Постанова № 1962689, 10.06.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2008 № 36/379

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Шипка В.В.

 суддів:

 За участю

 прокурор - не з'явився,

 представників:

від позивача - не з'явились,

від відповідача 1 - ОСОБА_2.,

від відповідача 2 - не з'явились,

від третьої особи - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008

 у справі № 36/379  

 за позовом Дніпровської транспортної прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

 до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

Державне комунальне підприємство "Плесо"

 третя особа позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 36/379 позовні вимоги Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю; в задоволенні зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1відмовлено.

Відповідач 1 за первісним позовом, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просив його скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що договір оренди стоянки від 06.07.2007р. № 28/07 є нікчемним та не створює юридичних наслідків; внаслідок невиконання Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради своїх обов'язків позивач не має можливості реалізувати своє право щодо передачі йому спірної земельної ділянки в оренду; акт перевірки № 1059/37, на який посилається прокурор в своїй позовній заяві, був сфальсифікований, а тому не є належним доказом позовних вимог.

Інші учасники процесу відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Дніпровський транспортний прокурор м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1та Державного комунального підприємства “Плесо”. Відповідно до уточнених позовних вимог прокурор просив суд визнати недійсним договір оренди стоянки від 06.07.2007р. № 28/07 та зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27-а (код земельної ділянки 8000000000:90019:0023), загальною площею 1828,76 м2. Позов мотивований тим, що за наслідком перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної Дніпровською транспортною прокуратурою м. Києва, встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, площею 1 800 м2, по вул. Набережно-Корчуватській, 27а без правовстановлюючих документів на неї; відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі; крім того, встановлено, що 06.07.2007р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. (орендар) уклала з Державним Комунальним підприємством “Плесо” (орендодавець) договір оренди стоянки № 28/07, предметом якого є земельна ділянка водного фонду; ДКП “Плесо” не є власником спірного майна та не може виступати орендодавцем спірної земельної ділянки, а також не проведено державну реєстрацію спірного договору, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

В поясненнях по справі позивач підтримав доводи позовної заяви та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначила, що вона є власником несамохідного пасажирського дебаркадера Г-346 проекту № 934, 1975 р. випуску; 30.04.2003р. між відповідачем та Державним комунальним підприємством “Плесо” було укладено договір оренди стоянки № 20а/2003; з метою отримання спірної земельної ділянки в оренду для створення кафе на воді “Поплавок” відповідач звернулася до Київської міської ради; проте, отримавши необхідні погоджувальні документи та акт встановлення меж земельної ділянки, Київська міська рада безпідставно ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки; згідно з даними автоматизованої системи ведення земельного кадастру Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) на вулиці Набережно-Корчуватській 27-а, у місті Києві за відповідачем зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер - 8000000000:90019:0023, внаслідок чого остання сплачує земельний податок; акт перевірки № 1059/37 від 17.07.2007р. не є належним доказом у справі.

Відповідач 2 та третя особа відзиву на позов не надали.

15.01.2008р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1звернулась до Київської міської ради з зустрічною позовною заявою про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею - 1 828,76 м2, кадастровий номер 8000000000:90019:0023, що розташована по вулиці Набережно-Корчуватській, 27-а, м. Київ. Позов мотивований тим, що з метою отримання спірної земельної ділянки для створення кафе в оренду позивач за зустрічним позовом 28.01.2005р. подала заяву до відповідача; після розгляду заяви Київрада направила його для погодження у компетентні органи, однак після отримання відповідних погоджувальних документів, а також акту встановлення меж земельної ділянки Київська міська рада ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Київська міська рада зазначила, що підставою для укладання договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є рішення орендодавця, тобто відповідача у справі, а тому в зв'язку з відсутністю відповідного рішення підстави для укладання договору оренди земельної ділянки відсутні.

Інші учасники процесу відзивів на зустрічну позовну заяву не надали.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 36/379 позовні вимоги Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди стоянки № 28/07 від 06.07.2007 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. та Державним комунальним підприємством “Плесо”; зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 1828,76 м2, кадастровий номер 8000000000:900019:0023, що розташований на вул. Набережно-Корчуватській, 27-а, о. Галерний в Голосіївському районі м. Києва; в задоволенні зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1відмовлено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 03.07.1995 року № 204 створено Державне комунальне підприємство “Плесо”, на яке покладено функції з охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва.

Рішенням Київської міської ради ІХ сесії ХХІІІ скликання від 14.03.2002 року № 344/1778 дозволено державному комунальному підприємству “Плесо” продати в установленому порядку річковий несамохідний пасажирський дебаркадер Г-346 проекту № 934А, 1975 року випуску.

На виконання вказаного рішення 23.01.2003 року між ДКП “Плесо” (продавець) та СПД ОСОБА_1. (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує дебаркадер Г-346, “ЧРЕБФ”, реєстраційний номер № 175197, рік виготовлення 1975.

23.01.2003 року за актом приймання-передачі ДКП “Плесо” передало, а СПД ОСОБА_1. прийняв дебаркадер Г-346, “ЧРЕБФ”, реєстраційний номер № 175197, рік виготовлення 1975.

Приймаючи рішення про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки, місцевий господарський суд зазначив, що СПД ОСОБА_1. є власником несамохідного судна “Поплавок”, яке стаціонарно прикріплене до бетонного причалу та розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27-а.; за наслідком перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної Дніпровською транспортною прокуратурою м. Києва, встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, площею 1 800 м2, по вул. Набережно-Корчуватській, 27а без правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку, про що складено акт № 1059/37 від 17.07.2007 року; відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі.

Проте такий висновок судом першої інстанції було зроблено з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Відповідно до абз. 3 ст. 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Вимоги до складання актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства передбачено Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за № 1223/8544.

Відповідно до п. 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.5. Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).

Як вбачається із акту № 1059/37 від 17.07.2007 року, перевірка дотримання вимог земельного законодавства проводилась державним інспектором за участю помічника Дніпровського транспортного прокурора, при цьому грубо були порушені вимоги п. 4.1. Порядку щодо присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства, а у разі їх відсутності - наявності двох свідків.

Крім того, відповідно до п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись; при врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

Проте акт № 1059/37 від 17.07.2007 року не містить відомостей про його вручення або надсилання відповідачу.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на грубі порушення вимог законодавства щодо порядку проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства та складання актів перевірок, що стало наслідком невірної оцінки акту № 1059/37 від 17.07.2007, який відповідно до ст. 32 ГПК України не є належним доказом у справі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що безпосередньо площа, яка ним займається, становить 200 м2. Визначаючи розмір ділянки, яка ніби-то займається відповідачем у розмірі 1 828,76 м2, прокурор виходив із документів, які свідчать про намір укласти договір оренди. Така площа була визначена в результаті обґрунтування, наданого містобудівельною радою Київголовархітектури, де розглядалася пропозиція для організації біля дебаркадеру спортивно-розважального комплексу з обладнанням спортивних майданчиків різного направлення.

Заслухавши пояснення представника відповідача та на підставі встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не вірно дав оцінку доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, а тому дійшов необґрунтованого висновку щодо використання відповідачем земельної ділянки, площею 1 828,76 м2.

Крім того, не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції щодо самовільності зайняття відповідачем земельної ділянки.

При цьому апеляційний господарський суд виходить із того, що відповідач-1 згідно договору № 1 від 23.01.2003 року є власником дебаркадера Г-346, “ЧРЕБФ”, реєстраційний номер № 175197, рік виготовлення 1975.

Дебаркадер Г-346, “ЧРЕБФ”, реєстраційний номер № 175197, рік виготовлення 1975 стаціонарно прикріплений до причалу і розміщується на зазначеній території з 2001 рок, згідно договору оренди від 24.03.2001 року № 26/2001.

Також із наявних матеріалів справи вбачається, що для експлуатації та обслуговування дебаркадеру Г-346, “ЧРЕБФ”, реєстраційний номер № 175197, рік виготовлення 1975, відповідач використовує земельну ділянку, площею 200 м2, що за своїм функціональним призначенням належить до земель водного фонду та зони зелених насаджень загального користування.

Відповідно до ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що з метою отримання земельної ділянки в оренду відповідач-1 28.01.2005 року звернулася з заявою про виділення земельної ділянки на о. Галерний.

28.01.2005 року Київською міською радою було надіслано цю заяву для опрацювання до Київського міського управління земельних ресурсів, Головкиївархітектури, головлікаря міськ СЕС, державного управління екології та природних ресурсів м. Києва, Головного управління охорони культурної спадщини.

На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідачем були отримані позитивні висновки від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, ДП “Інститут генерального плану міста Києва” ВАТ “Київпроект”, Головного державного санітарного лікаря м. Києва, ДКП “Плесо”, Головного управління охорони культурної спадщини, Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, Державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві, Управління охорони навколишнього природного середовища, Голосіївської районної в м. Києві ради.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем проведені всі необхідні дії щодо оформлення документів на право користування земельною ділянкою.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки в порядку ст. 212 ЗК України.

Так, статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Зважаючи на встановлення вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність передбачених законом обставин, які свідчать про самовільне зайняття спірної земельної ділянки, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Між тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсним договору № 28/07 від 06.07.2007 року.

06.07.2007 року між ДКП “Плесо” (орендодавець) та СПД- фізичною особою ОСОБА_1. було укладено договір № 28/07 оренди стоянки, відповідно до п. 1.1., 2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування стоянку для дебаркадеру, загальною площею 200 м2; об'єктом оренди є стоянка для дебаркадеру, загальною площею 200 м2. Адреса об'єкту: м. Київ, затока Галерна.

Згідно із ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Як вбачається із оскаржуваного договору, орендодавцем земельної ділянки є ДКП “Плесо”, між тим, як вірно визначено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів наявності у ДКП “Плесо” права на укладання відповідних договорів без погодження з органами місцевого самоврядування.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В порушення вимог зазначеної норми договір № 28/07 від 06.07.2007 року не скріплений печаткою ДКП “Плесо”.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову про зобов'язання Київської міської ради укласти з СПД - фізичною особою ОСОБА_1. договір оренди земельної ділянки, площею 1 828,76 м2, що розташована по вулиці Набережно-Корчуватській, 27-а, м. Київ.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Укладення між позивачем та Київською міською радою договору резервування земельної ділянки та його умови в будь-якому разі не повинні суперечити та не змінюють вимог законодавства щодо порядку надання земельних ділянок в оренду, зокрема, щодо обов'язковості прийняття радою відповідного рішення.

Недотримання ж радою вимог земельного законодавства та неприйняття нею рішення не може бути підставою для порушення судами земельного законодавства. А порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

На підставі викладеного апеляційний господарський суд приходить до висновку, щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення суду в частині зобов'язання СПД ОСОБА_1. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, між тим, в іншій частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського судуміста Києва від 25.02.2008р. у справі № 36/379 в частині позову Дніпровської транспортної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27-а, загальною площею 1 828,76 м2, скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові Дніпровській транспортній прокуратурі міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27-а, загальною площею 1 828,76 м2, відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 36/379 залишити без змін.

Стягнути з Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141; м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(ідентифікаційний код НОМЕР_1; АДРЕСА_1) 21 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя

 Судді

 17.06.08 (відправлено)