Ухвала суду № 1955031, 12.08.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

06 серпня 2008 року

Справа № 2-27/17704-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Волкова К.В.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Лукашова Ю.А.

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, Сакське міжрайонне управління водного господарства;

представник відповідача: не з'явився, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 13.06.2008 у справі № 2-27/17704-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А,Саки,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)

про відміну податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства звернулось до Господарського суду АР Крим до відповідача –Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, (далі –Сакська ОДПІ), з урахуванням уточнення вимог, про відміну податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ №0001541502/0 від 15.11.2007 на суму штрафних санкцій у розмірі 4239,50 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2008 у справі № 2-27/17704-2007А позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням -рішенням, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на первинних документах позивача. Також суд першої інстанції зазначив, що самостійне розпорядження податковим органом коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, тому податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених позивачем за поточні податкові зобов’язання, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 суддів Черткову І.В. та Гонтаря В.І. замінено на суддів Голика В.С. та Волкова К.В.

У судове засідання, призначене на 06.08.2008 року, представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

15.11.2007 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових забов’язань з податку на додану вартість (ПДВ) за травень 2007 р.

По результатам перевірки було складено акт №1658/1502/01039576 від 15.11.2007.

Під час проведення перевірки, працівниками податкового органу було встановлено факт порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”: несвоєчасна сплата узгодженого податкового забов’язання по податку на додану вартість, а саме: по терміну сплати 30.05.2007 по декларації №10204 від 17.05.2007 в сумі 8479,00 грн., узгоджене податкове забов’язання по ПДВ було фактично сплачено з запізненням наступними платіжними дорученнями: №U1334372 від 06.09.2007 на суму 2258,12 грн.; №U1370350 від 13.09.2007 на суму 4278,36 грн. і № U1442181 від 25.09.2007 на суму 1943,52 грн. (всього затримка на 118 календарних днів ).

Вказаний акт було покладено в основу податкового повідомлення –рішення №0001541502/0 від 15.11.2007 на суму штрафних санкцій у розмірі 4239,50 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до господарського суду АР Крим з відповідним позовом, який був задоволений судом першої інстанції. Не погодившись с постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Перевіркою своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов’язання відповідача по ПДВ за травень 2007 року встановлено несвоєчасне погашення погодженого податкового зобов’язання, а саме: по податковій декларації № 10204 від 17.05.2007 на суму 8479,00 грн. (а.с.7).

Проте сума податкового зобов’язання з ПДВ перерахована до бюджету відповідно до наступних платіжних доручень:

- №222 від 18.04.2007 на суму 3000 грн., (призначення платежу - податок на додану вартість за квітень 2007 року) (а.с. 13);

- №201 від 03.04.2007 на суму 8000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за квітень 2007 року). Останнім, крім того, сплачено штрафні санкції по декларації ПДВ №34217 від 17.01.2006(а.с. 14).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв’язку з зазначеним податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Проте, судова колегія погодитись з висновком податкового органу не може у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

З аналізу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, без згоди платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

Більш того, нормами Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу, якими у свою чергу відповідач не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання, тому безпідставним є застосування до Сакського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2008 у справі № 2-27/17704-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді К.В. Волков

В.С. Голик