Постанова № 1955026, 14.08.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 серпня 2008 року

Справа № 2-27/18033-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Лисенко В.А.,

Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: Резніченко Є.А. дов. б/н від 25.07.2008 року; Поленичка Л.П. дов. б/н від 01.12.2007 року;

відповідача: Халюкова О.О. дов. № 02/14-1008 від 01.08.2008 року;

третьої особи: (ДП "Санаторій "Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця") - Жила Д.О. дов. № 87-6 від 30.01.2008 року;

третьої особи: (ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця") - Шейкін О.М. дов. № 28-03/4 від 28.03.2008 року;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 13 червня 2008 року у справі № 2-27/18033-2007

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІ" (вул. І. Кудрі, 26, м.Київ, 01042)

до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт.Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655)

3-ті особи:

1. Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкинське шосе, 12, смт. Курпати, м.Ялта, АР Крим, 98659)

2. закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш.Руставелі, 39/41, м.Київ, 01023)

про визнання незаконними дій та визнання права на оренду

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІВІ” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Лівадійської селищної ради про визнання незаконними дій виконкому Лівадійської селищної ради щодо відмови у наданні дозволу на підготовку технічної документації по землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул.Алупкінське шосе, 10, літер „Ж”, право власності на який позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2004 року; зобов'язання Лівадійську селищну раду внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею, виданого ДП „Санаторій „Курпати”; визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул.Алупкінське шосе,10, а також зобов'язання відповідача надати дозвіл на підготовку технічної документації по зазначеної землеустрою земельної ділянки.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив суд частково визнати недійсним акт на право постійного користування землею ДП „Санаторій „Курпати” ЗАТ ЛОЗП „Укрпрофоздоровниця” від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпуса № 6 загальною площею 81,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул.Алупкінське шосе, 10, літер „Ж”; зобов'язати Лівадійську селищну раду внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею, виданого ДП „Санаторій „Курпати” ЗАТ ЛОЗП „Укрпрофоздоровниця” від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпуса № 6 загальною площею 81.5 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул..Алупкінське шосе, 10, літер „Ж”; визнати бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпуса № 6 загальною площею 81,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул.Алупкінське шосе,10, літер „Ж” право власності на яку позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2004 року; визнати за ТОВ „ІВІ” право на оренду вказаної земельної ділянки, а також просить зобов'язати Лівадійську селищну раду надати ТОВ „ІВІ” дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач набув право власності на об’єкт нерухомості - будівлю колишнього корпуса № 6 загальною площею 81,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт Курпати, вул.Алупкінське шосе,10, літер „Ж”, у зв’язку з чим, до нього, в силу статі 377 Цивільного кодексу України, перейшло право користування відповідною земельною ділянкою. Позивач також зазначає, що з його боку мало місце звернення до Лівадійської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, однак, таке клопотання безпідставно залишено без розгляду.

Рішенням господарського суду АР Крим від 13.06.2008 року у справі № 2-27/18033-2007 провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею Дочірньому підприємству "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж" припинено.

В частині позовних вимог щодо спонукання Лівадійської селищної ради внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею ДП "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж" відмовлено.

Вказаним рішенням суд також визнав бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж", визнав за товариством з обмеженою відповідальністю право на оренду земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої по Алупкінському шосе,10 в смт.Курпати, а також зобов`язав Лівадійську селищну раду надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації землеустрою по передачі вказаної земельної ділянки в оренду.

Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Дочірньє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІ" відмовити.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у необґрунтованості розміру запитуваної позивачем земельної ділянки та відсутності згоди землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки. Відповідач також посилається на те, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі, який у даному випадку не укладався.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У зв’язку з відпусткою судді Антонової І.В. та зайнятістю в іншому судовому процесі судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Лисенко В.А. та Прокопанич Г.К.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

06.07.2004 року, на підставі рішення загальних зборів ЗАТ „Укрпрофздоровниця” № 1/5, протоколу № 1 від 17.09.2003 року „Про відчуження майна ЗАТ „Укрпрофздоровниця” і протоколу конкурсної комісії про продаж майна ЗАТ „Укрпрофздоровниця” від 09.01.2004 року, між товариством з обмеженою відповідальністю „ІВІ” та закритим акціонерним товариством ЛОУП України „Укрпрофздоровниця” було укладено договір купівлі-продажу майна за договором № 0104046/2000-1, предметом якого з`явилась будівля колишнього корпусу № 6 літер „Ж” загальною площею 81,5 кв. м. (Свідоцтво № 894 від 05.11.2001 року), розташована на земельній ділянці площею 0,12 га (том 1 а.с.23).

За актом прийому-передачі від 09.01.2004 року позивачеві було передано будівлю літер „Ж” колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв. м., розташовану за адресою АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 10.

Із змісту пункту 1.3 договору купівлі-продажу вбачається, що об'єкт нерухомого майна загальною площею 81,5 кв.м. належав на праві власності закритому акціонерному товариству ЛОУП України „Укрпрофздоровниця”, що підтверджується Свідоцтвом № 894 від 05.11.2001 року, виданого на підставі рішення Ялтинської міської ради від 27.07.2001 року № 307 (1).

Відповідно до розділу 5 договору купівлі-продажу від 06.07.2004 року, ТОВ „ІВІ” набуває право власності на об'єкт з моменту підписання акту прийому-передачі. Одночасно ТОВ „ІВІ” набуває право на самостійне оформлення відведення земельної ділянки у відповідних службах після узгодження розміру земельної ділянки із ЗАТ „Укрпрофздоровниця” (том 1 а.с.13).

Судова колегія зазначає, що розмір земельної ділянки встановлено умовами протоколу конкурсної комісії від 09.01.2004 року. Крім того, у виконання договору купівлі-продажу, ЗАТ ЛОУП України „Укрпрофздоровниця” листом від 23.01.2004 року вих. № 05-39/98, погоджувало відчуження земельної ділянки для обслуговування об'єкту купівлі-продажу загальною площею 0,12 га, а також дало рекомендацію ТОВ „ІВІ” звернутись в установленому порядку до органів земельних ресурсів виконавчого комітету Ялтинської міської ради для відчуження вищезгаданої земельної ділянки (том 1 а.с.33).

Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з частиною 3 статті 416 Цивільного кодексу України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Судовою колегією встановлено, що ТОВ „ІВІ” у встановленому порядку звернулось до Лівадійської селищної ради із заявою про надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для обслуговування об'єкту купівлі-продажу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Частина 5 статті 123 Земельного кодексу України передбачає, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Однак, у даному випадку в матеріалах справи відсутні будь-які докази дотримання Лівадійською селищною радою вимог земельного законодавства та розгляду в місячний строк заявленого товариством з обмеженою відповідальністю „ІВІ” клопотання.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визнання бездіяльності Лівадійської селищної ради щодо нерозгдяду питання про надання позивачеві в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га судова колегія вважає правомірним. Тому, рішення суду першої інстанції в цій частині є вірним.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що господарський суд АР Крим вірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею Дочірньому підприємству "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року однак, при цьому невірно застосував норми матеріального права.

Так, державний акт на право постійного користування землею являється результатом нормотворчої діяльності органу місцевого самоврядування по узаконенню особі факту користування землею, визначенню місцерозташування та розміру земельної ділянки. Тому, підставою скасування державного акту на право постійного користування землею або внесення змін до нього може бути лише факт скасування або внесення змін у відповідне рішення місцевої ради, на підставі якого видавався спірний акт.

У даному випадку державний акт на право постійного користування землею Дочірньому підприємству "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року серії КМ 00009 ПС було видано на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 21.04.1993 року № 35. Оскільки зазначене рішення Лівадійської селищної ради не оскаржувалось, підстави для внесення змін до спірного державного акту на право користування землею відсутні. Сам державний акт предметом оскарження не являється, у зв’язку з чим, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та в силу наведених обставин.

Надаючи правову оцінку позовних вимогам в частині спонукання Лівадійської селищної ради внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею ДП "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж", судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Внесення змін до державного акту на право постійного користування землею є наслідком зміни площі земельної ділянки, що в свою чергу, передбачає припинення користування власником землі або землекористувачем відповідною земельною ділянкою з підстав та в порядку, передбачених законом.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частина 2 статті 149 Земельного кодексу України передбачає, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, хоча позивач і отримав від ЗАТ ЛОУП України „Укрпрофздоровниця” погодження на відчуження земельної ділянки для обслуговування об'єкту купівлі-продажу загальною площею 0,12 га, у даному випадку має бути обов`язкові дії органу місцевого самоврядування у вигляді прийнятого рішення з приводу вилучення у землекористувача –ДП „Санаторій „Курпати”, земельної ділянки, на яку претендує позивач у зв’язку з придбанням ним об’єкту нерухомості. Лише факт вилучення у землекористувача земельної ділянки являється підставою для внесення відповідних змін до державного акту на право користування землею від 16.06.1994 року серії КМ 0009 ПС.

У зв’язку з викладеним, судова колегія відмовляє у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

В той же час, судова колегія вважає безпідставними позовні вимоги в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю „ІВІ” права на оренду земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої по Алупкінському шосе,10 в смт.Курпати, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 6 Закону України „Про оренду землі”, орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених Земельним кодексом України і іншими законами.

Відповідно до стаття 116 Земельного кодексу України, громадяни і юридичні особи набувають право власності і право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавської влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавської влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частина 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлює, що придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування.

У свою чергу, надання в користування земельної ділянки, яка знаходиться у власності або в користуванні, здійснюється лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як зазначалось судовою колегією, вилучення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку не відбувалось.

Крім того, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, придбання права на оренду можливо тільки після вилучення земельної ділянки, а саме право оренди отримується шляхом надання земельних ділянок в користування (оренду) на підставі правовстановлюючого документа.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Лівадійську селищну раду надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації землеустрою по передачі спірної земельної ділянки в оренду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення земельних питань відносить до компетенції місцевої ради та регулюється нормами Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до частини 1 статті 59 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У даному випадку, питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою з метою передачі товариству з обмеженою відповідальністю „ІВІ” в оренду земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої по Алупкінському шосе,10 в смт.Курпати Лівадійською селищною радою не розглядалось, питання по суті не вирішувалось. Хоча судовою колегією визнана бездіяльність Лівадійської селищної ради, позивач у даному випадку має право ставити питання про спонукання у судовому порядку вказаної ради розглянути по суті заявлене клопотання та винести відповідне рішення за наслідками розгляду, але ніяк не заявляти позов про зобов’язання місцевої ради постановити конкретне рішення. Тому, позові вимоги в цій частині також являються безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та зміни оскаржуваного рішення господарського суду АР Крим від 13.06.2008 року.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 80 пункт 1-1, 101, 103 пункт 4, 104 частина 1 пункти 1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2008 року у справі № 2-27/18033-2007 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею Дочірньому підприємству "Санаторій Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" від 16.06.1994 року в частині 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж" припинити.

Визнати бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для обслуговування будівлі колишнього корпусу № 6 загальною площею 81,5 кв.м. в смт.Курпати по Алупкінському шосе, 10 "Ж".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лівадійської селищної ради (98655, АР Крим, смт.Лівадія, вул.Батуріна, 8; банківські реквізити невідомі) на корсить товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІ” (01042, м.Київ, вул.. Івана Кудрі, 26, ЄДРПОУ 25387129, банківські реквізити невідомі) 17,00 грн. держмита, а також 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді В.А. Лисенко

Г.К. Прокопанич