Рішення № 1954512, 23.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.07.08 Справа№ 17/183

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: ДП “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів

про стягнення 13 759,86 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Працьовита С.М. –ю/к (Довіреність 209/10 від 29.12.2007р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ до ДП “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 13 759,86 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2008р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 23.07.2008р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.12.2005р. між сторонами у справі укладено Договір № 06/06-2759 ТЕ-21 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій із Додатковими угодами № 1 від 15.03.2006р. та № 2 від 13.10.2006р.

На виконання зобов’язань за Договором, позивач передав у власність відповідачу протягом січня-березня, листопада-грудня 2006р. природний газ на загальну суму 20 785,26 грн., що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання виконав частково, борг за отриманий природний газ сплатив у сумі 11 699,88 грн.

Станом на день звернення ДК “Газ України” до господарського суду із позовною заявою, сума боргу ДП “ЛАНТ-ЖКВ” за отриманий природний газ становить 9 085,38 грн.

Згідно п.п. 7.2., 7.5. Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача становить 950,09 грн.

Відповідно до п.7.5 Договору, пеня нараховуються постачальником протягом шести місяців, що передує моменту звернення з позовом.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу нараховано 3 167,25 грн. інфляційних втрат та 557,14 грн. 3 % річних.

Таким чином заборгованість відповідача із врахуванням суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних становить 13 759,86 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

П. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

У відповідності з п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання умов Договору суду не подав.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 612, 625, ЦК України, ст.ст.4-3, 7, 33, 34, 43 , 49, 78, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ДП “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 392-А. Р/р № 26002144 у ВАТ “Мегабанк”, МФО 385413, ЄДРПОУ 30275752) на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1. Р/р № 260083013814 в ГОУ ШБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 9 085,38 грн. боргу, 950,09 грн. пені, 3 167,25 грн. інфляційних втрат, 557,14 грн. 3 % річних, всього 13 759,86 грн.; 137,60 грн. державного мита 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя