Рішення № 19565518, 01.12.2011, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-1584/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2011 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Миколаєнко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рогань» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну підстав звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

                               В С Т А Н О В И В:

19.04. 2011 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. Посилалась на те, що вона 16.06.2010 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду головного економіста. Після виникнення конфлікту між власниками фірми ТОВ «Фірма «Рогань», 17 липня 2010 року вона прийшла на роботу, але охорона на прохідній          підприємства повідомила їй, що вона знаходиться у відпустці до 02.08.2010 року, пройти через прохідну їй не дозволили. 02.08.2010 року вона прийшла на роботу, але ОСОБА_2, яка є власником підприємства, повідомила її, що підприємство в її послугах не потребує, та наказала написати заяву про звільнення , негайно покинути територію підприємства. Заяву про звільнення вона не написала, бо її повинні були попередити про майбутнє звільнення не раніше ніж за два місяці до звільнення. Вона звернулась до територіальної інспекції праці, але її скарга належним чином не була розглянута. У середині листопада нею був отриманий лист, яким її запросили з»явитись на підприємство, отримати трудову книжку , розрахунок та наказ про її звільнення з роботи з підстав, передбачених п. 4 статті 40 КЗпП України. Вона з»явилась на підприємство, але її не пустила охорона Вдала спроба отримати трудову книжку у неї виявилась 23 березня 2011 року, вона отримала трудову книжку , в якій був зроблений запис про те, що вона звільнена з роботи з підстав передбачених п.4 статті 40 КЗпП України. Зазначає, що її звільнення є незаконним, від неї не вимагали пояснень з приводу скоєних нею прогулів, вона не прогулювала роботу, та її не викликали на засідання профспілки, вона є депутатом Київської районної у м. Полтаві ради, а тому її звільнення повинно було проходити з дозволу сесії районної ради. Зазначала також, що тільки після написання заяви та повідомлення рахунку в банку, їй, у квітні 2011 року, виплатили заробітну плату та провели повний розрахунок. Просила визнати наказ про її звільнення з роботи незаконним, визнати запис в трудовій книжці недійсним, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та змінити підставі її звільнення з роботи, зобов»язавши відповідача здійснити запис в її трудовій книжці, що вона звільнена з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України

          У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідач пропонував їй укласти мирову угоду, вони домовились про те, що відповідач виплатить їй 8000 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, але відповідач поставив умову про виплату вказаних коштів тільки після набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди. Вона не була згодна з такою мировою угодою.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що жодних порушень при звільненні позивача з роботи відповідач не допустив, позивач допустила прогул за що була звільнена з роботи, позивач відмовлялась від отримання трудової книжки та розрахунку при звільненні, що підтверджується складеними актами. За таких обставин не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України.

Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлено, що в період з 16.06.2010 року по 29.09.2010 року позивач працювала у відповідача на посаді головного економіста.

Наказом № 325\2-к від 14.10.2010 року позивач звільнена з роботи з підстав передбачених п.4 статті 40 КЗпП України, про що зроблений запис у трудовій книжці позивача.

Відповідно до ч. 3 статті 10 ЦПК України на відповідача покладається обов»язок надання суду доказів, що підтверджують підстави їхнього заперечення на пред»явлений позов, однак відповідач таких доказів не надав, а тому заперечення представника відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Оскільки відповідач не надав жодного доказу в підтвердження того, що позивач допустила прогули , в які саме дні навіть не зазначено в наказі про звільнення позивача роботи, не надано доказів того, що позивач запрошувалась на засідання профкому, у позивача не відбирались пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, а акт від 29.09.2011 року викликає сумніви в його достовірності, оскільки відповідач не надав суду доказів, що саме в цей день позивач була присутня на робочому місці та працювала, бо із розрахункового листа не вбачається того, що за вересень позивачеві нараховувалась заробітна плата, суд приходить до висновку, що позивач була звільнена з роботи з порушенням вимог КЗпП України.

Однак позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені, оскільки позивач пропустила строки позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, які передбачені статтею 233 КЗпП України і встановлені в один місяць з дня звільнення, або отримання наказу про звільнення.

Як вбачається із позовної заяви та наданих позивачем документів про її звільнення, конверту, який оглядався в судовому засіданні, позивач отримала наказ про її звільнення з роботи поштою - 17.11.2010 року.

Позивач звернулась до суду з позовом 19.04.2011 року, отже пропустила строки позовної давності, питання про поновлення цих строків позивачем не порушувалось.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , то вони підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено судом, і цього не заперечують сторони по справі, позивач поштою отримала повідомлення про можливість отримання розрахунку при звільненні та трудової книжки 17 листопада 2010 року.

Позивач звернулась до відповідача за заявою про виплату таких коштів тільки 29.03.2011 року з проханням перерахувати належні їй кошти на зазначений нею рахунок.

Повний розрахунок відповідачем був проведений шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений позивачем 14.04.2011 року.

Позивач не надала суду жодного доказу, який би підтверджував, що після отримання нею повідомлення про виплату коштів 17.11.2010 року відповідач будь-яким чином відмовляв їй в їх отриманні.

Отже отримавши повідомлення про отримання коштів 17.11.2010 , позивач скористалась своїм правом на отримання розрахунку при звільненні тільки 29.03.2011 року.

Відповідно до вимог 115, 116, 117 КЗпП України відповідач повинен виплачувати працівникові заробітну плату своєчасно та провести повний розрахунок при звільненні працівника з роботи в день його звільнення.

Однак відповідач не виконав зазначені вимог КЗпП України, не провів повний розрахунок з позивачем в день її звільнення, а повідомив позивача про її звільнення з роботи та можливість отримати повний розрахунок тільки 17.11.2010 року, отже за період з 14.10.2010 року по 17.11. 2010 року позивач повинен сплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи направлений позивачеві розрахунковий листок, вбачається, що всього на підприємстві позивач працювала 36 днів та за цей період їй була нарахована заробітна плата у розмірі 6924.05 грн. отже середньоденна заробітна плата становить ( 6924.05 грн. : 36 днів = 192.33 грн.) - 192, 33 грн.

Всього за період з 14.10.2010 року по 17.11.2010 року відповідач повинен сплатити позивачеві середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 4808 грн. 37 коп.

Підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 188грн. 20 коп.

Керуючись ст. 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, ст.. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

          Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рогань»про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну підстав звільнення з роботи у зв»язку з пропуском строків позовної давності.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фірма «Рогань» код ЄДРПОУ 14082786 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в період з 14.10.2010 року по 17.11.2010 року у розмірі 4808 грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фірма «Рогань» код ЄДРПОУ 14082786 на користь держави судові витрати у розмірі 188.20 грн.

          Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий суддя Л.М. Васильєва