Вирок № 1962313, 02.04.2007, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №1-179

 2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретаря Жук О.В., прокурорів Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Деркача Я.А., захисника ОСОБА_1., потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, військовозобов'язаного, не працюючого, зареєстрованого:АДРЕСА_1, раніше не засудженого

за ст. 296 ч.3 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4. 13.08.2006 року, приблизно з 13 години, разом зі своїми знайомими, перебуваючи біля озера, розташованого по вул. Ушакова в м. Києві, вживав спиртні напої.

Цього ж дня, приблизно в 19 годин, ОСОБА_4., перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, разом зі своїми знайомими, які допомагали йому пересуватись, прибули до зупинки маршрутного таксі „Вул. Ушакова".

Зайшовши в салон маршрутного таксі № 199, яке слідувало від зупинки „Вул. Ушакова" до зупинки „Палац Україна" під керуванням ОСОБА_2., знайомі ОСОБА_4. попросили останнього довезти їх знайомого ОСОБА_4 до зупинки „Станція метро „Берестейська" в м. Києві та заплатили за його проїзд. При цьому, ОСОБА_4. сів на переднє праве бокове сидіння маршрутного таксі, що розташоване біля вхідних дверей.

Приблизно в 19 годин 10 хвилин, коли водій маршрутного таксі, прослідувавши по вулицях Ушакова та Уборевича в м. Києві, зупинився на зупинці громадського транспорту „Станція метро „Академмістечко", що по пр. Палладіна в м. Києві, щоб здійснити посадку пасажирів, то ОСОБА_4., який сидів на передньому сидінні біля вхідних дверей, став цьому заважати, так як витягнув ноги на прохід і не давав пасажирам змоги вільно зайти та пересуватись по салону маршрутного таксі.

При цьому, одна з пасажирок маршрутного таксі з приводу цього зробила зауваження ОСОБА_4.

Однак, ОСОБА_4., не реагуючи правильно на зауваження зазначеної громадянки, обурився щодо зробленого йому зауваження та, порушуючи загальноприйняті норми поведінки та моралі, став голосно висловлюватись нецензурними словами на її адресу.

Тоді ще одна із пасажирок зробила ОСОБА_4. зауваження, але останній, продовжуючи свої неправомірні дії також висловився на її адресу нецензурними словами.

В цей час пасажири почали робити зауваження водію маршрутного таксі ОСОБА_2. з приводу того, що він взяв в салон п'яного громадянина, який заважає іншим пасажирам спокійно їхати.

ОСОБА_2., в свою чергу зробив зауваження ОСОБА_4., попросивши останнього заспокоїтись та прибрати ноги з проходу.

Однак, ОСОБА_4., не реагуючи правильно на зауваження ОСОБА_2., продовжуючи грубо порушувати громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, підвівся зі свого сидіння та підійшовши до ОСОБА_2., замахнувся на нього ногою, намагаючись вдарити останнього в обличчя, але промахнувся і удар прийшовся по поручню.

Після цього ОСОБА_2., з метою припинити хуліганські дії ОСОБА_4., підійшов до останнього та запропонував вийти з салону маршрутного таксі. Тоді ОСОБА_4., продовжуючи свої хуліганські дії, які супроводжувались особливою зухвалістю взяв ОСОБА_2. за футболку і, натягнувши йому її на голову, почав умисно наносити удари кулаком по тулубу останнього.

В цей час пасажир маршрутного таксі ОСОБА_3., який знаходився в салоні, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_4. та з метою припинити його хуліганські дії, підійшов до останнього та взявши за одяг, став намагатись відтягнути його від ОСОБА_2.

Однак ОСОБА_4., продовжуючи далі свої хуліганські дії, став чинити опір та умисно вдарив ОСОБА_3. по правій нозі та руці. В цей час ОСОБА_3. став себе погано почувати та сів на своє сидіння.

Тим часом ОСОБА_2., намагаючись заспокоїти ОСОБА_4. та вивести останнього з салону маршрутного таксі, випав разом з ним на тротуар біля зупинки громадського транспорту „Станція метро „Академмістечко".

Після цього, ОСОБА_4., тривало та уперто не припиняючи порушувати громадський порядок, почав бігати довкола маршрутного таксі за ОСОБА_2., який втікаючи від нього, забіг в салон маршрутного таксі і закрив за собою двері.

Тоді ОСОБА_4., продовжуючи далі свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок і проявляючи явну неповагу до суспільства, з хуліганських спонукань, проявляючи при цьому особливу зухвалість, підбіг до лівого бокового дзеркала даного маршрутного таксі та почав його відривати.

Однак, не змігши його відірвати, ОСОБА_4. декілька разів вдарив кулаком по поверхні автомобіля , від чого утворились вм'ятини. Після цього, продовжуючи далі свої хуліганські дії, ОСОБА_4. кулаком правої руки вдарив по лівій фарі автомобіля, розбивши при цьому передню ліву фару, вартістю 620 грн. та покажчик лівого повороту автомобіля - 60 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2., якому належить даний автомобіль, матеріальну шкоду на загальну суму 680 грн.

Після цього, ОСОБА_4. став кров'ю, що текла з пораненої руки, вимазувати поверхню автомобіля та при цьому продовжував висловлюватись нецензурними словами.

Тільки після того, як прибули працівники міліції, ОСОБА_4. був затриманий і його хуліганські дії були припинені, які продовжувались на протязі 15 хвилин.

В результаті своїх хуліганськиї дій ОСОБА_4. заподіяв ОСОБА_2. тілесні ушкодження у вигляді п'яти саден овальної і продовгуватої форми на задній поверхні правого ліктьового суглобу, передній та внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, передньо-боковій поверхні черевної стінки зліва, синця овальної форми на внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 820/И від 01.11.2006 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1975/э від 29.12.2006 року у ОСОБА_3. мало місце природжене захворювання - артеріовенозна мальформація (АВМ) з виникненням розриву її стінок 13.08.2006 року з розвитком внутрішньомозкової гематоми правої лобно-тім'яної області та враховуючи характер вказаного захворювання ( наявність паталогічних змін судинної стінки в правій лобно-тім'яній області речовини головного мозку ), можна дійти висновку, що розрив АВМ міг виникнути в результаті

хуліганських дій ОСОБА_4., що мали місце 13.08.2006 року, при різкому психоемоційному чи фізіологічному навантаженні.

В результаті подій 13.08.2006 року могло мати місце загострення перебігу природженого захворювання ( АВМ ) у вигляді її розриву, тобто даний розрив може мати непрямий причинно-наслідковий зв'я30к з подіями, які мали місце 13.08.2006 року.

Таким чином, ОСОБА_4., грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, скоїв хуліганство відносно ОСОБА_2., яке супроводжувалось особливою зухвалістю і виразилось в тривалому порушенні громадського порядку, яке підсудний тривалий час уперто не припиняв, заподіянні зазначеному потерпілому тілесних ушкоджень і матеріальної шкоди, а також пов'язане з опором ОСОБА_3., який припиняв хуліганські дії, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 296 ч. 3 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4. свою вину визнав повністю і підтвердив встановлені судом обставини скоєного 13 серпня 2006 р. хуліганства, та не оспорював висновки експертів.

Потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. підтвердили встановлений судом факт скоєння хуліганських дій відносно них зі сторони підсудного при зазначених обставинах та заподіяння, при цьому, тілесних ушкоджень, а останній, окрім цього - матеріальної шкоди в розмірі 680 грн.

Просили не позбавляти підсудного волі, вказуючи на відшкодування ним в повному об'ємі заподіяної шкоди.

Свідок ОСОБА_5. підтвердила факт надання 13 серпня 2006 р. медичної допомоги ОСОБА_3. біля станції метро „Академмістечко".

ОСОБА_6., допитаний судом в тій же якості, вказав на спільний відпочинок з товаришами на природі 13 серпня 2006 p., серед яких був і підсудний. ОСОБА_4. вжив небагато спиртного і, в певний час, став погано себе почувати.

Вони посадили його в маршрутне таксі, а наступного дня стало відомо, що він приймав участь у бійці і був доставлений до лікарні.

Характеризує ОСОБА_4. лише з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_7. вказала на скоєння підсудним 13 серпня 2006 р. хуліганських дій в стані алкогольного сп'яніння. Також підтвердила той факт, що ОСОБА_4. бігав навколо маршрутки за водієм, висловлювався нецензурною лайкою, бив по автомобілю, розбив собі до крові руку.

Винність підсудного підтверджується, крім повного визнання ним своєї вини, також і сукупністю досліджених по справі доказів.

Так, факт скоєння підсудним хуліганства, механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим підтверджуються протоколами усної заяви ( а.с. 10, 19 ), огляду місця події ( а.с. 11-12 ), фототаблицями до нього ( а.с. 13-16 ), висновками судово-медичних експертиз № 820/И від 01.11.2006 року та №1975/э від 29.12.2006 року ( а.с. 81-85, 96-100).

Названі докази по справі не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і повністю підтверджуються іншими доказами по справі, як і показами самого підсудного.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного в скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4. за ст. 296 ч.3 КК України, оскільки він своїми навмисними діями, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, скоїв хуліганство відносно ОСОБА_2., яке супроводжувалось особливою зухвалістю і виразилось в тривалому порушенні громадського порядку, яке підсудний тривалий час уперто не припиняв, заподіянні зазначеному потерпілому тілесних ушкоджень і матеріальної шкоди, а також пов'язане з опором ОСОБА_3., який припиняв хуліганські дії.

При обранні йому міри покарання, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та характеристика ОСОБА_4., склад його сім'ї, стан здоров'я як його самого, так і членів сім'ї.

Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнаються каяття та активне сприяння розкриттю злочину, погашення заподіяної потерпілим шкоди, а обтяжуючою -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе виправлення підсудного без відбування покарання, виходячи із тяжкості злочину, особи ОСОБА_4. та інших, викладених, по справі обставин по справі, в силу чого необхідно його звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним за ст. 296 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три ) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк в 2 ( два ) роки, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу залишити йому попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого:АДРЕСА_1, на користь Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова, УДК у м. Києві, р/р 35228007000051, код 02011930, МФО 820019, КПКВ 6561060/3 витрати на лікування ОСОБА_3. в розмірі 1 341 грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.