Рішення № 19578416, 16.08.2011, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.08.2011року Справа № 2-461/11

„16” серпня 2011 рокум.Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилюка О.І.,

при секретарі Шпаковській Ю.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької філії Спільного підприємства «Вітмарк - Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про зобовязання виплатити належні суми при звільненні та середній заробіток за час затримки виплат, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду зі вказаним вище позовом, в якому просив зобов'язати Донецьку філію спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю виплатити йому належні суму від підприємства при звільненні в розмірі 1108,46 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, станом на 02 лютого 2011 року 1896,77 грн., а також стягнути з Донецької філії спільного підприємства «Вітмарк-Україна» з формі товариства з обмеженою відповідальністю на його користь судові витрати по справі.

Свій позов обґрунтував тим, що 27.12.2010 року він разом з ОСОБА_4 звернулися до відділу кадрів ДФ СП «Вітмарк-Україна» ТОВ про працевлаштування, де їм повідомили, що на підприємстві є вакантні посади експедиторів із посадовим окладом 2800 грн. 28 грудня 2010 року позивачем та ОСОБА_4 були привезені необхідні документи для працевлаштування та надані до відділу кадрів. 29 грудня 2010 року після проведення о 10.30 годині змінно-зустрічних зборів працівників (планерка), яку проводив ОСОБА_5, та видачі накладних комірником - ОСОБА_6, позивач фактично приступив до роботи, він набирав товар шляхом загрузки піддонів. Тобто позивача фактично допустили де работи, чим було укладено трудовий договір відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України. 30 грудня 2010 року позивач виконував такуж саму роботу як і 29 грудня 2010 року. 31 грудня 2010 року позивач виїздив на лінію та розвозив товар по м.Донецьку, а 06 січня 2011 року розвозив товар по м.Горлівка. Після вихідних 01 та 02 січня 2011 року, 03 січня 2011 року, позивач з'явився на роботу де йому було запропоновано написати заяву на працевлаштування з 04 січня 2011 року, яку він написав. За весь час роботи, позивач відпрацював повні робочі дні. Крім того, позивача залучали до роботи у вихідні та святкові дні без йогої згоди. 11 січня 2011 року через те, що позивач виконував роботу вантажника, а не експедитора, він написав заяву про звільнення. 13 січня 2011 року позивачу було вручено трудову книжку, де було зазначено, що він звільнений наказом № 08-к від 12.01.2011 р. При звільнені позивача, йому не було виплачено всіх сум, що належать йому від підприємства. 02 лютого 2011 позивач отримав розрахункові в сумі 338 грн.43 коп., при нарахованих 366 грн. 43 коп., з поясненнями, що з нього утримано 28 грн. за бій соку і що сума за весь бій соку пропорційно ділиться між всіма працівниками зміни. З данним утримання 28 грн. позивач не згоден. Також вважає, що відповідач не зробив належний запис до трудової книжки про дату прийняття на роботу, оскільки його фактично допустили до роботи 29 грудня 2010 року, та в трудовій книжці про прийняття на роботу запис повинен бути датований 29 грудня 2010 року. Крім того, позивачу за відпрацьовані дні з 29 грудня 2010 р. по 12 січня 2011 р., тобто 15 днів відповідач повинен сплатити 1354 грн. 84 коп. (2800 грн.*15 днів/31 день в місяці). З 02 лютого 2011 року позивачу повинно бути видано 1354 грн. 84 коп. -338 грн. 43коп. = 1016 грн. 41 коп. Також позивачу не виплачено грошову компенсацію за один невикористаний день щорічної відпустки, що складає 2800 грн. * 12 місяців = 33600 грн. в рік / 365 днів = 92 грн. 05 коп. Таким чином, заборгованість підприємства перед позивачем склала 1016 грн. 41 коп. + 92 грн. 05коп. = 1108 грн. 46 коп. Оскільки, розрахунок з позивачем було проведено не повний та з порушенням строку, як встановлено ст.116 КЗпП України, підприємство повинно нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на 02.02.2011 року складає: 2800 грн. * 21 день затримки/31 день в місяці = 1896 грн. 77 коп. Загальна сума виплати станом на 02.02.2011 року складала: 1108 грн. 46 коп. (основна заборгованість) + 1896 грн. 77коп. (середній заробіток за час затримки) = 3005 грн. 23 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. За таких обставин просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що 04 січня 2011 року позивач був прийнятий на роботу експедитора складського господарства до ДФ СП «Вітмарк-Україна» ТОВ за його власним бажанням. Підставою для прийому позивача на роботу стала його заява про працевлаштування від 04.01.2011р., згідно якої він звернувся до роботодавця із проханням про прийом на роботу експедитора складського господарства. Твердження позивача про те, що він фактично приступив до виконання роботи експедитора у Відповідача з 29 грудня 2010 року не відповідає дійсності, нічим документально не підтверджене. Також є надуманими та нічим непідтвердженими заяви Позивача про те, що він починаючи з 29 грудня до 31 грудня 2010 року включно виконував обов'язки експедитора, супроводжуючи товари Відповідача до об'єктів громадської торгівлі.

11 січня 2011 року позивач звернувся до Відповідача із заявою про звільнення з роботи, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 11 січня 2011 року, яку було задоволено та позивача звільнено. Через відсутність позивача 11 січня 2011 року на роботі, здійснити його звільнення у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства виявилося не можливим, через що він був звільнений наступного дня. 12 січня 2011 року Позивач був звільнений з роботи за його власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, з яким він був ознайомлений під особистий підпис. В день звільнення Позивачу була видана належно оформлена трудова книжка. Твердження Позивача про те, що його заробітна плата на час роботи у Відповідача становила 2 800 гривень не відповідає дійсності, є помилковим. В заяві про прийняття на роботу від 04.01.2011р. Позивач просив прийняти його на роботу з окладом згідно штатного розкладу, з індивідуальною матеріальною відповідальністю. В заяві про прийом на роботу Позивач також зазначив про ознайомлення з умовами та оплатою роботи. Позивач був прийнятий на роботу із окладом (тарифною ставкою) 1156 грн., з яким він був ознайомлений під особистий підпис. Згідно штатного розкладу ДФ СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, введеного в дію з 01 жовтня 2010 року, посадовий оклад експедитора складського господарства становить 1156 грн. Щодо виплати позивачу в день звільнення з роботи всі суми у відповідності до статті 116 КЗпП України виявилося неможливим через брак коштів у Відповідача. Повна виплата всіх належним Позивачу сум була здійснена Відповідачем 02 лютого 2011 року із каси підприємства у розмірі 366,43 грн., прострочивши виплату усіх належних сум Позивачу на 22 календарні дні (з 12 січня 2011 року по 02 лютого 2011 року). Середній заробіток Позивача за час затримки по день фактичного розрахунку становить 820,39 грн. Дану вимогу представник позивача у розмірі 820,39 грн. визнав. Щодо компенсація невикористаної відпустки Позивачу, то дана компенсація не провадиться, оскільки останній фактично відпрацював лише чотири дні, в той час коли один день відпустки надається працівникові за кожну половину відпрацьованого місяця.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статі 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).

Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року позивач був прийнятий на роботу експедитора складського господарства до ДФ СП «Вітмарк-Україна» ТОВ за його власним бажанням згідно наказу (розпорядженню) про прийняття на роботу № ДНЦ-002 -ДНЦ-14250 від 04.01.2011 р. Підставою для прийому Позивача на роботу стала його заява про працевлаштування від 04.01.2011р., згідно якої він звернувся до роботодавця із проханням про прийом на роботу експедитора складського господарства з 04 січня 2011 р.

В заяві про прийняття на роботу від 04.01.2011р. Позивач просив прийняти його на роботу з окладом згідно штатного розкладу, з індивідуальною матеріальною відповідальністю. В заяві про прийом на роботу Позивач також зазначив про ознайомлення з умовами та оплатою роботи.

Відповідно до наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №ДНЦ-002 -ДНЦ-14250 від 04.01.2011р. Позивач був прийнятий на роботу із окладом (тарифною ставкою) 1156 грн., з яким він був ознайомлений під особистий підпис.

Згідно штатного розкладу ДФ СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, введеного в дію з 01 жовтня 2010 року, посадовий оклад експедитора складського господарства становить 1156 грн.

11 січня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про звільнення з роботи, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 11 січня 2011 року. 12 січня 2011 року Позивач наказом (розпорядженням) №ДНЦ-008-ДНЦ-14250 про припинення трудового договору (контракту) від 12.01.2011 р. був звільнений з роботи за його власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, з яким його ознайомлено під особистий підпис.

В день звільнення Позивачу була видана належно оформлена трудова книжка, про що в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них був зроблений відповідний запис та розписався Позивач про одержання трудової книжки.

Також встановлено, що при звільнені позивача розрахунок з ним не проведено, а проведено лише 02 лютого 2011 року. Позивачу була виплачена заробітна плата за січень 2011 року в розмірі 366,43 грн., але з урахуванням утримано з позивача за бій соку 28 грн. заробітна плата склала 338,43 грн. Зазначена сума була розрахована виходячи із фактично відпрацьованого позивачем часу згідно штатного розкладу підприємства.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки не провів повний розрахунок з позивачем в день звільнення, та прострочив виплату усіх належних сум Позивачу на 22 календарні дні (з 12 січня 2011 року по 02 лютого 2011 року).

Середній заробіток позивача за час затримки по день фактичного розрахунку становить 820,39 грн. = 1156 грн. (заробітна плата згідно наказу про прийом на роботу, штатного розкладу) / 31 (кількість днів у січні 2011 року) х 22 (термін затримки фактичного розрахунку), яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог позивача про компенсацію за невикористану відпустку, що ці вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки позивач фактично відпрацював лише чотири дні, в той час коли один день відпустки надається працівникові за кожну половину відпрацьованого місяця, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання позивача про те, що він фактично приступив до виконання роботи експедитора у Відповідача з 29 грудня 2010 року та його заробітна плата на час роботи у Відповідача становила 2 800 гривень, не має правового значення по суті заявлених вимог, оскільки спростовується матеріалами справи та у судовому засіданні не встановлено, а тому в позовних вимогах позивача щодо недоплаченої заробітної плати слід відмовити за безпідставністю.

Позовні вимоги позивача щодо неправомірного відрахування з його заробітку 28 грн. за бій скла знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки відповідачем дана сума стягнута з позивача безпідставно та у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, а тому відраховану суму із заробітної плати у розмірі 28 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача понесені позивачем підтверджені витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 38,50 грн.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави 51 грн., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 81,50 грн. на користь Державного бюджету м.Ясинувата.

Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької філії Спільного підприємства «Вітмарк - Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про зобовязання виплатити належні суми при звільненні та середній заробіток за час затримки виплат задовольнити частково.

Стягнути з Донецької філії Спільного підприємства «Вітмарк - Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 820 (вісімсот двадцять) грн.. 39 коп., утриману суму із заробітної плати в розмірі 28 (двадцять вісім) грн., витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 50 коп., всього 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 89 коп.

Стягнути з Донецької філії Спільного підприємства «Вітмарк - Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави судовій збір у розмірі 51 (пятдесят одна) грн.

Стягнути з Донецької філії Спільного підприємства «Вітмарк - Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного бюджету м.Ясинувата (/р 31212259700097, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686701, код платежу 22050001, банк ГУДКУ у Донецькій області, призначення платежу Ясинуватський міськрайонний суд) витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн.. 50 коп.

В решті позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: О. І. Гаврилюк