Рішення № 19645827, 08.12.2011, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 2-889/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі Матолінець З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права відповідача на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки, визнання права власності,,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися в суд з позовом покликаючись на те, між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем 23 квітня 1988 року був заключений шлюб. Так як чоловік не зміг забезпечити молоду сім’ю засобами для проживання вони з ним почали проживати у її батька, тобто в неї. Квартира на якій вони проживали була одержана її батьком ОСОБА_2 на підставі ордеру за № 207 від 14 жовтня 1986 року виданого Виконавчим комітетом Сокальської міської ради народних депутатів Львівської області. У відповідності до процедури приватизації 01 листопада 1996 році вони одержали Свідоцтво права власності на квартиру. Таким чином, вони та відповідач є співвласниками по 1/5 частки житлової квартири АДРЕСА_1.

Квартира, що знаходиться у спільній частковій власності знаходиться на третьому поверсі та складається з трьох кімнат, кухні, коридору. Частка кожного співвласника у праві власності на неї є незначною і не може бути виділена в натурі, між позивачами і відповідачем склалися непрості відносини, відповідач зловживає спиртними напоями і застосовує до них фізичну силу, про що вони неодноразово зверталися в правоохоронні органи. Спільне володіння та користування квартирою є неможливим. Згідно із ст. 361 ч.1 ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено між співвласниками. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється – відповідно до ст. 367 ЦК України.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р.із змінами та доповненнями «Про практику застосування законодавства, що регулює право власності на житловий будинок» поділ права спільної власності на житловий будинок можливий, якщо кожній із сторін може бути виділена окрема частина будинку із самостійним виходом. Відповідно до ст. 364 ч.1,2 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. ОСОБА_6 виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути лише за його згодою. Враховуючи те, що спірна квартира знаходиться на третьому поверсі її розподіл – неможливий, а можливе лише залишення її у власності одного співвласника, з проведенням компенсації частки – іншому, З наведених підстав провести реальний поділ спірного будинковолодіння шляхом припинення права відповідача на частку у цьому майні, з компенсацією позивачем відповідачу вартості його частки у спірному будинковолодінні від загальної його вартості.

Згідно ч.1,2 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо :

1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2. річ є неподільною;

3. спільне володіння і користування майном є неможливим;

4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Враховуючи те, що квартира знаходиться в багатоповерхівці її реальний розподіл неможливий. В даному випадку можлива компенсація одному із співвласників. Виходячи з вищенаведеного та неможливістю реального поділу будинковолодіння з виділенням належних на праві власності ідеальних часток в натурі та зміна їх розміру, так, як поділити житло по вул. Міцкевича, 1/20 з врахуванням архітектурних особливостей квартири, на дві ізольовані квартири, які б відповідали всім вимогам технічно неможливо. У відповідності до вищевикладеного, та керуючись чинним законодавством України ст.ст.364, 365 ЦК України просили суд: припинити право власності на 1/5 частку у спільному майні (квартири за адресою вул. Міцкевича, 1/20) відповідача, шляхом виплати позивачами компенсації та визнання права власності на його частку за позивачем ОСОБА_1 У зв»язку із складним матеріальним становищем просили суд розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення у справі.

          Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що відповідач являється її колишнім чоловіком, з яким вона розлучилась. Причиною розлучення слугувала аморальна поведінка відповідача, який зловживав спиртними напоями, влаштовував вдома сварки, наносив їй побої. З цього приводу вона неодноразово зверталась із відповідними заявами в міліцію. За протиправні дії позивач притягувався до адміністративної відповідальності. На даний час вона звернулась до суду із скаргою приватного звинувачення, так як відповідач умисно заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Просила суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_2 суду пояснив, що він являється батьком ОСОБА_1 та колишнім тестем відповідача ОСОБА_5 Він працював в Сокальському управлінні осушних систем. У 1980р. в м.Сокаль побудували житловий будинок по вул..Міцкевича. За особливі заслуги на роботі йому та членам його сім»ї у 1986р. видали ордер на квартиру в новобудові. Перед тим як заселитись в квартиру він за власні кошти поклав паркет у кімнатах, пофарбував стіни, придбав меблі тощо. В 1988р. його донька ОСОБА_1 вийшла заміж за відповідача. Молодому подружжю не було де проживати, тому він дозволив проживати у його квартирі. Коли постало питання приватизації спірної квартири він, щоб зять не образився, вирішив вписати у правовстановлюючі документи і його. На початках молоде подружжя проживало добре, згодом відповідач влаштувався на роботу на спиртзавод і з того часу почав зловживати спиртним. Коли зять випивав то ставав дуже агресивним, приходив додому та обзивав та бив його доньку ОСОБА_1. Все це відбувалось на очах двох їхніх неповнолітніх дітей. Він пам»ятає що 15-16 років тому коли він ставив браму в себе в селі Лучиці Сокальського район, то його з»ять до нього підійшов та ключами вдарив його по голові. На даний час в спірній трикімнатній квартирі проживають не лише сторони по справі, але й двоє зятів та двоє маленьких правнуків. Відповідач продовжує влаштовувати вдома дебоші. Не раз його донька ОСОБА_1 та його онучки з дітьми втікають до сусідів від відповідача. Терпіти негативну поведінку ОСОБА_5 неможливо. Неодноразово викликали міліцію, швидку допомогу. Його донька ОСОБА_1 ходить в постійному страху та стресі. Відповідач міг заявитись до доньки і на роботу, де також влаштовував скандали на людях. ОСОБА_6 відповідач може так себе поводити, коли проти нього настроєна не лише його колишня дружина але й діти. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є донькою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 Ще з малих років вона пам»ятає, як батько постійно приходив п»яним вночі, дебоширив, бив матір. Вона з сестрою боялися знаходитись в спірній квартирі разом з батьком. Коли вона мала одружуватись то він виганяв її з дому, забрав гроші, які вони збирали на весілля. Після одруження вона стала проживати у спірній квартирі з чоловіком, в них народився син. Одного разу коли вона була вдома з одномісячним сином її батько прийшов додому в стані алкогольного сп»яніння – почав безпричинно до неї чіплятись, обзивати її, вона змушена була втекти разом з дитиною до сусідки. Батько наносив побої не лише їхній матері, але її дідусю та власній матері. Вони не можуть більше терпіти знущань з боку батька. З наведених підстав просила суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є донькою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 Будучи маленькою вона пам»ятає, як батько постійно приходив вночі п»яним, дебоширив, бив матір. Вона з сестрою боялися знаходитись в спірній квартирі разом з батьком. Після закінчення дев»яти класів, вона поступила в Сокальське училище та закінчила спеціальність перукаря. Влаштувалась на роботу в перукарню. Неодноразово протягом 2-х років батько приходив до неї на роботу та позичав гроші на сигарети на пиво. Після одруження вона стала проживати у спірній квартирі з чоловіком, в них є народилася дитина. Одного разу батько прийшов п»яним, влаштував вдома дебош, почав бити матір, вони змушені були викликати швидку допомогу та міліцію. Коли батько дебоширив вони неодноразово втікали з дому до сусідів. Проживаючи в спірній квартирі разом з батьком вона постійно знаходиться в стресі та страху. Просила суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що він не погоджується з позивачами, хай останні куплять йому однокімнатну квартиру тоді він віддасть свою частку у спірній квартирі. Окрім того, колись він все рівно подарує свою частку дітям, він не має бажання жити в спірній квартирі постійно, хай він лише знайде для себе підходяще житло та тоді піде геть. 10.12.2010р. рішенням Сокальського районного суду вирішено усунути перешкоди йому у користуванні спірною квартирою. Проте він перебував на заробітках і виконання рішення суду органами виконавчої служби було призупинено до його повернення. На даний час він вселився в спірне житло, хоча його доньки та його зяті надалі не бажають щоб він разом з ними проживав. Він не заперечує той факт, що спірна квартира була надана його тестю. Також не заперечує, що в нього в колишньою дружиною неприязні стосунки, що він наносив останній побої. Жити у матері в с.Лучиці він не хоче.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона проживає на одній площадці з сторонами по справі приблизно 25 років. Відповідач дуже погано поводиться з своєю колишньою дружиною. Від побоїв відповідача ОСОБА_8 постійно втікає до неї. Також їхні діти неодноразово втікали до неї з дому від батька. ЇЇ син неодноразово захищався за ОСОБА_1. Через негативну поведінку відповідача ОСОБА_8 неодноразово викликала швидку допомогу, міліцію. ОСОБА_6 може так довго терпіти знущання з бору свого колишнього чоловіка. В спірній квартирі також проживають неповнолітні діти, які є свідками дебошів відповідача. Вони не можуть проживати разом в одній хаті. Мені жаль моїх сусідів.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона працює разом з ОСОБА_1 в лікарні. В квітні 2010р. вона була очевидцем побиття відповідачем ОСОБА_5 своєї дружини ОСОБА_1 Відповідач прийшов в лікарню та на коридорі почав душити ОСОБА_1 та наносити їй побої, вона викликала працівників міліції. Після цього інциденту ОСОБА_1 «відходила» від чоловіка в неї в кабінеті.

Свідок ОСОБА_10 показав, що він проживає по сусідству з сім»єю ОСОБА_1 20 років. Неодноразово він бачив на власні очі як ОСОБА_5 ображає, б»є ОСОБА_1 ОСОБА_1 та її діти викликали не раз міліцію, швидку допомогу. Цього року ОСОБА_5 погрожував та побив і його. Богдан є дуже агресивним, у нього важкий характер. Доки сім»я ОСОБА_5 буде жити в постійному страху та стресах.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона дозволила ОСОБА_5 проживати у її квартирі, яка знаходиться в тому ж під»їзді що й квартира ОСОБА_5, лише на першому поверсі. В лютому 2010р. ОСОБА_5 прийшов до неї з сумками та попросився пожити - вона дозволила. Богдан проживає в неї до цього часу, хоч часто буває відсутній так як їздить в Москву на заробітки. Більше у даній справі їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 в суді показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5 В лютому 2010р. вночі до них додому в с.Лучиці приїхали невістка ОСОБА_12 та її зять. ОСОБА_8 почала кричати щоб вона забрала свого брата, бо вона з ним не витримує, що він її побив. На її думку негаразди бувають в кожній сім»ї, хай ОСОБА_12 терпить як інші жінки. Брат їй розказував, що ОСОБА_12 його вигнала. В селі Лучиці в них велика хата, але вона проживає разом з матір»ю та своєї сім»єю. Вона не хоче щоб брат повертався до них жити, хай живе де жив.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона є матір»ю ОСОБА_5 Її син поки працював, заробляв гроші то був хорошим, а тепер коли не має роботи то поганий. Дійсно невістка ОСОБА_12 гарно доглядала дітей, вивчила їх. Але непорозуміння, сварки бувають в кожній сім»ї. В лютому 2010р. вночі ОСОБА_12 приїхала разом з зятем та сказала, щоб вона забрала свого сина, бо він прийшов п»яний та побив її. Стільки часу ОСОБА_12 терпіла чоловіка, хай терпить дальше. Вона не хоче щоб її син жив разом з нею в с.Лучиці Сокальського району.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі, 2)річ є неподільною, 3)спільне володіння і користування майном є неможливим, 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно п.6 до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок №7 від 04.10.1991р. при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої згоди – судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов»язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов»язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Згідно ордера від 14.10.1986р. вбачається, що такий видано на квартиру №20 в житловому будинку №1 по вул..Міцкевича м.Сокаль Львівської області на ім.»я ОСОБА_2 та членів його сім»ї дружину ОСОБА_14, дочок ОСОБА_15, ОСОБА_16І.(позивач ОСОБА_1І.) та сина ОСОБА_17

ОСОБА_6 убачається з оглянутого в суді свідоцтва про право власності на квартиру від 01.11.1996р. сторони по справі відповідач ОСОБА_5, та позивачі: ОСОБА_1 (колишня дружина відповідача), ОСОБА_18, (ОСОБА_18)ОСОБА_4 (їхні діти), ОСОБА_2В.(батько позивача ОСОБА_1І.) є співвласниками квартири АДРЕСА_2 – кожному належить по 1/5 частини квартири.

З акту комісії представників житлово-комунальної служби та сусідів від 02.11.2011р. встановлено, що за адресою м.Сокаль вул..Міцкевича 1/20 зареєстровані сторони по справі - та двоє онуків ОСОБА_19 2010р.н. та ОСОБА_20 2010р.н., - всього 7 чоловік. ОСОБА_5 не проживає в даній квартирі з лютого 2010р. по даний час.

Згідно відповіді на запит КПЛОР «Червонаградське МБТІ» від 09.11.2011р. реально виділити 1/5 ідеальну частку зі складу квартири АДРЕСА_3 неможливо. Квартира знаходиться на третьому поверсі п»ятиповерхового будинку, має вихід на сходову клітку і обладнати ще один вихід неможливо.

Відповідно до висновку КПЛОР «Червонаградське МБТІ» від 03.11.2011р. ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 становить 277848грн. (вартість 1/5 частки становить 55569,60грн.)

Відповідно до довідок виконкому Лучицької сільської ради Сокальського району від 11.11..2011р. №364 та 15.11.2011р. №372 мати відповідача ОСОБА_13 є власницею житлового будинку в с.Лучиці по вул.1 Травня №8 Сокальського району Львівської області. Загальна площа будинку 105,1 м.кв., земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства 1,54га.

ОСОБА_6 вбачається з квитанції Сокальського відділення №6333 АТ»Ощадбанк» позивач ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду в Територіальному Управлінні Державної Судової Адміністрації України в Львівської області ( отримувач – УДК у Львівській області- р/р 37313005000789 в ГУДКУ у Львівській області МФО 825014 ЄДРПО 26306742) вартість 1/5 спірної квартири 55569,60грн. Призначення платежу від ОСОБА_1 компенсація частки квартири для ОСОБА_5.

Разом з тим, як встановлено з пояснень відповідача, фактично він перебуває у Москві на заробітках, в м.Сокаль приїжджає рідко. В м.Сокаль він винаймає квартиру у своєї знайомої - ОСОБА_11 з лютого 2010р., платить за користування житлом щомісяця 250грн. Його матір є власницею великого приватного житлового будинку в с.Лучиці, в якому також проживає його рідна сестра з сім»єю.

ОСОБА_6 встановлено в судовому засіданні подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у 1988р. зареєстрували шлюб, який розірвали 26.09.2011р.( рішення Сокальського районного суду Львівської області).

З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.03.2010р. за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій її чоловіка - ОСОБА_5, встановлено, що відносно ОСОБА_5 відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, рекомендовано заявнику звернутись до суду в порядку приватного звинувачення (ст.125 КК України)

З цих підстав ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ст.125 ч.2 КК України.

Відповідно до постанови Сокальського районного суду від 13.04.2010р. ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП (ОСОБА_5 вчинив насильство в сім»ї відносно своєї дружини ОСОБА_1, чинив на неї психологічний тиск, завдав їй фізичну біль) та накладено на нього стягнення у виді штрафу.

Згідно листа в.о. начальника РВ ГУМВСУ у Львівській області від 23.11.2011р. за заявою ОСОБА_1 – відповідачу ОСОБА_5 винесено офіційне застереження про недопустимість антигромадської поведінки.

З пояснень учасників процесу, свідків та матеріалів справи вбачається, що спільне володіння та користування спірною квартирою з відповідачем є неможливим, його частка є незначною і не може бути виділена у натурі, таке припинення не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки внесення позивачами для відповідача на депозит суду вартості 1/5 частки спірної квартири у сумі 55569,60грн. є достатньою для придбання житлової площі в межах регіону.

Разом з тим, слід врахувати і інтереси двох малолітніх дітей, які проживають в спірній квартирі на очах яких відбувалися конфліктні ситуації між колишнім подружжям ОСОБА_5.

Враховуючи те, що у даній справі є чотири самостійні підстави для позбавлення відповідача частки у спільному майні (хоч закон передбачає наявність однієї із умов передбачених ч.1 ст.365 ЦК України) суд переконується, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст..ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.365 Цивільного Кодексу України, суд-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права відповідача на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки, визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності на 1/5 частку у спільному майні - квартири за адресою м.Сокаль вул. Міцкевича, 1/20 Львівської області відповідача ОСОБА_5 15.03.1966р.н., шляхом виплати позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь відповідача - ОСОБА_5 компенсації (вартості) 1/5 частки квартири, що в м.Сокаль по вул.Міцкевича, 1/20 Львівської області в розмірі 55569,60грн. (п»ятдесят п»ять тисяч п»ятсот шістдесят дев»ять)грн.60коп., що знаходиться на депозитному рахунку суду в Територіальному Управлінні Державної Судової Адміністрації України в Львівської області (отримувач – УДК у Львівській області- р/р 37313005000789 в ГУДКУ у Львівській області МФО 825014 ЄДРПО 26306742 в Сокальському відділенні №6333 АТ «Ощадбанк». Призначення платежу від ОСОБА_1 компенсація частки майна для ОСОБА_5).

Визнати за позивачем ОСОБА_1, 29.04.1969р.н. право власності на 1/5 частку у спільному майні - квартири за адресою м.Сокаль вул.Міцкевича, 1/20 Львівської області, яка належала відповідачу ОСОБА_5, 15.03.1966р.н.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави судовий збір в сумі 555(п»ятсот п»ятдесят п»ять)грн.69коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

Головуючий:                                                             Л. Ю. Фарина