Рішення № 1965791, 18.06.2007, Красногвардійський районний суд

18 червня 2007 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді Проскурні С.М.,

при секретарі - Корнацькій І.В.,

за участю представника відповідача Свято-Казанського храму УПЦ - ОСОБА_5,

представника органу опіки та піклування - Сафонової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Свято-Казанського храму Української православної церкви про визнання розписки від

09 березня 2005 року про отримання грошей за земельну ділянку та будівельні матеріали недійсною,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про визнання розписки ОСОБА_1. та ОСОБА_3. від 09 березня 2005 року переданої настоятелю Свято-Казанського храму Української православної церкви протоієрею ОСОБА_4 про отримання від нього для своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 75000 грн. за земельну ділянку площею 0,037 га, розташовану по АДРЕСА_1 смт. Красногвардійське АР Крим та будівельні матеріали недійсною. Вимоги мотивовані тим, що в укладанні зазначеної розписки ОСОБА_1 участі не приймала, грошей не отримувала. Крім того, розписка порушує майнові права дитини, була укладена під час дії заборони на вчинення будь-яких дій з земельною ділянкою, встановленої на підставі ухвали суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3. позов визнав. Відповідно до пояснень відповідача в укладанні тексту письмової розписки його колишня дружина ОСОБА_1 безпосередньої участі не приймала, грошей за земельну ділянку не отримувала. Також вважав, що письмова розписка від 09 березня 2005 року про отримання ним від настоятеля Свято-Казанського храму протоієрея ОСОБА_4. грошей за земельну ділянку та будівельні матеріали суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства, порушує майнові права його малолітньої дочки.

Відповідач ОСОБА_4., якого було залучено до участі в справі за ухвалою суду, в судове засідання, про дату та час проведення якого його було повідомлено належним чином, не з'явився, своїх заперечень щодо позову не представив. Надав письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача Свято-Казанського храму УПЦ адвокат ОСОБА_5., який діяв на підставі ордеру, позов не визнав, вважав письмову розписку, яка 09 березня 2005 року від імені ОСОБА_1. та ОСОБА_3. була надана настоятелю Свято-Казанського храму протоієрею ОСОБА_4. про отримання від нього 75000 грн. за земельну ділянку площею 0,037 га, розташовану по АДРЕСА_1 в смт. Красногвардійське дійсною, такою, що відповідала намірам сторін та не суперечила законодавству під час її укладання.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Сафонова Ю.О. вважала укладену 09 березня 2005 року батьками неповнолітньої ОСОБА_2. розписку про отримання грошей за земельну ділянку, яка їй належить, такою, що порушує майнові інтереси дитини, укладену під час дії заборони на вчинення будь-який дій стосовно зазначеної земельної ділянки.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1. такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 09 березня 2005 року ОСОБА_3. та ОСОБА_1 звернулися з письмовою заявою, засвідченою нотаріусом, до Красногвардійської селищної ради АР Крим про добровільну відмову від права власності їхньої малолітньої доньки ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку розміром 0,037 га, розташовану за адресою: АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, АДРЕСА_1, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 055965, виданого 07.02.03 Красногвардійською селищною радою, на користь Красногвардійської територіальної громади ( завірена копія в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.126).

Того ж дня, 09 березня 2005 року, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. була видана письмова розписка, якою підтверджено отримання, до її укладання, для дочки, ОСОБА_2., від настоятеля Свято-Казанського храму протоієрея ОСОБА_4. 75000 грн. за вказану земельну ділянку та будівельні матеріали, розташовані на ній, а також про погодження порядку передачі земельної ділянки шляхом відмови від неї на користь общини Свято-Казанського храму (оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.95).

На підставі заяви ОСОБА_3. та ОСОБА_1. від 09.03.05 за рішенням XXYII сесії IY скликання Красногвардійської селищної ради від 15 березня 2005 року № 918 було вилучено із власності ОСОБА_2. земельну ділянку площею 0,037 га по АДРЕСА_1 в смт. Красногвардійське та переведено зазначену земельну ділянку до складу земель загального користування. За цим же рішенням Красногвардійський районний відділ земельних ресурсів повинен анулювати державний акт на право власності на цю земельну ділянку (копія рішення в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.89).

За актом від 01 квітня 2005 року відповідно до рішення Красногвардійської селищної ради від 15.03.05 № 918 земельна ділянка площею 0,037 га була прийнята селищною радою та переведена до складу земель загального користування (копія в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.90).

Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 23 грудня 2005 року був задоволений адміністративний позов ОСОБА_1., рішення XXYII сесії IY скликання Красногвардійської селищної ради від 15 березня 2005 року № 918 “Про вилучення із власності ОСОБА_2. земельної ділянки” визнано нечинним (а.с.6-7).

Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 05 липня 2006 року визнано нечинним акт списання державного акту ОСОБА_2. на земельну ділянку, розташовану у смт. Красногвардійське поАДРЕСА_1Красногвардійського району та зобов'язано Красногвардійський відділ земельних ресурсів видати законному представнику ОСОБА_2. її матері - ОСОБА_1. дублікат державного акту на право приватної власності на зазначену земельну ділянку (копія рішення в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.98).

Ухвалою Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 грудня 2004 року було заборонено проводити будь-які дії відносно земельної ділянки площею 0,037 га, розташованої поАДРЕСА_1смт. Красногвардійське АР Крим (копія в матеріалах справи № 2-105/06, т.2, а.с.123).

Відповідно до ст.17 ч.3 Закону України “Про охорону дитинства” від 26.04.01 № 2402-III з наступними змінами та доповненнями, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Аналогічна норма міститься в ст.71 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з положеннями частин 1, 4, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Угоди, предметом яких є земельні ділянки, за своїм змістом і формою мають відповідати вимогам, закріпленим у чинному ЗК України, а також нормам цивільного законодавства.

Зокрема, стаття 132 ЗК України передбачає обов'язкове додержання письмової форми угод про перехід права власності на земельні ділянки.

Відповідно до чинного законодавства України (ст.657 ЦК України) договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст.132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст.142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку може відбуватися на підставі добровільної відмови власника на користь держави або територіальної громади. Стаття не передбачає можливості добровільної відмови на користь інших, крім зазначених, суб'єктів земельних правовідносин. Частиною другою зазначеної статті передбачена відповідна процедура здійснення добровільної відмови, зокрема: отримання згоди територіальної громади на одержання права власності на земельну ділянку, підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку територіальній громаді, нотаріальне посвідчення укладеної угоди, державна реєстрація укладеної угоди.

При укладенні угоди 09 березня 2005 року про перехід права власності на земельну ділянку на підставі письмової розписки не були додержані вимоги цивільного, цивільно-процесуального, земельного законодавства, які стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Закон взагалі не допускає добровільну відмову від права власності на земельну ділянку на користь общини Свято-Казанського храму УПЦ.

Крім того, угода про перехід права власності на земельну ділянку між ОСОБА_3., ОСОБА_1. та настоятелем Свято-Казанського храму протоієреєм ОСОБА_4. відбувалась під час дії заборони на вчинення будь-яких дій відносно зазначеної земельної ділянки , встановленої ухвалою суду від 08 грудня 2004 року.

Судом також встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду від 14 грудня 2006 року провадження у справі про визнання права власності на спірну земельну ділянку та будівельні матеріали за позовом Общини Свято-Казанського храму УПЦ було закрито у зв'язку з відмовою від позову, отримані ОСОБА_3. гроші на підставі письмової розписки від 09 березня 2005 року були повернуті протоієрею ОСОБА_4.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, заявленого ОСОБА_1., визнанні письмової розписки від 09 березня 2005 року ОСОБА_1. та ОСОБА_3. переданої настоятелю Свято-Казанського храму Української православної церкви протоієрею ОСОБА_4 про отримання від нього для своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 75000 грн. за земельну ділянку площею 0,037 га, розташовану по АДРЕСА_1 смт. Красногвардійське АР Крим та будівельні матеріали недійсною.

Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3., яким була укладена розписка, визнана судом недійсною, підлягають стягненню судові витрати в сумі 16 грн., з яких 08,50 грн. судового збору в доход держави та 07,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 71, 203, 215, 224, 657 ЦК України, 132, 142 ЗК України,

17 Закону України “Про охорону дитинства”, 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд