Постанова № 196130, 20.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.06 р. Справа № 33/283

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Казеці О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка

про стягнення 10986грн.98коп.

в адміністративній справі №33/283.

за участю представників:

від позивача: Вдовін М.М. – за дов. від 25.04.2006р.

від відповідача: Ющенко Н.П. – за дов. №08 від 01.09.2006р.

СУТЬ СПОРУ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10558грн.28коп. та нарахованої пені 428грн.70коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Слов’янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р.; лист Управління праці та соціального захисту населення №06-10/3739 від 16.08.2006р.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 187 осіб. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 7 робочих місць. Фактично на підприємстві працювало 5 інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місць для інвалідів дорівнює 10558грн.28коп.

На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р., яка дорівнює 428грн.70коп.

У попередньому засіданні відповідач визнав заявлені вимоги та зазначив, що через складний фінансовий стан підприємства є потреба у розстроченні виконання постанови на 6 місяців.

Ухвалою від 31.08.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/283 та призначено попереднє засідання на 20.09.2006р.

У підготовчому засіданні від 20.09.2006р. представникам сторін було роз’яснено права та обов’язки та повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від заявлених вимог, відповідач визнав заявлені вимоги та клопотав про розстрочення виконання постанови на 6 місяців у зв’язку із складним фінансовим станом підприємства. Позивач проти задоволення цього клопотання не заперечував.

Відповідно до статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України під час підготовчого провадження відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково.

Визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

При цьому, суд приймає визнання адміністративного позову, якщо ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.

Під час судового розгляду були досліджені: екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Слов’янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р.; лист Управління праці та соціального захисту населення №06-10/3739 від 16.08.2006р.; Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; Установчий договір; додаток №1 до Статуту ТОВ „ПАОК”; Статут ТОВ „ПАОК”; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; заява відповідача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 187 осіб, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 5 осіб.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 становить 7 осіб.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991.

Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005рік становить 5279грн.14коп., таким чином, сума штрафних санкцій за 2 робочі місця, не зайняті інвалідами дорівнює 10558грн.28коп.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право відповідача визнати адміністративний позов.

Суд приймає визнання адміністративного позову щодо стягнення розміру штрафних санкцій, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. Зокрема, у пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до наявних матеріалів справи (лист Слов’янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р.; лист Управління праці та соціального захисту населення №06-10/3739 від 16.08.2006р.) відповідач не повідомляв державну службу зайнятості чи органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та потребу підприємства у 2005 році в таких особах в цілому.

Відповідачем не надано доказів вжиття інших заходів, направлених на виконання обов’язку встановленого Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р., а саме - визначення видів виробництв, цехів та дільниць, посад, де доцільно використовувати працю інвалідів; включення заходів до колективного договору, та інше.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов’язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

У заяві від 20.09.2006р. відповідач визнав у повному обсязі заявлені позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 10558грн.28коп. підлягають задоволенню.

Що ж стосується розміру нарахованої позивачем пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 428грн.70коп. за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р. з використанням ставки Національного банку України у розмірі 9,5%, чинної до 10.06.2006р.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

Постановою Національного банку України №275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005р. була встановлена облікова ставка на рівні 9,5% річних. Листом Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. починаючи з 10 червня 2006р. встановлена облікова ставка 8,5% річних.

З урахуванням викладеного, розмір пені за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р., нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій, становить 402грн.66коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10558грн.28коп. та нарахованої пені 402грн.66коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 26грн.04коп. пені слід відмовити.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, суд приймає та задовольняє клопотання відповідача про розстрочку виконання постанови.

Згідно із п.1 ст. 257, п.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд надає розстрочку виконання постанови в частині стягнення 10960грн.94коп. задоволених вимог на 6 місяців наступним чином: перший місяць – шляхом сплати 1960грн.94коп., а протягом останніх 5 місяців – шляхом сплати 1800грн. щомісячно.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 112, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10558грн.28коп. та нарахованої пені 428грн.70коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка (84181, м. Миколаївка, вул.. Коцюбинського, буд. 7а, ЄДРПОУ 13506103) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 10558грн.28коп. та нарахованої пені 402грн.66коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої пені в розмірі 26грн.04коп. відмовити.

Розстрочити виконання постанови в частині стягнення 10960грн.94коп. задоволених вимог на 6 місяців наступним чином: перший місяць – шляхом сплати 1960грн.94коп., а протягом останніх 5 місяців – шляхом сплати 1800грн. щомісячно.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 3 примірника: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи