Постанова № 1966968, 04.08.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа№ 2а-1396/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Харків «04» серпня 2008 року

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судці - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Глазунової А.В.

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    у    приміщенні     Харківського   окружного адміністративного суду адміністративний позов   товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ловис» Лімітед» (код 23327028) до державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Тов. Фірма «Ловис» Лімітед» (код 23327028) звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Харкова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.09.2007 року № 0000602303/0 про донарахування податкових зобов'язань за платежем : «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 5779, 50 грн..

В обґрунтування позову позивач вказав, що  оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно, містить ознаки перевищення влади та службових повноважень та має бути визнане нечинними та скасоване з наступних підстав.

Як вказав представник позивача, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки №4071/235/23327028 від 13.09.07р.

В Акті перевірки міститься висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 з урахуванням п.1.18, п.1.15 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 та п.1.26, п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р.

Представник позивача вказав, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а податкове повідомлення-рішення є безпідставним з огляду на наступне.

Фахівцями Державної податкової адміністрації України на сторінках журналу "Вісник податкової служби України" за січень 2007 p., N 1 - 2, надано    відповідні роз'яснення щодо змін до Закону N 168 "Про ПДВ". Так, ними зазначено, що з 01.01.2007 р. база оподаткування ПДВ визначається виходячи зі звичайної ціни у разі поставки товарів (послуг) за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну більше ніж на 20 %.

Відповідно, при поставці товарів (послуг) за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну в межах до 20 % (включно) або вище за звичайну ціну, база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно з п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В обґрунтування розрахунку визначення рівня звичайних цін контролюючий орган посилається на п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Представник позивача зазначив, що вважає це неправомірним.

Відповідно до п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Враховуючи зміст викладеного підпункту, то можна стверджувати, що п.п 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону застосовується лише в тому випадку, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту. В даному випадку, звичайна ціна може бути визначена, зокрема, п. 1.20 ст. 1 цього Закону.

З урахуванням викладеного, представник позивача вказав, що на його думку позивач цілком правомірно розрахував податок на додану вартість.

Що стосується висновків Акту перевірки, зокрема, по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, вважаємо їх необґрунтованими та такими, що здійсненні з перевищенням повноважень органів державної податкової служби. Прояви податкової дискримінації суперечить ст. 1, 3 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-12 від 25.06.91р.

Визначення поняття пов'язані особи наведено в п. 1.26 ст. 1  цього Закону, згідно з яким до них відносяться особи, що відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як вбачається з вищенаведеного переліку, всю класифікацію пов'язаних осіб можна умовно розділити на 2 підгрупи: фізичні та юридичні особи. Що стосується взаємовідносин, які здійснюються між двома юридичними особами, то вони підпадають під категорію пов'язаних осіб лише в одному випадку, коли одна особа здійснює володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб часткою статутного фонду платника податку, не меншою 20 відсотків.

Виходячи із статутних документів, ТОВ Фірма "Ловис" Лімітед (23327028) не є засновником ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678), та не володіє через більшу кількість пов'язаних фізичних осіб долею статутного фонду ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678), яка дорівнює або більше 20 відсотків.

Представник позивача зазначив, що в порушення порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в Акті перевірки не зазначено за якою ознакою ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (23327028) є пов'язаною особою по відношенню до ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678).

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився, вказавши, що оскаржене податкове повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова винесло у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що   ДПІ у Київському районі м.Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірмою "Ловіс" Лімітед з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №4071/235/23327028 від 13.09.2007р.

В Актом перевірки було встановлено порушення  ТОВ Фірмою "Ловіс" Лімітед п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 з урахуванням п.1.18, п.1.15 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 та п.1.26, п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р.

На підставі акту перевірки №4071/235/23327028 від 13.09.2007р начальником ДПІ у Київському районі м.Харкова було  винесене податкове повідомлення-рішення №0000602303/0 від 2-6.09.07р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5779,5 грн. (основний платіж-3853,0 грн., штрафні санкції  - 1926,5 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Фірма "ЛОВІС" Лімітед" код 23327028 з ТОВ "ЛОВІС" Лімітед" код 21216678 уклало договір комісії №2 від 01.01.07р. Відповідно до вищезазначеного договору ТОВ Фірма "ЛОВІС" Лімітед" код 23327028- Комітент, а ТОВ "ЛОВІС" Лімітед" код 21216678-Комісіонер.

Згідно звіту по договору комісії №2 від 01.01.07р. за лютий 2007 року Комісіонером було реалізовано алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива на суму 1162815,33 грн. (без ПДВ), собівартість реалізованої продукції склала 1117426,84 грн., тобто ТОВ Фірма "ЛОВІС" Лімітед" (код 23327028) отримала прибуток у сумі 45388,49 грн. (торгівельне накладання). При цьому згідно додаткової угоди №2 від 20.02.2007р. до договору комісії №2 від 01.01.2007р. комісійна винагорода ТОВ "ЛОВІС" Лімітед" (код 21216678) за реалізацію товару склала 50000 грн. (без ПДВ). В результаті чого ТОВ "ЛОВІС" Лімітед (код 21216678) виписано податкову накладну №61 від 28.02.2007р. на суму 60000 грн. (в т.ч. ПДВ 10000 грн.), а ТОВ Фірмою "ЛОВІС" Лімітед" .(код 23327028) віднесено дані витрати до податкового кредиту за лютий місяць 2007 року.

Згідно звіту по договору комісії №2 від 01.01.07р. за березень 2007 року Комісіонером було реалізовано алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива на суму 1438626,67грн. (без ПДВ), собівартість реалізованої продукції склала 1383279,88 грн., тобто ТОВ Фірма "ЛОВІС" Лімітед" (код 23327028) отримала прибуток у сумі 55346,79 грн. (торгівельне накладання). При цьому згідно додаткової угоди №3 від 20.03.2007р. до договору комісії №2 від 01.01.2006р. комісійна винагорода ТОВ "ЛОВІС" Лімітед" код 21216678 за реалізацію товару склала 70000 грн. (без ПДВ). В результаті чого ТОВ "ЛОВІС" Лімітед код 21216678 виписано податкову накладну №69 від 31.03.2007р. на суму 84000 грн. (в т.ч. ПДВ 14000 грн.), а ТОВ Фірмою "ЛОВІС" Лімітед" код 23327028 віднесено дані витрати до податкового кредиту за березень місяць 2007 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.90р. №509-12 «Про державну податкову службу» передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними  особами, їх  філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (далі - платники податків).

За результатами перевірки, орган державної податкової служби складає акт, в якому чітко, об'єктивно та в повній мірі, викладає факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

1.18. Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

1.15. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Згідно з п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до  п. 1.20.51 п.1.20 ст. 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Як було встановлено судом, що згідно акту перевірки відповідач для обгрунтвання рівня звичайної ціни виходив з положень  бухгалтерського обліку, як різниця між продажною вартістю товару (кредит 3612 дебет 702) за вирахуванням ПДВ та собівартістю товару (кредит 283 дебет 902), тобто  визначена на вищезазначені послуги не має перевищувати прибутку (торгівельного накладення), отриманого від продажу комітентом товару, який дорівнює:

- лютий 2007 p.- 45388,49 (без ПДВ);

- березень 2007 p.- 55346,79 (без ПДВ);

Враховуючи   вищенаведене, відповідач прийшов до висновку, що різниця  між   звичайною   ціною  та договірною вартістю послуг за реалізацію товару дорівнює 3852,94 грн.

                Суд не може погодитись з висновками відповідача, оскільки згідно положень п.п 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України застосовується лише в тому випадку, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, суд зазначає, що в актів перевірки не зазначено, чому  відповідач прийшов до висновку, що попередніми методами,  зокрема, п. 1.20 ст. 1 цього Закону, звичайна ціна може бути визначена.

                Крім цього, суд аналізуючи положення п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" приходить до висновку, що законодавець виділяє три об’єкти до яких застосовують звичайні ціни, а саме це товар, робота та послуги, які є самостійними одна від іншої.

            Як було встановлено судом під час розгляду справи, та не заперечувалось відповідачем, звичайною ціною вони обраховували звичайною ціною на товар проданий комітентом ТОВ  Фірма «Ловіс «Лімітед» (код 233227028), а не на послугу, а саме комісійну винагороду за реалізацію товару яку сплатила ТОВ  Фірма «Ловіс «Лімітед» (код 233227028) ТОВ Фірма «Ловіс «Лімітед» (код 21216678).

            Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено рівень звичайних цін за послугою за договором комісії.

Що стосується висновків акту перевірки, а саме, по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість суд зазначає, що визначення поняття пов'язані особи наведено в п. 1.26 ст. 1  цього Закону № 334/94, згідно з яким до них відносяться особи, що відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Виходячи з аналізу вище зазначених положень Закону суд приходить до висновку, що щодо взаємовідносин, які здійснюються між двома юридичними особами, то вони підпадають під категорію пов'язаних осіб лише в одному випадку, коли одна особа здійснює володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб часткою статутного фонду платника податку, не меншою 20 відсотків.

Як було встановлено судом виходячи із статутних документів, ТОВ Фірма "Ловис" Лімітед (23327028) не є засновником ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678), та не володіє через більшу кількість пов'язаних фізичних осіб долею статутного фонду ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678), яка дорівнює або більше 20 відсотків.

Крім цього суд зазначає, що в Акті перевірки не зазначено за якою ознакою ДПІ у Київському районі м.Харкова дійшло висновку, що  ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (23327028) є пов'язаною особою по відношенню до ТОВ Фірма "ЛОВИС" Лімітед (21216678).

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не було надано до суду доказі підтверджуючих висновки викладені в акті перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.09.2007 року № 0000602303/0підлягає скасуванню, як винесене з порушення м норм чинного законодавства.

Керуючись ст. 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ловис» Лімітед» (код 23327028) до державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова, про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.09.2007 року № 0000602303/0 про донарахування податкових зобов'язань за платежем : «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 5    779. 50 грн..

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті і 60 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08.08.2008 року.

Суддя                                                                                                 М.О. Спірідонов