позов нею пред’являється до ОСОБА_3, підтримала у повному обсязі заявлені та уточнені нею позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Підтвердила обставини викладені в позовній заяві. Вказала, що 22.05.2011 року, близько 17 години, коли вона відпочивала в своєму будинку, до неї забіг ОСОБА_3, який нічого не пояснюючи став наносити їй удари руками по голові та обличчю, а коли вона стала закриватись рукою, то він взяв її праву руку та переламав об своє коліно. Також в результаті побиття ОСОБА_6 зламав їй ключицю. В момент побиття відповідач знаходився в стані алкогольного сп’яніння, причин побиття відповідач їй не пояснив. Вийшовши з будинку, відповідач побіг, а вона вся в крові вискочила на вулицю та стала кликати на допомогу. Сусіди викликали їй швидку, яка відвезла її до лікарні. Їй пропонували лягти в лікарню, але вона відмовилась через велике домашнє господарство і відсутність осіб, які б за ним доглядали. На зламану руку їй наклали лангету та її права рука була два місяці нерухомою та примотаною до тіла. Пізніше з’ясувалось, що у неї також зламана ключиця. Пізніше відповідач просив його вибачити, обіцяв допомагати по господарству. Вона йому вибачила, але відповідач так жодного разу і не допоміг їй по господарству, постійно п’є, а також ходить по селу і каже, що ніяких грошей в якості компенсації їй платити не буде. Більшу частину чеків на придбання ліків вона спалила, оскільки не знала, що їх треба зберігати. Також мали місце випадки, коли ліки купували їй рідні. Вона купувала продукти для посиленого харчування. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що після побиття вона вночі не може спати, постійно болить голова, боїться відповідача, замикається в будинку, на даний час стан її здоров’я незадовільний, розхитались нерви, вночі зламана рука постійно німіє. Правою рукою вона не могла нічого робити, сусіди, друзі їй допомагали по господарству, а саме гребли сіно, обробляли город, доїли корову, готували їжу, прали білизну. Через це вона була вимушена оплачувати їх роботу, а гроші для розрахунку вона позичала. В судовому засіданні по кримінальній справі відповідач свою вину у її побитті визнав повністю, просив вибачення, але так і не зміг пояснити за що він її побив.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі ордеру від 06.12.2011 року № 12/267 та договору про надання правових послуг адвоката від 27.11.2011 року № 232, у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені позивачкою позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Вказав, що відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, вина ОСОБА_3 доказуванню не підлягає, оскільки відносно останнього була порушена кримінальна справа за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. У судовому засіданні по кримінальній справі ОСОБА_3 свою вину визнав, розкаявся. Цивільний позов відповідачки в рамках кримінальної справи не розглядався, так як кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році». Щодо визначених позивачкою витрат на правову допомогу в розмірі 8200 грн., то їх розмір підтверджується відповідним розрахунком, наданим суду позивачкою, а також рекомендаціями щодо застосування адвокатами ставок мінімального розміру гонорару, затвердженими рішенням Правління АО «ЧОКА»від 22.02.2008 року. Вказав, що на даний час позивачка йому сплатила лише 1200 грн., а решту грошей вона заплатить йому пізніше.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та останньому направлялась рекомендованим листом судова повістка про виклик до суду за адресою його місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно поштового повідомлення про отримання судової повістки ОСОБА_3 повідомлений про час і місце судового розгляду справи 24.11.2011 року. Про причину неявки відповідач суд не повідомив, не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 25 ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, позивачка та її представник не заперечують проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивачки та її представника, надані в обґрунтування заявлених позовних вимог, заслухавши показання свідків, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

          Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права.

          Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статті 1166 та 1167 ЦК України загальною підставою відповідальності особи за завдану нею майнову та моральну шкоду визначають наявність її вини.

З дослідженої в судовому засіданні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 спричинив саме ОСОБА_3.

З пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення по ч. 1 ст. 122 КК України встановлено, що відповідач вчинив злочин при наступних обставинах. Так, 22.05.2011 року, близько 17 години, в с. Великий Дирчин Городнянського району, в будинку ОСОБА_1, за адресою вул. Калініна, 98, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час варки, яка виникла на ґрунті склавшихся неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_1 кількох ударів руками по обличчю та тулубу, а також взявши своїми руками руку ОСОБА_1 вдарив нею об своє коліно, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої ліктьової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, крововиливу в ліве око, синця та забиття м’яких тканин обличчя, які згідно висновку експерта № 942 від 15.06.2011 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я ( а.с. 36 ).

Дослідженням у судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 від 15.06.2011 року № 942 підтверджено, що у останньої маються тілесні ушкодження у вигляді : закритого уламкового перелому правої ліктьової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, крововиливу в ліве око, синця та забиття м’яких тканин обличчя, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитися 22.05.2011 року, та які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я ( а.с. 34-35 ).

Факти неодноразових звернень ОСОБА_1 до лікувального закладу з приводу надання медичної допомоги після спричинення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень підтверджуються відповідними записами в її медичній картці за 22.05.2011 року, 23.05.2011 року, 23.06.2011 року, 23.07.2011 року та 16.09.2011 року ( а.с. 15-18 ).

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.09.2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки відповідач на день набрання чинності цим Законом досяг 60-річного віку. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. У судовому засіданні при розгляді кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав ( а.с. 6 ).

Стаття 14 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року № 3680-VI передбачає, що амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Частина 4 ст. 61 ЦПК України передбачає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України про амністію не є реабілітуючою підставою та ніяким чином не спростовує наявність вини особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Як зазначалось вище, загальною підставою відповідальності особи за завдану нею майнову та моральну шкоду являється наявність її вини.

З аналізу вищевказаних документів, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_3 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_7. З огляду на це, позивачка має право вимагати та отримати відшкодування спричиненої їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди.

Позивачкою у пред’явленому до суду позові визначено розмір заподіяної їй відповідачем матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з останнього, в розмірі 13300 грн.. При цьому позивачка вказала, що вартість придбаних медичних препаратів та оплата медичного обстеження склала 1200 грн., витрати на необхідне, спеціальне, дієтичне та посилене харчування склали 1000 грн., сума витрат за найману працю склала 3100 грн., а витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, склали 8200 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на придбання медичних препаратів та оплату за медичне обстеження в розмірі 1200 грн., а також витрат на спеціальне, дієтичне та посилене харчування в розмірі 1000 грн., позивачкою ОСОБА_1 надано суду фіскальні чеки на придбання нею лише ліків 15.07.2011 року, 20.07.2011 року та 23.07.2011 року на загальну суму 375,20 грн.. Інших документів та доказів, які б підтверджували розмір заподіяної їй матеріальної шкоди в частині понесених нею витрат на придбання медичних препаратів та оплату за медичне обстеження в розмірі 824,80 грн., а також витрат на харчування в сумі 1000 грн., позивачка суду не надала. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не знала про необхідність збереження всіх чеків, а також посилання на той факт, що частину ліків та продуктів харчування їй придбавали її друзі та близькі, не є підставою для задоволення у повному обсязі заявлених позивачкою позовних вимог в цій частині, оскільки, окрім вказаних вище чеків на суму 375,20 грн., позивачка не надала суду інших належних та допустимих доказів, підтверджуючих факт понесення нею матеріальних збитків у тому розмірі, який нею заявлено до відшкодування відповідачем. ОСОБА_5 того, позивачка не надала суду доказів, які б підтверджували, що після отриманих нею тілесних ушкоджень їй були надані медичні рекомендації щодо необхідності дотримання спеціального, дієтичного та посиленого харчування, що в свою чергу тягло за собою додаткові витрати на відповідне харчування.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача вартості придбаних медичних препаратів та оплати медичного обстеження в розмірі 1200 грн. та витрат на необхідне, спеціальне, дієтичне та посилене харчування в розмірі 1000 грн., підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивачки, заподіяна останній матеріальна шкода, яка складається з понесених позивачкою витрат на придбання ліків, в розмірі 375,20 грн..

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 підтвердила факт побиття 22.05.2011 року позивачки відповідачем. При цьому вказала, що коли вона того дня побачила на вулиці позивачку, то остання була вся у крові, у неї був синець під оком, текла кров з носа та вона скаржилась на те, що в неї переламана рука. Вона відразу викликала ОСОБА_1 лікаря та її того ж дня відвезли до Городнянської ЦРЛ. Зазначила, що після цього вона на протязі тривалого часу допомагала ОСОБА_1 по господарству, а саме обробляла город, допомагала з домашнім господарством. Окрім неї, позивачці також допомагали й інші сусіди та односельці. Особисто вона отримала від ОСОБА_1 за роботу 300 грн., іншим людям позивачка також платила за надані послуги і розрахунок здійснювався в її присутності. Після травми у позивачки проблеми з рукою, а також у неї паморочиться в голові і вона вимушена її всюди супроводжувати. ОСОБА_1 часто скаржиться їй на стан самопочуття, постійно плаче та від нервів у останньої розвинувся псоріаз.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_1 доводиться їй свекрухою. Свідком побиття свекрухи відповідачем вона не була, але коли вона цього дня побачила ОСОБА_1, то у останньої була зламана рука та був синець під оком. Позивачку відвезли в лікарню, наклали на руку гіпс. Після повернення додому ОСОБА_1 нічого робити не могла , а тому була вимушена наймати людей, які допомагали їй по господарству та послуги яких оплачувала сама позивачка. Зауважила, що після побиття у ОСОБА_1 погіршився зір, вона постійно скаржиться на болі в руці та головні болі, через нерви у свекрухи розвинувся псоріаз.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка складається з витрат за найману працю в розмірі 3100 грн., позивачкою надано суду та досліджено в судовому засіданні розписки жителів с. Великий Дирчин, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, про отримання ними в червні –липні 2011 року від ОСОБА_1 грошових коштів в якості оплати за надану допомогу по господарству в сумі 3100 грн. ( а.с. 7-12 ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на характер отриманих позивачкою тілесних ушкоджень ( перелом правої руки та інші ), остання не могла в період червня –липня 2011 року самостійно доглядати домашнє господарство, була вимушена звертатись за допомогою до сторонніх осіб, несла додаткові витрати на оплату наданої їй допомоги по господарству, які підтверджуються документально, а також показаннями свідків, а тому понесені ОСОБА_1 витрати на оплату найманої праці в розмірі 3100 грн. підлягають стягненню у повному розмірі з ОСОБА_3.

Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача понесених нею витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 8200 грн., то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 84 ЦПК України передбачає, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Склад та розмір витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 8200 грн. позивачкою долучено до позовної заяви лише розрахунок витрат на правову допомогу, який підписаний самою позивачкою. З розрахунку вбачається, що оплата за надання консультації адвокатом становить 200 грн., оплата за написання позову адвокатом становить 300 грн., оплата за участь адвоката під час розгляду кримінальної справи становить 4700 грн., оплата за участь адвоката під час розгляду цивільної справи становить 3500 грн. ( а.с. 13 ).

Відповідно до наданого суду представником позивача ОСОБА_2 на підтвердження своїх повноважень у справі договору про надання правових послуг адвоката № 232 встановлено, що договір між ним та позивачкою було укладено 27.11.2011 року та він стосується лише представництва інтересів позивачки та надання їй правової допомоги у цивільній справі. Разом з тим судове засідання з розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 проводилось 06.09.2011 року.

Вищевказаним договором передбачено, що оплата за надані послуги проводиться відповідно до Додатка № 1, який є частиною цього договору, але вказаного додатку ні позивачка, ні її представник суду не надали. Окрім цього, суду не надано документів ( квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та інше ), які б підтверджували сам факт сплати позивачкою коштів в якості оплати правової допомоги та їх отримання представником позивачки. У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтвердив, що з визначеної у позовній заяві суми витрат на правову допомогу в розмір 8200 грн. він отримав лише 1200 грн., а решту грошей він має отримати пізніше. Документів, які б підтверджували факт сплати позивачкою коштів в сумі 1200 грн. як оплати правової допомоги адвоката, суду також надано не було, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8200 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з відсутністю доказів, які б підтверджували факт понесення таких витрат позивачкою.

Вирішуючи питання в частині відшкодування ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд враховує : обґрунтування позивачкою своїх вимог про відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань спричинених їй, характер та тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, особу потерпілої та стан її здоров’я, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, обставини справи, матеріальний стан позивачки, особу відповідач та його матеріальний стан, вимоги розумності та справедливості. На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168, 1195 ЦК України суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню і вважає достатнім і справедливим визначити розмір компенсації моральної шкоди завданої ОСОБА_7 з боку ОСОБА_3 в сумі 10000 грн., оскільки цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань завданих ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60-61, 74, 84, 88, 209, 212 –215, 218, 224-227 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального і морального збитку від злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану останній матеріальну шкоду в розмірі 3475 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального і морального збитку від злочину – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 188 грн. 20 коп. судового збору для зарахування на рахунок № 31210206700101 Держбюджету Городнянського району, код одержувача 21406290, ГУДКУ м. Чернігів, МФО 853592.

Направити відповідачеві, рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі трьох днів з дня його проголошення і роз‘яснити, що він має право на протязі десяти днів з дня отримання його копії, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           О. Д. Березовський

позов задоволено частково