Рішення № 19683910, 18.10.2011, Галицький районний суд м. Львова

Справа №2-604/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Долинській А.О.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»про виконання умов договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», в якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 30440, 39 грн., проценти сплачені банку у розмірі 17 569, 49 грн.; пеню у розмірі 39925, 96 грн.; індекс інфляційного збільшення боргу у розмірі 159056, 22 грн.; 3% річних на день постановлення рішення; 10000,00 грн. моральної шкоди; 1000,00 грн. вартість послуг адвоката.

В подальшому позивач збільшував свої позовні вимоги відповідними заявами від 17.09.2010 р. (а.с.39-41)та від 01.07.2011р. (а.с.88-92). В кінцевій редакції позовних вимог просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 30440, 39 грн., проценти сплачені банку у розмірі 17 569, 49 грн.; пеню в розмірі 26036, 62 грн.; 3% річних у розмірі 3214, 75 грн.; інфляційне збільшення боргу у розмірі 17302, 59 грн.; моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.; судові витрати у т.ч. юридичні послуги вартістю 1000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що він придбав автомобіль марки «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5, для придбання якого отримав кредит у ВАТ «Електрон Банк»згідно кредитного договору № KF50578 від 04.07.2008р. Одночасно, вказує, що для отримання кредиту, банк зобовязав його застрахувати автомобіль, рекомендував здійснити страхування у ТзДВ «СК «Індіго». Відповідно 03.07.2008 року він уклав з відповідачем договір страхування наземного транспорту № 206-1257-08.

18.09.2008 року близько 07:30 год. відбулось ДТП неподалік перехрестя з вул.Хуторівка по пр.Ч.Калини в м. Львові за участі його автомобіля. Про вказаний страховий випадок позивач повідомив відповідача. Зазначає, що відповідач повинен був сплатити суму відшкодування до 02.12.2008 року, однак здійснив таку виплату лише 07.07.2009р. та не в повному обсязі.

Стверджує, що з відповідача необхідно стягнути недоплачену суму відшкодування, збитки, пеню, інфляційне збільшення та 3% річних, а також моральну шкоду у розмірі вказаному в останній редакції позовних вимог.

Відповідач ТзДВ «СК «Індіго»заперечує проти позову повністю посилаючись на те, що сума страхового відшкодування була визначена у відповідності до вимог договору та закону. Зокрема зазначає, що згідно звіту №1342/08 від 03.11.2008 року СПД ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту складає 138377,74 грн., тобто більше 70% від дійсної вартості автомобіля. Вказує, що оскільки залишки автомобіля на загальну вартість 30279, 74 грн. залишились у позивача, то дана сума повинна вираховуватись із суми відшкодування, та повинна становити 80520,26 грн. З посиланням на відповідне платіжне доручення зазначає, що така сума була сплачена 06.07.2009р. Також заперечує проти нарахування пені, моральної шкоди з мотивів наведених у відповідних запереченнях на позовну заяву (а.с.72-75).

Крім того, 12.09.2011р. відповідач подав суду клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з мотивів наведених у запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.07.2008р. між ТзДВ «СК «Індіго»та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 206-12057-08, а саме автомобіля марки «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5 (а.с.10-11). Страхова сума встановлена 110800,00 грн., строк дії договору до 02.07.2009 року.

З довідки відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод ГУМВС України у Львівській області №2/2715 від 24.10.2008р. вбачається, що 18.09.2008р. о 07:30 год. в м. Львові, неподалік перехрестя вул. Хуторівка та пр.Ч.Калини водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Mitsubischi д.н.з. НОМЕР_5 здійснив наїзд на гр.ОСОБА_5 та ОСОБА_6 З довідки також вбачається, що автомобіль отримав технічні пошкодження, а саме: деформовано кузов, пошкоджено ходові частини, розбите вітрове скло, пошкоджено панель приладів (а.с.24).

Звітом № 1342/08 від 03.11.2008 року здійсненого СПД ОСОБА_4 визначено, що вартість матеріальної шкоди що заподіяна власнику автомобіля «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівною дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 101 088,00 грн. Аналогічна й вартість автомобіля «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5 згідно даного висновку.

Згідно довідки спеціаліста № 2634 від 29.12.2008 року ТзОВ «Сальватор»(оцінювач В.В. Суліменко), сума залишків ТЗ «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5 станом на 29.12.2008 року становить 30 279,74 грн.

06.03.2009 року відповідачем був складений страховий акт № 5895/206/202 яким визначено суму страхового відшкодування у розмірі 80520,26 грн. (а.с.80).

Наказом першого заступника генерального директора ТзДВ «СК «Індіго»№ 5619 від 06.03.2009р. вирішено виплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 80520,26 грн. Вказана сума коштів була перерахована позивачу на підставі платіжного дорученого № 4337 06.07.2009 року.

Проаналізувавши вказані вище обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченого (на його думку) страхового відшкодування є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Пунктом 11 договору страхування наземного транспортного засобу від 03.07.2008 року укладеного між сторонами сторони визначили, що страхова сума становить 110800,0 грн., відтак саме в межах цієї суми відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитки заподіяні внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Стаття 9 Закону України «Про страхування»передбачає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

При визначенні розміру прямого збитку, якого позивач зазнав в результаті ДТП, суд бере до уваги ту обставину, що позивач залишив у себе та не передав страховику залишки автомобіля «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5. Дана обставина стверджується наявною в матеріалах справи Біржовою угодою від 05.05.2010р., за якою позивач реалізував автомобіль «Mitsubischi Lancer 1 invite»р.н. НОМЕР_5 гр.ОСОБА_8 Відтак, з врахуванням того, що вартість залишків ТЗ згідно довідки спеціаліста становить 30 279,74 грн. станом на 29.12.2008р., відповідач правомірно виплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 80520,26 грн. (110800,00 - 30 279,74 = 80520,26).

Разом з тим, суд вважає, що відповідач допустився порушень вимог чинного законодавства та умов договору щодо строків виплати страхового відшкодування позивачу, а тому у звязку із цим повинен нести цивільну відповідальність, зокрема сплату пені.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Аналогічна норма міститься й у п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування».

Пунктом 7.2 Договору страхування наземного транспортного засобу від 03.07.2008 року визначено, що після одержання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку та розміру збитків, страховик протягом 10 робочих днів складає страховий акт та, у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування здійснює її протягом 5 робочих днів після складання страхового акту.

Позивач стверджує, що відповідач отримав всі документи про настання страхового випадку 12.11.2008 року, однак не доводить таку обставину на підставі належних та допустимих доказів. Натомість матеріалами справи стверджується, що довідка спеціаліста № 2634 була складена лише 29.12.2008 року, що виключає можливість отримання відповідачем всіх документів, які підтверджують розмір збитку та впливають на страхову виплату 12.11.2008 року, як стверджує позивач.

Судом встановлено, що останній документ (довідка спеціаліста № 2634) отримано відповідачем 23.02.2009 року. Це підтверджується відміткою про реєстрацію вхідного номера 380-1/09 від 23.02.2009р. (а.с.77). Страховий акт складено 06.03.2009 року, що відповідає умовам договору про обовязок відповідача по його складенню протягом 10 робочих днів з моменту отримання останнього документа.

Разом з тим, не зважаючи на умови договору, які передбачають необхідність виплати страхового відшкодування протягом 5 робочих днів після складання страхового акта, така виплата відбулась лише 06.07.2009 року. Моментом з якого відповідач повинен вважатись таким, що прострочив виконання свого грошового зобовязання перед позивачем необхідно вважати 14.03.2009 року.

Факт порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування позивачу встановлено й Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, про що повідомлено позивача листом №8553/42-12 від 24.07.2009 року (а.с.20).

Пункт 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»передбачає, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягають сплаті, за кожен день затримки.

З врахуванням часу прострочення, а саме з 14.03.2009 року по 06.07.2009 року, а також суми заборгованості у розмірі 80520,26 грн., сума пені, яку відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача становить 5991,59 грн.

Зазначена сума пені відповідачем сплачена за період прострочення виплати страхового відшкодування (з 14.03.2009 року по 06.07.2009 року), що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується позивачем, що він дійсно отримав грошову суму як пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування. Тому підстави для задоволення вимог в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає, що позивач має право вимагати відшкодування інфляційних втрат та 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»вказано зокрема таке: «Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.».

Оскільки сума грошового зобовязання не була виплачена своєчасно позивачу, то він має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, як це передбачено у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно здійснених судом розрахунків, сума інфляційних втрат позивача в період з 14.03.2009р. по 06.07.2009р. складає 3220,81 грн., а сума 3% річних становить 761,08 грн.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення відсотків, які сплачені позивачем на користь ВАТ «Фольксбанк»з огляду на те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено причинного звязку між фактом сплати коштів банку та фактом порушення страхувальником умов договору страхування.

Судом встановлено, що позивач 04.07.2008р. дійсно уклав договір з ВАТ «Електрон Банк»предметом якого є надання банком позивачу коштів у розмірі 20744,00 доларів США строком на 7 років для придбання автомобіля «Mitsubischi Lancer 1 invite», 2008 року випуску.

Цей договір укладено позивачем на власний ризик, необхідність виконання зобовязань за цим договором не ставиться в залежність від факту відшкодування відповідачем страхової виплати, а тому сплачені позивачем кошти на користь ВАТ «Фольксбанк»не можуть визнаватись збитками позивача, які він зазнав в результаті неправомірної поведінки відповідача.

Також не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини сторін регулюються Главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування»та Договором страхування наземного транспорту № 206-12057-08 від 03.07.2008 року.

З аналізу норм чинного законодавства та умов договору не встановлено такого правового наслідку за порушення зобовязання відповідача з оплати, як відшкодування моральної шкоди. Відтак, така позовна вимога судом не може бути задоволена.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, та враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати наступним чином. Позивачем при подачі позову сплачено 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ. Судовий збір позивачем не сплачено. Також, на підставі квитанції № 1/31 від 01.06.2010р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 1000,00 грн. за надану правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 11, 208-209, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(03150, м.Київ, вул.Немировича-Данченка,1, код ЄДРПОУ 33831166, п/р 26502301310784 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь ОСОБА_2 3220,81 гривень інфляційних втрат, 761,08 гривень 3% річних, 120,0 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1000,0 гривень за надання правової допомоги, а всього 5111,89 (пять тисяч сто одинадцять гривень 89 копійки).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»в дохід держави 39,80 гривень (тридцять девять гривень 80 копійки).

В частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

СуддяЛ.М.Городецька