Постанова № 195626, 10.10.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 жовтня 2006 р. Справа № 17/218

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача – Шибаєв А.М., представник за довіреністю;

відповідача – не з’явився.

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до ТОВ „Термал -Стар”, м. Ужгород, про стягнення 3970 гривень, в тому числі: 3854 грн. адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 116 грн. пені за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав встановлений на 2005 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв’язку з цим штрафні санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, яке становить предмет позовних вимог. Представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що товариство з моменту створення здійснює реконструкцію та будівництво санаторно–оздоровчого комплексу, не проводить виробничої діяльності та не отримує прибутку. Разом з тим, відповідач мав можливість працевлаштувати одного інваліда на наявні станом на 1.01.05р. вакантні звичайні робочі місця секретаря-кадровика, різноробочого, охоронця, про що було повідомлено Ужгородський районний центр зайнятості шляхом надання статистичного звіту форми № 3-ПН „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 1.01.05р.” Невиконання нормативу працевлаштування інвалідів відповідача спричинено відсутністю направлених центром зайнятості інвалідів.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення розгляду справи для надання йому можливості подати суду додаткові обгрунтування проти позовних вимог, яке було задоволено судом.Після спливу визначеного судом часу відповідач не подав додаткових документальних обґрунтувань заперечень проти позову, не забезпечив участі уповноваженого представника у даному судовому засіданні, не повідомивши суд про причини його неявки.

За наведених обставин спір вирішується за наявними у матеріалах справи документами у порядку ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2005 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, оскільки за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 13 осіб.

Матеріалами справи, зокрема статистичним звітом відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма №10-ПІ), поясненням представника позивача, встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості визначеній законом, тобто доведено, що встановлений Законом України норматив працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не виконано, підприємством не сплачено самостійно у встановленому порядку санкції за 1 нестворене робоче місце у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві.

При цьому, заперечення відповідача проти позову наведені в описовій частині даної постанови, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за змістом Закону для підприємств не передбачено звільнення від обов’язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно залежно від здійснення або зупинення виробничої діяльності, від наявності чи відсутності прибутку у підприємства, а відтак –зазначені підприємства не звільняються від адміністративно-господарських санкцій за невиконання цього обов’язку, які є предметом даних позовних вимог.

За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статистичним звітом відповідача форми № 3-ПН „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (поданим Ужгородському районному центру зайнятості, а в копії –суду), встановлено, що відповідачем у січні 2005 року було створено звичайні робочі місця, на яких можна було працевлаштувати, зокрема, інвалідів. Створені робочі місця залишалися вакантним, оскільки Ужгородським районним центром зайнятості не були направлені інваліди для працевлаштування на підприємстві відповідача.

Таким чином, відповідачем поданими суду документами доведено, що ним на протязі одного місяця у звітному періоді вживалися заходи, спрямовані на виконання покладеного на нього обов’язку щодо створення робочих місць для інвалідів, що є підставою для звільнення його від відповідальності за непрацевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу у частині, що відповідає розміру санкцій за один місяць –321 грн.

За наведених обставин позовні вимоги в частині адміністративно-господарських санкцій підлягають задоволенню судом на суму 3533 грн., в іншій частині даних вимог – належить відмовити.

Позивач, крім наведеного, заявив вимогу про стягнення з відповідача 116 грн. пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (до 15.04.06), яка підлягає задоволенню на підставі ст. 20 Закону

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 3649 грн.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, п.7 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України,

суд постановив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з ТОВ „Термал Стар” ( Ужгородський район, с. Н. Солотвино,226 , код 32123738) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14) адміністративно-господарські санкції на суму 3649 грн. (три тисячі шістсот сорок дев’ять грн.), включаючи пеню на суму 116грн. (сто шістнадцять).

2. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ушак І.Г.