Постанова № 1958274, 26.05.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 травня 2008 р. Справа № 16/26

12 год. 55 хв.

за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород

до  відповідача 1 державного підприємства „Ужгородське лісове господарство”, с. Кам'яниця, Ужгородський район

до відповідача 2 підприємця ОСОБА_1, с. Синевір, Міжгірський район

про стягнення коштів в сумі 14896,00 грн.

Суддя О.В. Васьковський

При секретарі Зизень І.І.

Представники:

від позивача - Руденко Я.Г. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу (дов. від 21.02.08 №2269/Р/10), Худа М.М. - інспектор податкової служби І рангу

від відповідача 1 -Кий В.В. - головний бухгалтер (дов. від 08.04.08 №04-205)

від відповідача 2 -ОСОБА_1 - підприємець

СУТЬ СПОРУ: про застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України та стягнення коштів в сумі 14896,00 грн.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи наступним. Договори про надання послугу укладені між підприємцем ОСОБА_1 та ДП „Ужгородське лісове господарство” є нікчемними, оскільки за ним надавалися одні й ті самі послуги та в один і той самий період. Підприємець ОСОБА_1 водночас є таким працівником ДП „Ужгородське лісове господарство” і фактично ним навалися послуги, які входять до його посадових обов'язків. Крім того, підприємець ОСОБА_1 надавав послуги які не підпадають під вид діяльності передбачений свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Відповідач 1 позовні вимоги заперечує повністю. Письмових заперечень не надав, однак стверджує, що послуги згідно договорів виконував, а кошти за це отримав на законних підставах.

Відповідач 2 теж заперечує позовні вимоги. У письмових запереченнях стверджує що працівник ОСОБА_1 не отримував завдань та не був відповідальним за виконання посадової інструкції в частині обов'язків щодо контролю за правильністю лісокористування охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях. Послуги, які надавалися підприємцем ОСОБА_1 підприємству не передбачені жодною інструкцією працівників ДП „Ужгородський лісгосп”.

У судовому засіданні 23.05.08, відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.05.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 10.06.08.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

Актом перевірки від 20.08.07 за №8723-0/22114655 про результати виїзної перевірки державного підприємства „Ужгородське лісове господарство” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 01.04.04 по 31.03.07 встановлено факт придбання послуг у підприємця ОСОБА_1

Так, 01.12.06 між ДП „Ужгородський лісгосп” та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір, предметом якого є здіснення утримання в належному санітарному стані лісфонду та чергування. Вартість робіт становить 1319,41 грн. на місця (п.2.1 договору). Договір вступає в силу з 01.12.06 і діє до 01.03.06 (п.3.1 договору). 15.01.07 між вже згадуваними суб'єктами господарювання укладено договір аналогічний за предметом. Вартість послуг становить 3646 грн. щомісячно, і договір діє з 021.01.07 по 01.05.07.

За договором від 01.12.06 відповідач 2 сплатив відповідачу 1 суму коштів за наступними актами виконаних робіт від 30.12.06 на суму 1319,41 грн.; від 28.02.07 на суму 1319,41 грн.; від 30.03.07 на суму 1319,41 грн. Відповідно за договором від 15.01.07 між суб'єктами господарювання здійснювалися розрахунки з актами виконаних робіт: від 29.01.07 на суму 3646,00 грн.; від 28.02.07 на суму 3646,00 грн.; від 30.03.07 на суму 3646 грн.

Перевіркою також встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 є штатним працівником ДП „Ужгородське ЛГ” та протягом І кварталу 2007 року працював на посаді майстра лісу Анталовецького лісництва. На основі матеріалів перевірки позивач також стверджує, що за вищенаведеними договорами за одну й ту саму роботу двічі сплачувалися вартість послуг.

У зв'язку із наведеним, позивач просить застосувати до відповідача 1 адміністративно-господарську санкцію, відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якою встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнане недійсним, як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявністю наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держав з рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинен бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Позивач доводить, що спірні договори укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки направлені на ухилення від сплати податку та спричинення збитків державі.

Проте, із пояснень відповідача 2 та наданої ним дислокації лісової охорони Анталовецького лісництва станом на 01.12.06, діючого на момент перевірки, вбачається, що ОСОБА_1 не був штатним майстром лісу Анталовецького лісництва. Як майстер лісу ОСОБА_1 забезпечував роботу, зокрема, в ДП „Рахівське ЛДГ” та ДП „Воловецьке ЛГ”. Зміст послуг, наданих підприємцем ОСОБА_1 за договорами від 01.12.06 та від 01.12.06, що окремо деталізований в актах виконаних робіт не збігається із тими, що викладені в його посадовій інструкції.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України згідно із ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавча, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не довів, що за формою та змістом вищенаведені договори, укладені відповідачами, завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Слід відзначити, що у випадку ухилення суб'єкта господарювання від сплати податку, податковий орган, відповідно, зокрема, до положень п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань. Отже, за порушення податкового законодавства, ним же передбачені відповідні санкції, які у даному спірному випадку повинен був застосовувати позивач.

Оскільки, як вбачається із вищенаведеного, позивачем не доведено, що наведені договори вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у вимозі про застування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнути в доход держави з підприємця ОСОБА_1 одержані кошти у сумі 14896,00 грн. слід відмовити.

При цьому, слід додати, що встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції є адміністративно-господарськими санкціями, і можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, у даному випадку це дата складення акту перевірки 20.08.2007 року, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 71, 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.06.08.