Рішення № 19683059, 20.07.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2428/2011

20.07.2011 року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мікрозрошування», третя особа – Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, про визнання звільненою на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення заробітної плати, покладання обов’язку провести дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Мікрозрошування», у якому просить визнати її звільненою з 24.03.2011р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнути заробітну плату у розмірі 6104,78 грн., покласти на відповідача обов’язок провести необхідні податкові відрахування до пенсійного фонду та поновити обов’язкове державне соціальне страхування з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка, будучі головним бухгалтером ТОВ «КТС Проект Плюс», за довіреністю від 03.09.2010р. була фактично допущена за сумісництвом до роботи бухгалтеру на Приватному підприємстві «Мікрозрошування». Проте відповідач, порушуючи вимоги трудового законодавства, за період з 01.09.2010р. по 21.03.2011р. не виплатив їй заробітну платню, посилаючись на тимчасову відсутність коштів. Також відповідачем не було здійснено обов’язкові податкові відрахування до пенсійного фонду, у зв’язку з чим у позивачки з 01.09.2010р. по 21.03.2011р. відсутнє державне соціальне страхування.

Ухвалою від 21.06.2011р. залучено до участі у справі у якості третьої особи - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРКрим.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначивши, що наявність трудових правовідносин із Приватним підприємством «Мікрозрошування» підтверджено довіреностями на вчинення дій у податкових органах та у банку. Заборгованість по заробітній платі визначена за період з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати. Просить визнати її звільненою з 24.03.2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки підприємство декілька разів користувалось послугами ОСОБА_1 на підставі довіреності, проте між ними не існувало трудових відносин.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, повідомлений належно.

Суд, заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясував наступні обставини по справі.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 19.08.2010р. по 22.03.2011р. працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «НТС Проект – Плюс». За наказом Генерального директора ТОВ «НТС Проект – Плюс» від 22.03.2011 року позивачку було звільнено з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с. 35)

При зверненні до суду ОСОБА_1, посилаючи на довіреності, вказує, що вона з 01.09.2010р. за сумісництвом працювала у ПП «Мікрозрошування». Вона була фактично допущена до роботи, виконувала функції бухгалтера, тому перебувала саме у трудових правовідносинах із відповідачем, проте трудового договору сторони не укладали, заробітну плату підприємство не виплатило.

У відповідності до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з положеннями п.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Довіреністю від 03.09.2010 року ПП «Мікрозрошування» довірило ОСОБА_1 здійснювати розрахунково-касові операції ( отримання чекової книжки, внесення, зняття готівки з поточних рахунків по чеку, отримання виписки та додатків до них, надання в банк платіжних документів) по поточним рахункам в ПАТ «Альфа – Банк» (а.с.5).

Довіреностями від 10.01.2011 року ПП «Мікрозрошування» в особі генерального директора ОСОБА_2 уповноважило ОСОБА_1 представляти інтереси підприємства в органах Державної податкової інспекції м. Сімферополя, з метою виконання цього доручення були надані права: представляти інтереси в податкових органах з усіх питань, пов’язаних з даним дорученням; надавати в податкові органи декларації, бухгалтерську звітність, листи, запити, а також будь-які документи і відомості стосовно підприємства, які витребують податкові органи; отримувати в податковій вимоги, довідки, акти, рішення за результатми перевірки, а також інші документи, адресовані підприємству, давати пояснення співробітникам податкової з питань, що виникаю при проведенні податкових перевірок (а.с.25-27).

Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

У відповідності до ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

При оцінки зазначених вище довіреностей, суд приймає до уваги викладені положення законодавства та приходить до висновку, що правовідносини сторін носять цивільно-правовий характер з наступних підстав. У довіреностях не погоджена конкретна посада бухгалтера у відповідності до штатного розкладу, а навпаки міститься посилання на виконання певних юридичних дій, а саме здійснення розрахунково-касових операцій по поточним розрахункам в ПАТ «Альфа – Банк», представлення інтересів в органах Державної податкової інспекції м. Сімферополя. У довіреностях не зазначено про щомісячну виплату винагороди, виконання роботи під керуванням ПП «Мікрозрошування», взяття підприємством на себе обов’язку організувати роботу.

Позивачкою не надано доказів того, що нею подавалась заява про прийом на роботу до ПП «Мікрозрошування», здавалась трудова книжка та її робота була сумісництвом.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_3, яка є провідним спеціалістом ПАТ «Альфа – Банк» , повідомила, що ОСОБА_1 здійснювала дії за довіреністю та вчиняла визначені у ній дії з вересня по листопад 2010 року. Про те, що ОСОБА_1 працювала бухгалтером на зазначеному підприємстві свідку нічого достовірно не відомо.

Свідок ОСОБА_4 повідомила, що для оформлення пенсії їй необхідна була довідка про розмір заробітної плати, яку готувала ОСОБА_1, як бухгалтер, за підписом директора.

Зазначені показання не є безспірними доказами для встановлення факту укладення між сторонами трудового договору у сенсі ст. 21 КЗпП України.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін ті інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням викладених положень матеріального та процесуального права, оцінки наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено факт наявності між нею та Приватним підприємством «Мікрозрошування» трудових правовідносин, що є підставою для відмови у позові у повному обсязі, оскільки усі вимоги є похідними саме від встановлення зазначеного факту.

Керуючись ст.ст.21, 24 КЗпП України, ст.ст.1000-1004 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мікрозрошування» про визнання звільненою на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення заробітної плати у розмірі 6104,78 грн., покладання обов’язку провести необхідні податкові відрахування до пенсійного фонду та поновити обов’язкове державне соціальне страхування з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя