Рішення № 19601372, 10.10.2011, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.09.2011року Справа № 2-330/11

29 вересня 2011 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у

складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.,

за участю

представниці позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3,

представника відповідача

ОСОБА_2. - Козлова Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ясинувата цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (далі Банк) в особі Донецької обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки,

у с т а н о в и в:

Позивач у січні 2011 року звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що за кредитним договором від 18 березня 2008 р. ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 45000 доларів США строком погашення до 18 грудня 2013 р. зі сплатою 13% річних. Однак відповідач порушив умови договору, кредитні зобовязання належним чином не виконав і на час звернення позивача до суду загальна сума його боргу становить 61262,33 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ (7, 9387 грн. за 1 долар США) становить 486343, 26 грн., з яких: 343 193, 02 грн. заборгованість за кредитом, 38 301,92 грн. заборгованість по відсотках, 46256, 34 грн. пеня за порушення строків погашення кредиту, 58 591, 97 грн. - пеня за порушення строків погашення відсотків.

У забезпечення виконання цього договору Банком 18 березня 2008 р. укладений договір поруки з ОСОБА_3, який зобовязався відповідати перед Банком по зобовязаннях ОСОБА_2. у повному обсязі. Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку зазначену вище суму.

Відповідачі, а також ОСОБА_6 предявили зустрічний позов про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, посилаючись на те, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, а банком не отримано індивідуальної ліцензії на надання відповідачеві ОСОБА_2 кредиту в іноземній валюті, при укладанні зазначених договорів порушені права неповнолітньої дитини та дружини ОСОБА_2., не було отримано дозвіл відповідного органу опіки та піклування, дружина не надавала згоди на укладання кредитного договору. Просили суд визнати зазначені договори недійсними, у задоволенні первісного позову відмовити.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги зустрічного позову не визнала.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали, наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

У силу ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 18.03.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/07-142/57/24, на підставі якого Банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 45000 дол. США строком погашення до 18 грудня 2013 р. зі сплатою 13% річних (а.с.14-22), сторонами також узгоджений графік погашення заборгованості за договором (а.с.23-24).

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладений Договір поруки від 18.03.2008 р. № 014/07-142/57/24/1, згідно з п.п.2.1., 3.1 якого поручитель взяв на себе зобовязання у повному обсязі відповідати перед Банком по зобовязаннях ОСОБА_2. (а.с.25-27).

Факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення кредитних коштів, розмір заборгованості сторонами не оспорюється, і підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та його зустрічним позовом.

Згідно ч.1 ст.554 ЦК України боржник і його поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В силу ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція ч.3 ст.533 ЦК України дозволяє використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України.

Зазначене свідчить, що при укладенні між сторонами спірного кредитного договору, в частині положень п.7.1 дотримані вимоги законодавства щодо повернення кредитних коштів позичальником в іноземній валюті в якості виконання зобовязання.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. №275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Зважаючи на викладене, банк за наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Окрім того, оскільки законодавством не визначено межі термінів і сум надання чи одержання кредитів в іноземній валюті, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, вимоги зустрічного позову в частині необхідності отримання кредитором індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті не ґрунтуються на законі.

Згідно п.п.2.1, 3.1 Договору поруки від 18.03.2008 р. № 014/07-142/57/24/1 сторони цього договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2., які виникають з кредитного договору 18.03.2008 р. № 014/07-142/57/24 р.

Суд залишає поза увагою доводи зустрічного позову щодо порушення під час укладання договору поруки прав неповнолітньої дитини поручителя та дружини останнього.

Згідно зі ст.553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобовязання, а не правочином щодо розпорядження майном, яке належить поручителю. Договір поруки не створює обовязків для будь-яких інших сторін, крім сторін за договором. Таким чином, до зазначених правовідносин норми ст.65 Сімейного кодексу не застосовуються.

Підстави для визнання недійсним договору іпотеки відповідачами не наведені.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, що в силу ч.1 ст.215 ЦК України є підставою його недійсності.

Разом із тим, судом не встановлено невідповідності укладених відповідачами договорів вимогам національного цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості за кредитом станом на 25.11.2010 р. загальна суму заборгованості відповідачів складає 61262,33 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ (7, 9387 грн. за 1 дол.США) становить 486343,26 грн., з яких: 343 193, 02 грн. заборгованість за кредитом, 38 301, 92 грн. заборгованість по відсотках, 46256, 34 грн. пеня за порушення строків погашення кредиту, 58 591, 97 грн. - пеня за порушення строків погашення відсотків, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2., ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 статті 551 ЦК суду надано право зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, розмір нарахованої позивачем неустойки, тобто пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості 5826, 69 дол. США та пені за порушення строків погашення відсотків - 7380,55 дол. США, не є таким, що перевищує розмір збитків, оскільки є набагато меншим від загальної заборгованості за кредитом та співмірним розміру нарахованих відсотків.

Проценти, нараховані позичальникові за користування кредитом, не є неустойкою, оскільки представляють собою плату за користування грошовими коштами позикодавця.

Крім того, суд враховує незначний ступінь виконання відповідачами зобовязань за кредитним договором, що також свідчить про відсутність інших істотних обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, 533, 572, 590, 652, 1054 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” (р/р №290961279, МФО 335076, ЄДРПОУ 23346741) заборгованість за кредитом в сумі 486343 (чотириста вісімдесят шість тисяч триста сорок три) грн. 26 коп., з яких 343 193 (триста сорок три тисячі сто девяносто три) грн. 02 коп. заборгованість по кредиту, 38 301 (тридцять вісім тисяч триста одна) грн. 92 коп. заборгованість по відсотках, 46256 (сорок шість тисяч двісті пятдесят шість) грн. 34 коп. пеня за порушення строків погашення кредиту, 58 591 (пятдесят вісім тисяч пятсот девяносто одна) грн. 97 коп. - пеня за порушення строків погашення відсотків, а також витрати на оплату судового збору в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн., а всього 488163 (чотириста вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят три) 26 коп.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: В. М. Циктіч