Рішення № 19691116, 05.12.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-2204/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді     Гандзій Д.М.,

при секретарі               Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу,  -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2011 року, позивачі ПАТ СК «Теком», назва якого була перейменована згідно Закону України «Про акціонерні товариства»з ЗАТ СК «Теком»на ПАТ СК «Теком», що підтверджується Статутом підприємства, витягом з ЄДРПОУ серії ААБ № 269866, довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 489202 та витягом з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ЗАТ СК «Теком»і який є правонаступником всіх прав та обов’язків останнього, звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що 22.03.2010 р., на вул. Сонячній у м. Одесі, відбулась ДТП за участю відповідача водія ОСОБА_1, який керуючи автомобілем НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить ТОВ «Феррітранссервіс»під керуванням водія ОСОБА_2, керуючого вказаним автомобілем на підставі подорожнього листа № 0037193 з терміном дії з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та посвідчення про відрядження, внаслідок чого, вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

За даним фактом, працівниками ДАІ були складені відповідна довідка про ДТП та адміністративні матеріали разом із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були передані до Овідіопольського райсуду Одеської області, який своєю постановою від 21.05.2010 р. визнав винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддав штрафу у розмірі 340 грн.

Як вказують позивачі, на момент вищевказаної ДТП, автомобіль НОМЕР_2, який належить ТОВ «Феррітранссервіс»був застрахований останнім у ПАТ СК «Теком», який є правонаступником ЗАТ СК «Теком»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 588-09Д/Т/АТ від 18.05.2010 р.

Згідно із висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 4276 від 15.04.2010 р. по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу і вартість якого склала – 4669,62 грн.

Відповідно до вищевказаного договору страхування, вказані події (ДТП) були визнані позивачами страховим випадком і відповідно був проведений розрахунок страхового відшкодування згідно страхового акту № 212 від 18.05.2010 р., позивачі сплатили власнику автомобіля ТОВ «Феррітранссервіс»на рахунок визначений останніми 3624,12 грн., а саме СПД ОСОБА_3, який займався ремонтом пошкодженого автомобілю на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 2976 від 26.05.2010 р. Тобто, фактичними витратами, які були понесені позивачами є зокрема вартість висновку експерта у розмірі 400 грн., вартість послуг пошти у розмірі 68,54 грн. та різниця між сумою виплаченого страхового відшкодування згідно висновку експерта та відшкодованою ПрАТ «Страхова Компанія ПЗУ Україна», в якій був застрахований автомобіль відповідача ОСОБА_1 сумою, а разом 1268,66 грн., які представниця позивача, в порядку регресу, просила суд стягнути на свою користь з відповідача та судові витрати по справі.     

В судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, по полягаючи, що вказану суму повинно відшкодовувати саме ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якій був застрахований його автомобіль.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

       Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 статті 1888 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.     

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили –не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення –обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, чи мале місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика,  який  виплатив страхове  відшкодування за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

Судом було встановлено, що  22.03.2010 р., на вул. Сонячній у м. Одесі, відбулась ДТП за участю відповідача водія ОСОБА_1, який керуючи автомобілем НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить ТОВ «Феррітранссервіс»під керуванням водія ОСОБА_2, керуючого вказаним автомобілем на підставі подорожнього листа № 0037193 з терміном дії з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та посвідчення про відрядження, внаслідок чого, вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ № 001931 від 22.03.2010 р. та постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.05.2010 р., якою відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні правопорушення (вищевказаної ДТП), передбаченого ст. 124 КУпАП і підданий штрафу у розмірі                      340 грн. (а.с. 14,18).

Суд з`ясував, що на момент вищевказаної ДТП, автомобіль НОМЕР_2, який належить ТОВ «Феррітранссервіс»був застрахований останнім у ПАТ СК «Теком», який є правонаступником ЗАТ СК «Теком»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 588-09Д/Т/АТ від 18.05.2010 р. (а.с. 40-44).

Згідно із висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 4276 від 15.04.2010 р. по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу і вартість якого склала – 4669,62 грн., а вартість проведення експертного дослідження склала 400 грн., що підтверджується відповідним висновком експертного дослідження та рахунком № 98 від 19.04.2010 р. (а.с. 28-36,45).

Відповідно до вищевказаного договору страхування, вказані події (ДТП) були визнані позивачами страховим випадком і відповідно був проведений розрахунок страхового відшкодування згідно страхового акту № 212 від 18.05.2010 р., позивачі сплатили власнику автомобіля ТОВ «Феррітранссервіс»на рахунок визначений останніми 3624,12 грн., а саме СПД ОСОБА_3, який є платником єдиного падку згідно із свідоцтвом та  займався ремонтом пошкодженого автомобілю на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 2976 від 26.05.2010 р. Тобто, фактичними витратами, які були понесені позивачами є зокрема вартість висновку експерта у розмірі 400 грн., вартість послуг пошти у розмірі 68,54 грн. та 800,12 грн. - різниця між сумою фактично виплаченого страхового відшкодування згідно висновку експерта та відшкодованою ПрАТ «Страхова Компанія ПЗУ Україна», в якій був застрахований автомобіль відповідача ОСОБА_1 (3624,12 грн. + 400 грн. + 68,54 грн. = 4092,66 грн.), а разом 1268,66 грн. (а.с. 15-17,19-21,47,48).

Також, суд з`ясував, що сума у розмірі 800,12 грн. –є різницею між сумою виплаченого страхового відшкодування згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 4276 від 15.05.2010 р., рахунок –фактура № 41 від 14.05.2010 р. і відшкодованою ПрАТ СК «ПЗУ Україна»сумою позивачу (а.с. 63).

ПрАТ СК «ПЗУ Україна»сплатила позивачам лише 2824 грн. як відшкодування їхніх витрат, а зайву суму відмовилось сплатити, пославшись у своєму листі на решту суми, як на витрати, пов’язані із внутрішнім врегулюванням справи, у зв’язку з чим, позивачі звернулись з позовом до відповідача як до винної у вказаній ДТП особи (а.с. 46,56).

Підсумовуючи вищевикладені вимоги Законів України, слід зробити висновок, що при спричиненні шкоди, потерпілий (страхувальник) має право отримати відшкодування від її заподіювача, а також вільно обирати, до кого цю вимогу пред’явити –до заподіювача чи до страховика.

В матеріалах справи мають копії телеграм, якими відповідач запрошувався позивачами на проведення експертного огляду пошкодженого автомобілю та текст телеграми, яка направлялась на адресу останнього, однак на час і дату експертного дослідження, відповідач не з`явився, а тому судом не приймаються до уваги твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що він не знав що взагалі проводилось будь-яке дослідження пошодженого автомобілю НОМЕР_2, який належить ТОВ «Феррітранссервіс». Крім цього, позивачем надані належні докази вартості відправки телеграм –поштової кореспонденції на адресу відповідача для його виклику на експертне дослідження на суму 68,54 грн. (а.с. 24-27).

Також, позивачами направлялись запрошення на експертне дослідження і ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якій був застрахований автомобіль відповідача та які на дослідження не з`явились (а.с. 23).

На думку суду, невизнання позову відповідачем, є нічим іншим, як намаганням уникнути відповідальності по сплаті суми позову, яку за законних підставах вимагає сплатити позивачі в порядку регресу саме з винної особи –відповідача ОСОБА_1

Крім цього,в судовому засіданні було встановлено і підтверджено документально, що на протязі кількох місяців, позивачі направляли на адресу відповідача претензії від 04.04.2011 р. та від 24.05.2011 р. з метою врегулювання мирним шляхом суми відшкодування, на які відповідача ніяким чином не відреагував та вказану суму не сплатив, стверджуючи при цьому, що ніяких претензійних листів не отримував, безпідставно посилаючись на свої переговори з позивачами та своєю страховою компанією з приводу суми відшкодування –суми позову, не надавши суду жодних належних та допустимих доказів подібних звернень.      

Отже, з огляду на викладене, суд вважає суму стягнення з відповідача в порядку регресу законною та підтвердженою документально, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплачених позивачем державного мита у розмірі 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі                 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,61,205,209,212,213,214-215,218, ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.          Позов Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу –задовольнити ;

2.          Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»(м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 25050281,             п/р 2650131009801 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209) суму матеріальної шкоди у розмірі                          1268,66 грн.  та судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу –120 грн., а всього 1439,66 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10  денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                 Гандзій Д.М.