Вирок № 19690539, 27.09.2011, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-267/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Очиргораєвої О.М.

при секретарі Рибіній Н.В.,

з участю прокурора Кузьменка В.І. ,

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

українця, громадянина України, освіта -середня,

невійськовозобов»язаного,не працюючого,не одруженого,

раніше судимого 9.12.2004 року Роменським міськрайонним судом за

ст. 186 ч.2, ст.190 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі зі

звільненням від відбування покарання на іспитовий термін 2 роки,але

за постановою суду від 18.12.2006 року іспитовий термін скасовано і

направлено для відбування в місця позбавлення волі строком на

4 роки, звільненого 14.10.2009 року умовно - достроково на

не відбутий строк 1 рік 3 місяці 3 дні, судимість не погашена, -

за ст. 129 ч.1 , ст.15 ч.3, ст. 115 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став і вчинив злочини проти життя та здоров»я особи: погрозу вбивством та заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я, потерпілій ОСОБА_1 при слідуючих обставинах:

ОСОБА_2 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_1 На протязі останнього часу між ним і його матір»ю часто виникали сварки з приводу того,що ОСОБА_2 вживає наркотичні засоби, ніде не працює, вимагає гроші. Сварки нерідко закінчувалися бійками, під час яких ОСОБА_2 бив свою матір, розбивав і кидав у неї різні побутові предмети.

21 квітня 2011 року близько 22 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння у себе вдома за адресою АДРЕСА_1, став прохати у своєї матері ОСОБА_1 дати йому гроші на погашення боргів. А коли остання йому грошей не дала , тоді ОСОБА_2 став кричати і залякувати позбавленням її життя, погрожував вбивством. Ці погрози ОСОБА_1 сприймала як реальні, побоюючись за своє життя, так як син це робив неодноразово і раніше, перебуваючи в агресивному стані, коли вона не давала йому грошей.

Потім усвідомлюючи , що його погроза викликала у матері реальні побоювання за своє життя, ОСОБА_2 з метою залякування матері і щоб отримати від неї потрібну суму грошей, пішов на кухню, взяв кухонний ніж і зайшов у кімнату, де знаходилася його мати ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_4 Далі він підійшов до матері, замахнувся перед нею ножем і умисно наніс їй ним два удари по тулубу: перший - в область ліктьового згибу лівої руки, а другий в область 6 ого міжребер»я по задній підмишечній лінії ліворуч.

Згідно з висновком судово медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_1 на тілі були виявлені колото різані рани лівої ліктьової області і лівої половини грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров»я, але вони не є небезпечними для життя в момент спричинення. Ці тілесні ушкодження могли бути завдані колото ріжучим предметом типу ножа.

Свою вину в скоєнні вищевказаних злочинів підсудний ОСОБА_2 визнав повністю за ст. 129 ч. 1 КК України і визнав частково за ст. 125 ч. 2 КК України, пояснивши суду, що в той день він самовільно залишив лікування від наркоманії в Роменській спецлікарні, по дорозі зі знайомим купив і випив 300 гр. самогону і прийшов додому. Близько 22 год. прийшла мати і запитала чому він повернувся з лікарні. Вона почала з ним сваритися з цього приводу, а він попросив у неї грошей у сумі 50 грн., щоб повернути борг. Але мати йому грошей не дала і продовжувала на нього сваритися. Тоді він став кричати на неї нецензурною лайкою і погрожував її вбити. Ця сварка відбувалася спочатку в коридорі, потім він зайшов на кухню, де різав хліб для бутерброду, і з кухонним ножем зайшов в кімнату. Під час сварки він замахнувся ножем і наніс матері один удар в ліву руку. Ніякого умислу на позбавлення життя матері чи нанесення їй тяжких тілесних ушкоджень у нього не було. Він зробив це ненавмисно, так як перебував в стані алкогольного сп»яніння, в неадекватному стані. Мати була одягнена в куртку. Коли він побачив кров у неї на руці, то злякався і викинув ніж на підлогу. В цей час підійшов його батько, забрав ніж і сховав. Мати пішла до ванної кімнати, а він пішов за нею і став просити вибачення та прохав не викликати міліцію. Але вона його не послухала, тоді він, розізлившись, розбив домашній телефон. Після чого мати сказала, що піде до сусіда ОСОБА_5 і позичить гроші, а він їй крикнув, щоб позичала не 50 грн. , а 80 грн. Він бачив у матері два порізи, але точно не пам»ятає, як він наніс другий удар між ребрами. Через деякий час він пішов до сусіда і попрохав покликати матір, але сусід йому відмовив. Тоді він повернувся додому і чекав доки приїхали працівники міліції, які його забрали. В скоєному він розкаюється, але не в замаху на умисне вбивство, а в погрозі вбивством і в нанесенні матері легких тілесних ушкоджень.

Крім часткового визнання своєї вини підсудним, його вина підтверджується показами потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та письмовими доказами зібраними по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що мешкає в однокімнатній квартирі разом зі своєю матір»ю, якій 89 років, зі своїм сином ОСОБА_2 та колишнім чоловіком ОСОБА_3 З вересня 2010 року у неї з сином почали виникати постійні сварки, так як він вимагав у неї гроші, сам ніде не працював. Вона оплачувала йому декілька разів лікування від наркоманії, але він до кінця ні разу так і не пролікувався. Під час сварок син вів себе неадекватно: побив скло і посуд у меблевій стінці, вибив двері, кидав на неї табуретку, бив по голові, душив подушкою і погрожував задушити. Восени 2010 року син брав ніж і погрожував, але тоді вона з матір»ю втекла з дому. Вона декілька разів викликала міліцію і сина притягували до адміністративної відповідальності за сімейні сварки. 21 квітня 2011 року вона прийшла додому близько 22 год. з роботи , син її зустрів в коридорі квартири і став відразу прохати у неї гроші в сумі 50 грн. А коли вона йому відмовила і стала говорити, чому не пройшов курс лікування, тоді син побіг на кухню , повернувся в руках з кухонним ножем і став кричати, що приріже її. Спочатку вона думала, що це тільки слова, але потім зрозуміла, що це були реальні погрози і боялася за своє життя. Вона була одягнена в куртку і стояла в кімнаті обличчям до нього. ОСОБА_2 спочатку ударив її ножем в ліву руку вище ліктя, з рани потекла кров. Після цього він схопив її за шию, нахилив і ударив її ножем в спину в область міжребер»я зліва. В цей час вона побачила як її чоловік ОСОБА_3 підвівся з дивану і підійшов до ОСОБА_2 зі словами: «Що ти робиш?». Вона також злякалася і закричала, що він робить, а потім побігла до ванної кімнати змивати кров. Просила викликати швидку допомогу, але син пішов за нею і продовжував вимагати гроші, говорячи, що рани неглибокі, та розбив телефон. Тоді вона сказала, що піде до сусіда ОСОБА_5, щоб позичити йому гроші. ОСОБА_2 сказав, щоб вона позичила не 50 грн., а 80 грн. Від сусіда ОСОБА_5 вона викликала міліцію та швидку допомогу. У лікарні їй зробили рентген, на рани наклали шви і відпустили додому. Вибачення син у неї не просив, хоча його в той же день відпустили з міліції. А вона після цього випадку ночувала у родичів, так як боялася його. На що був направлений умисел сина при нанесенні їй ударів ,вона впевнено сказати не може.

Свідок ОСОБА_3 батько підсудного, суду пояснив, що з весни 2011 року він став мешкати разом з колишньою дружиною, її матір»ю та сином ОСОБА_2 Син постійно вимагав у матері гроші, погрожував, що всіх повбиває, але вони його зупиняли, викликали міліцію і думали, що це тільки слова. 21 квітня 2011 року син повернувся самовільно з лікарні, почав чіплятися до бабусі, розбив її чашку, нервувався, бився головою об холодильник, чекав матір, говорив , що йому потрібні гроші. Тоді він викликав міліцію, вони оформили документи і пішли, а ОСОБА_2 заспокоївся. Ввечері цього ж дня дружина прийшла додому і син зустрів її в коридорі. А коли дружина зайшла в кімнату, тоді син підбіг до неї з кухні, і він побачив, як ОСОБА_2 взяв її за шию, нахилив і швидко ударив її в спину. Тільки тоді він побачив в руці у ОСОБА_2 ніж. А коли ОСОБА_2 відпустив матір і опустив руку з ножем, тоді він підійшов, схопив його за праву руку і сказав , що він робить. Після чого ОСОБА_2 викинув ніж на підлогу, а він його підняв і сховав під диван. Дружина скинула куртку і він побачив, що у неї була порізана ліва рука і на плечі позаду також ішла кров. Рани виявилися неглибокими , але вона була одягнута тоді у верхній одяг. Вони збиралися викликати міліцію, але син розбив домашній телефон. Дружина пішла до сусідів, звідки і викликала «швидку допомогу» та міліцію.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що мешкає по сусідству з сім»єю ОСОБА_2 і чув як після 22 год. 21 квітня 2011 року в квартирі ОСОБА_2 був крик, серед якого була нецензурна лайка ОСОБА_2 на адресу своєї матері. Зокрема, він кричав, що приб»є матір. Через деякий час до нього прибігла ОСОБА_1 і попрохала терміново викликати швидку допомогу, пояснивши, що син вимагав у неї гроші, а потім ударив її ножем. Він бачив, як у неї йшла з рукава кров. Потім до нього у двері постукав ОСОБА_2 і попрохав покликати матір, але він цього не зробив, сказавши, що матері погано.

Свідок ОСОБА_6 -лікар-хірург Роменської ЦРЛ, суду пояснив, що він обробляв того дня рани у потерпілої ОСОБА_1 та робив їх ревізію. Одна рана була на лівій ліктьовій частині руки, неглибока, зовсім поверхнева, була пошкоджена підшкірно жирова клітковина, а інша на грудній клітці, теж неглибока, десь 3х0, 3 мм. Рентгенівський знімок показав, що цілісність легенів не була порушена. По характеру рани були схожі на колото різані. Рану на грудній клітці зашили і хвора була відпущена додому.

Письмовими доказами по справі є: рапорти працівників міліції від 21.04. та від 04.05.2011 року про те, що ОСОБА_2 вчинив сварку зі своєю матір»ю і завдав останній легкі тілесні ушкодження (а. с. 14, 16); заява потерпілої ОСОБА_1 від 21.04.2011 року про те, що в той день її син ОСОБА_2 вимагав у неї гроші ,погрожував вбивством, а потім умисно наніс ножем дві рани в руку і в область грудної клітини (а. с. 15); протокол огляду та вилучення з фототаблицею до нього- куртки, належної потерпілій ОСОБА_1, на якій виявлені плями бурого кольору на лівому рукаві та порізи тканини довжиною 3 см. і 1,5 см. відповідно на рукаві та на задній частині куртки з лівого боку (а. с. 17 - 19); протокол огляду та вилучення з фототаблицею до нього - кухонного ножа у потерпілої ОСОБА_1 довжиною загостреної частини 125 мм, шириною 23 мм, товщиною 0, 5 мм (а. с. 20 - 21); протокол відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілої ОСОБА_1 із застосуванням відеозапису та фотозйомки (а. с. 41 - 44); протокол огляду місця події з фототаблицею до нього квартири гр. ОСОБА_1, в якому відображено розбиті меблі, телевізор та дверне скло (а. с. 51 - 57); протоколи очних ставок між ОСОБА_2 і свідком ОСОБА_3 (а. с. 70); між ОСОБА_2 і потерпілою ОСОБА_1 (а. с. 71 - 72), під час яких потерпіла підтвердила свої покази про нанесення їй двох ударів ножем; протокол відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2 із застосуванням відеозапису та фотозйомки (а. с. 73 - 77); висновок судово імунологічної експертизи, згідно з яким кров та клітини людини на кухонному ножі, вилученому з місця події, не були виявлені (а. с. 112 - 114); висновок судово трасологічної експертизи, згідно з яким на куртці, належній потерпілій ОСОБА_1, було виявлено три колото різані пошкодження, які вірогідніше всього утворилися внаслідок дії клинком ножа, наданим на дослідження або аналогічним з такими ж властивостями (а. с. 121 - 125); протоколи огляду предметів: жіночої куртки та кухонного ножа (а. с. 127 129, 139); ксерокопія запису лікаря- хірурга в медичній картці ОСОБА_1, в якій зазначено, що при ревізії рани грудної клітини не виявлено проникнення в плевральну порожнину, на ренгензнімку паталогічних змін не виявлено (а.с. 218) ; висновок судово балістичної експертизи, згідно з яким наданий на дослідження ніж, вилучений під час огляду місця події у ОСОБА_1, не є холодною зброєю, а є кухонним ножем господарсько побутового призначення (а. с. 134 - 137); висновок амбулаторної судово психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_2 психічних розладів, які відносяться до юридичного критерію неосудності не виявляв і не виявляє, інкриміноване йому діяння здійснив у стані простого алкогольного сп»яніння, в даний час страждає « псих. розладами та розладами поведінки внаслідок вживання опіоїдів та інших психоактивних речовин, синдром залежності», від чого потребує примусового лікування; під дію ст. ст. 19, 20 КК України не підпадає (а. с. 166 - 172).

Згідно з висновками судово-медичних експертиз у потерпілої ОСОБА_1 були виявлені колото-різані рани лівої ліктьової області та лівої половини грудної клітини в проекції 6-го між ребер»я по задній підмишечній лінії розмірами 3 х0,3 см, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я; ушкодження могли бути завдані колючо-ріжучим предметом типу ножа і можуть відповідати механізму утворення, який продемонструвала під час відтворення обстановки і обставин події потерпіла ОСОБА_1; утворення ушкоджень, як це продемонстрував під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2, маловірогідно, на що вказують їх характер та локалізація (а.с. 38-39, 47-48, 80-81).

Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 31 серпня 2011 року тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_1 у вигляді колото різаних ран лівої ліктьової області та лівої половини грудної клітки не являються небезпечними для життя в момент спричинення; в меддокументації наявність раневих каналів у ран не було відмічено; в даному випадку в проекції рани в 6 ому міжребер»ї зліва по задній підмишечній лінії ушкоджені поверхневі м»які тканини, які до життєво важливих органів не відносяться (а.с. 226).

Судмедекперт ОСОБА_7, який проводив всі вищевказані судово- медичні експертизи , суду пояснив, що хоча в проекції рани в області 6-го міжреберря зліва по задній підмишечній лінії і розташовані ряд життєво важливих для людини органів, але по характеру вказана рана у потерпілої ОСОБА_1 не є небезпечною для життя в момент спричинення, так як були пошкоджені тільки поверхневі м»які тканини, що також підтвердив хірург ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Органами досудового слідства підсудному ОСОБА_2 було пред»явлено обвинувачення за ст.15 ч.3, ст. 115 ч.1 КК України, як замах на умисне вбивство, тобто умисні дії, безпосередньо спрямовані на протиправне заподіяння смерті іншій особі, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Але в ході судового слідства кваліфікація дій підсудного ОСОБА_2 за ст.15 ч.3, ст. 115 ч.1 КК України не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» зазначено, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). В даному випадку з показів підсудного ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_3 відомо, що при нанесенні тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_2 не мав прямого умислу на позбавлення її життя. Про це свідчить те, що він тривалий час в той день чекав матір з метою попрохати у неї гроші, щоб віддати борги. Коли мати прийшла додому, він став прохати в неї гроші, але отримавши відмову і почувши докори, що він постійно вимагає у неї гроші, висловив їй погрозу вбивством. Але не отримавши і після цього від неї грошей, які вкрай в той день йому були потрібні, вирішив залякати матір, як це він робив неодноразово раніше. З цією метою він взяв ніж і умисно наніс їй два удари: один - в область ліктьового згибу лівої руки, а другий в область 6 ого міжребер»я по задній підмишечній лінії ліворуч. При цьому місце розташування цих тілесних ушкоджень не свідчить про направленість його умислу на нанесення ударів в область життєво важливих органів, ушкодження яких призводить до настання смерті, як це було зазначено в обвинувальному висновку. Висновок додаткової судово медичної експертизи від 31 серпня 2011 року, пояснення судмедексперта ОСОБА_7 і хірурга ОСОБА_6 також підтвердили, що завдані потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент спричинення, так як були пошкоджені тільки поверхневі м»які тканини.

Основним доказом відсутності у підсудного умислу на позбавлення життя матері є те, що він після нанесення другого удару зі спини в область 6 ого міжребер»я зліва по задній підмишечній лінії сам опустив руку з ножем, а потім викинув ніж на підлогу і не намагався більше наносити їй удари з метою позбавити її життя. При цьому ніхто йому не заважав вчиняти дії, внаслідок яких мати могла б померти. Покази свідка ОСОБА_3 про те, що він підійшов ззаду до сина в той момент, як ОСОБА_2 вже відпустив потерпілу і опустив руку з ножем, взяв його за ту руку, після чого син викинув ніж на підлогу, свідчать про те, що наміру наносити інші удари ножем, направлені на позбавлення життя матері, у підсудного не було. Підсудний сам, а не з допомогою батька ОСОБА_3, припинив свої злочинні дії, злякавшись негативних наслідків, які вже настали.

Про відсутність умислу на позбавлення життя матері свідчить поведінка підсудного ОСОБА_2 до нанесення і після нанесення їй тілесних ушкоджень, а саме те, що він до нанесення тілесних ушкоджень прохав у неї гроші, після нанесення також прохав у неї гроші та відпустив її позичити гроші у сусіда. Мати для підсудного ОСОБА_2 була основним джерелом матеріального забезпечення і її смерть не була йому вигідна, так як позбавивши її життя , він ні того дня не отримав би від неї гроші, ні в майбутньому. З пояснень підсудного ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_1 суду відомо, що через два дні після цих подій потерпіла дала синові гроші в сумі 80 грн., які йому були потрібні 21 квітня 2011 року.

Посилання органу досудового слідства на те, що лезо ножа, яким підсудний наносив удари потерпілій, неглибоко зайшло в її тіло, так як було тонким, а потерпіла була одягнута у верхній одяг, тому лезо зігнулося, що було ніби то причиною не доведення підсудним свого наміру скоїти умисне вбивство, суд вважає хибним. До цього висновку суд прийшов, оглянувши речові докази (ніж і куртку потерпілої ОСОБА_1.) і встановивши, що на куртці маються два невеликі порізи та один побічний розрив тканини, що підтверджується також висновком судово трасологічної експертизи (а. с. 121 - 125). Отже , сила ударів ножем, нанесених підсудним, була незначною, що не може свідчити про направленість його умислу на умисне вбивство матері.

В той же час покази підсудного ОСОБА_2 про те, що він ненавмисно наніс ножем поранення своїй матері, так як розмахував рукою з ножем в ході сварки, суд розцінює, як неправдиві, як спосіб уникнути відповідальності за скоєне. Про це свідчить також висновок додаткової судово медичної експертизи, в якому зазначено, що утворення ушкоджень, як це продемонстрував під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2, маловірогідно, на що вказують їх характер та локалізація (а. с. 80 - 81).

Суд вважає , що дії підсудного ОСОБА_2 слід перекваліфікувати зі ст.15 ч.3, ст. 115 ч.1 КК України на ст. 125 ч. 2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудного в скоєнні вищевказаних злочинів доведена повністю і його дії слід кваліфікувати:

- за ст. 125 ч. 2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я;

- за ст. 129 ч.1 КК України, як погроза вбивством, при реальних підставах побоюватися здійснення цієї погрози.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є невеликої тяжкості, та особу винного, який раніше засуджувався, має непогашену судимість, в скоєному розкаявся частково, ніде не працював, за місцем мешкання характеризується негативно, як особа, яка протягом року декілька разів притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім»ї, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «психрозлади та розлади поведінки внаслідок вживання опіоїдів та інших психоактивних речовин», від чого потребує примусового лікування.

Як обставину, що обтяжує покарання, суд враховує скоєння злочинів в стані алкогольного сп»яніння.

За таких обставин, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді обмеження волі на максимальний термін, передбачений санкціями статей, залишивши міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - утримання під вартою.

Відповідно до ст. 72 КК України в строк відбування покарання підсудному слід зарахувати строк перебування його під вартою з 10 травня 2011 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

З підсудного ОСОБА_2 слід стягнути витрати за проведення судової експертизи холодної зброї вартістю 337 грн. 68 коп., перерахувавши ці кошти на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код 25574892, р/р 31256272210011, МФО 837013, банк ГУДКУ в Сумській області (призначення платежу код класифікації доходів бюджету 25010100).

Речові докази: зразки крові ОСОБА_2 і ОСОБА_1, куртку жіночу рожевого кольору та кухонний ніж з білою рукояткою, передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ УМВС України в Сумській області, слід знищити.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ст. 125 ч. 2, ст. 129 ч.1 КК України, і призначити йому покарання за цими статтями:

- за ст. 125 ч. 2 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;

- за ст.129 ч.1 КК України 1 (один) рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

Строк відбування покарання рахувати з 10 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_2 зарахувати строк перебування його під вартою з 10 травня 2011 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити - утримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати за проведення судової експертизи холодної зброї вартістю 337 грн. 68 коп., перерахувавши ці кошти на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код 25574892, р/р 31256272210011, МФО 837013, банк ГУДКУ в Сумській області (призначення платежу код класифікації доходів бюджету 25010100).

Речові докази: зразки крові ОСОБА_2 і ОСОБА_1, куртку жіночу рожевого кольору та кухонний ніж з білою рукояткою, передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ УМВС України в Сумській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому з моменту отримання копії вироку, через Роменський міськрайонний суд.

Суддя підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. М. Очиргораєва