Постанова № 196843, 18.10.2006, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" жовтня 2006 р. Справа № 15/239

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Коломис В. В. при секретарі судового засідання Михалевській Л.В..

За участю представників сторін:

від позивача – Павлюк В.В. (дов. № 94 від 19.12.05 р.)

від відповідача– не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу

за позовом: Закрите акціонерне товариство «Ей-І-Ес Рівнеенерго»

до відповідача: Національна енергетична компанія «Укренерго»

про визнання недійсною постанову № 02/02-07 від 31.07.06 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач –ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, відповідно з яким, просить скасувати припис інспекції державного енергетичного нагляду у Рівненській області від 16.03.2006 р. за № 03/24-03 та, відповідно, визнати недійсною та скасувати постанову державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області від 31.07.2006 р. за № 02/02-07.

Позивач вважає винесену відповідачем постанову без належних на те підстав, відтак незаконною.

При цьому, як на підставу своїх вимог посилається, зокрема на те, що припинення електропостачання жителя хутору Яловичі с Боремець, Млинівського району сталося через розукомплектацію та викрадення електричної лінії невідомими особами. Відтак, на думку позивача дані обставини є обставинами форс-мажорними і, відповідно, вина енергопостачальника в даному випадку відсутня. А так, вважає, що енергопостачальник в даному випадку не несе відповідальності за припинення енергопостачання.

Враховуючи це, просить позов задоволити.

Відповідач –Національна енергетична компанія “Укренерго” двічі в судові засідання не з’являвся, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

А так, суд вважає за можливе згідно ч.4 ст. 128 КАС України вирішити справу за наявними в ній матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об’єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

14 березня 2006 року Державним інспектором з енергетичного нагляду Хомуйло С.С. було проведено перевірку електропостачання хутору Яловичі, с. Боремець, Млинівського району, Рівненської області, в результаті якої було складено акт обстеження, № 1/02-03 від 14.03.06 р. (а.с. 9-10).

Як вбачається з останнього, електропостачання хутора Яловичі здійснювалось від ПЛ-10кВ п 09-01 “Городниця” від ПС-35 кВ Острожець. При цьому, на момент здійснення перевірки, зазначена електрична лінія була розукомплектована та викрадена невідомими особами.

На підставі вищезазначеного Акта-обстеження 16 березня 2006 року державним інспектором був виданий припис за № 03/24-03, відповідно з яким ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” було зобов’язано в строк до 15.07.06 р. відновити електропостачання житлового будинку жителя хутора Яловичі –Пасічника М.М.

Листом № 678 від 06.04.06 р. (а.с.11), позивач повідомив Держенергоінспекцію про неможливість виконання припису, оскільки дана електрична лінія неодноразово розкрадалась невідомими особами, внаслідок протиправних дій яких і було порушено інтереси споживача та завдано значної матеріальної шкоди енергопостачальнику, а саме викрадено майно, що перебуває у нього на балансі, і, відповідно, вартість відновлення електропостачання хутора Яловичі складає 40 300,00 грн. При цьому, вказав, що зазначені витрати не передбачені у тарифі на електричну енергію, оскільки складова витрат на відновлення розпроданих мереж, розукомплектованих чи розпроданих інших об’єктів електроенергетики відсутня.

Як вбачається з відповіді, наданої Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області від 12.04.06 р. за № 14-134 (а.с.17), остання погодилась, що обставини, які склалися, є обставинами форс-мажору, викликані дією третіх осіб.

В зв’язку з ухиленнями позивача від виконання припису інспекції Держенергонагляду України № 03/24-03 від 16.03.06 р., 31 липня 2006 р. Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області було винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику за № 02/02-07, відповідно до якої на ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.7).

Натомість з такими діями відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання (ч.2 ст.614 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене правопорушення у сфері господарювання.

Викладене свідчить, що відповідальність юридичної особи може наступити в разі порушення нею відповідних норм законодавства та за умови наявності вини даної особи.

Натомість, як з’ясовано судом і як свідчать наявні в матеріалах справи докази викрадення електричної лінії сталося невстановленими третіми особами. Відтак, позивач у відповідності до ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, п. 47 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.99 р., не несе відповідальності за припинення електропостачання.

Більше того, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач інформував правоохоронні органи та установи про обставини що мали місце, а саме: неодноразові факти крадіжки лінії електропостачання, і, як наслідок,- про заподіяння такими неправомірними діями енергопостачальнику значних збитків. (а.с.-12-15).

Враховуючи викладене, та зважаючи, що вина енергопостачальника у припиненні електропостачання житлового будинку громадянина Пасічника М.М., с. Боремець, х.Яловичі, Млинівського району, повністю відсутня, дії Держенергонагляду у Рівненській області, щодо винесення оспорюваних припису № 03/24-03 від 16.03.06 р. та постанови № 02/02-07 від 31.07.06 р. є неправомірними та безпідставними.

Відсутність вини позивача, свідчить про те, що на останнього не може бути покладена матеріальна відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій за дії третіх осіб, які в даному випадку є обставинами форс-мажору.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин звільняється від господарсько-правової відповідальності, якщо доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим, внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних умов здійснення господарської діяльності.

Оскільки зазначене знайшло своє підтвердження при розгляді справи, а відсутність вини позивача доведена при розгляді справи, зважаючи, що останнім було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення позовні вимоги, як обгрунтовані підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.19 ГК України незаконне втручання та перешкодження господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Відповідно до п.15 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2006 р., №131, лише законні вимоги посадових осіб Держенергонагляду є обов’язковими для виконання керівниками та посадовими особами суб'єктів електроенергетики, суб’єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів енергії незалежно від форми власності.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади і управління діють тільки у межах повноважень визначених Конституцією і законами України.

Позивач належними і достатніми доказами у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України довів ті обставини, на яких грунтуються його вимоги і заперечення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 163-165 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задоволити.

2. Припис інспекції державного енергетичного нагляду у Рівненській області № 03/24-03 від 16.03.06 р. –скасувати.

3. Постанову державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області № 02/02-07 від 31.07.06 р. –скасувати.

4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (33000, м. Рівне, вул.Кн.Володимира,71, р/р 26002302585015 в ПІБ м. Рівне, МФО 333335, код 05424874) 6 грн. 80 коп. понесених судових витрат (судового збору).

5. Видати виконавчі листи після набрання постановою суду законної сили.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини –з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Коломис В. В.

Постанова складена в повному обсязі та підписана «26»жовтня 2006 року.