Постанова № 1954507, 16.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.08 Справа№ 13/190А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДП МОУ „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів

про визнання недійсним податковго повідомлення-рішення від 17.06.08р. №152301/1/11055

За участю представників сторін:

Від позивача: Крукеницька Т.М. –ю/к

Від відповідача: Ковальов О.С. –гол.держ.под.рев.-інсп., Мазан О.І. –гол.держ.под.інсп.юр.від., Гейшев О.О. –ст.держ.под.інсп.

Відкрито провадження у справі за позовом ДП МОУ „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів про визнання недійсним податковго повідомлення-рішення від 17.06.08р. №152301/1/11055.

Позивачем в судовому засіданні позов підтримано з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем позов заперечено з підстав, викладених у поясненні на позов №12738/10-010/1117 від 15.07.08р.

З”ясовано:

на підставі перевірки на предмет порушення визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2007 року, складено акт № 33/23-4/07985602 від 09.04.2008р, копія якого додається.

За даними перевірки встановлено порушення з боку Державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод" п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст.1, п.п.2.3.1, п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), оскільки завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в податкових періодах: квітень 2007 року -526 907,86грн., травень 2007 року - 200 383,00грн., червень 2007 року - 266 678,80грн., липень 2007 року - 582 622,40грн., серпень 2007 року - 323 040,93грн., вересень 2007 року - 798 625,82грн., жовтень 2007 року - 216 130,00грн.

За результатами перевірки і на підставі складеного акту винесено податкове повідомлення -рішення № 152301/0/7203 від 14.04.2008р. , яке оскаржено позивачем в адміністративному порядку. ДПІ у місті Львові винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, згідно якого скарга залишена без задоволення і винесено податкове повідомлення -рішення від 17.06.2008р. № 152301/1/11055.

Позивачем вказується, що у період з березня 2007 року по вересень 2007 року, на виконання діючих договорів, Державним підприємством МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод" здійснювались фінансові операції з купівлі продажу товарно - матеріальних цінностей, в результаті яких, згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), виникли підстави для відшкодування цього виду податку на рахунок платника.

При купівлі цих товарів підприємство сплачувало, відповідно до п. 7.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість. На підтвердження сплати цього податку на додану вартість підприємство, як покупець, отримало відповідні податкові накладні, реєстри яких надано до матеріалів справи.

На підставі наданих ДП МО України "Львівський БТРЗ" документів щодо здійсненої купівлі - продажу зазначених матеріальних цінностей та на підставі проведених позапланових перевірок за вказані вище періоди щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, працівниками державної податкової інспекції у місті Львові перевіркою не встановлено порушення ведення податкового обліку при визначені податкових зобов'язань. Також не заперечується правильність нарахованих платником сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а отже право позивача, як платника цього податку на його відшкодування. Однак, у цьому ж акті податковим ревізором - інспектором ДПІ у місті Львові, незважаючи на пред'явлення йому в ході перевірки усіх необхідних бухгалтерських документів, необгрунтовано та протиправно, на думку позивача, зазначено, що підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з березня 2007 року по вересень 2007 року, посилаючись на те, що Міністерство Оборони України не є платником податків і, таким чином, податок на додану вартість з продажу Міністерством оборони України товарно -матеріальних цінностей –танків та запасних частин не сплачено до бюджету.

Щодо викладених обставин, позивачем зазначається, що: поставка товару ДП "Львівський БТРЗ" здійснювалась на підставі договору №USЕ-20.1-46/D/К-07 від 01.03.2007р., укладеного між ДК "Укрспецекспорт" –продавець, передає у власність ДП "Львівський БТРЗ" - покупець танки Т-72 Б згідно специфікації (додаток № 1) до цього договору. Умови передачі - продавець передає покупцю товар за даним договором на умовах ЕХW - ДП "ЛБТРЗ". Як виявилось в ході перевірки, ДК "Укрспецекспорт” є державним посередником з купівлі та продажу продукції військового майна спеціального призначення. Спецмайно, відвантажене на адресу ДП "Львівський БТРЗ", отримано ДК "Укрспецекспорт" від Міністерства оборони України.

Така передача була підтверджена відповідними нарядами, а до їх передачі, танки, вказані у специфікації, перебували у підприємства на позабалансовому рахунку. Податковий ревізор-інспектор підкреслює в акті, що пред'явлені наряди містять недостатню інформативність і переміщення танків від ДК "Укрспецекспорт" не відбулось. При цьому, позивачем вказується, що, у відповідності до п. 1.4. Закону України "Про податок на додану вартість", не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договору схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Згідно із ч. 1 ст. 128 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Фактом перебування зазначених танків у підприємства пояснюється відсутність товарно-транспортних документів на них, які б підтверджували їх фактичне переміщення в просторі від комісіонера - ДК "Укрспецекспорт" до ДП "Львівський БТРЗ". Закон не обумовлює перехід права власності на майно його фактичним місцезнаходженням. Натомість, як випливає із самого акту, після виконання наряду, кошти від реалізації військового майна були перераховані до Державного бюджету України та заборгованість на момент перевірки за даним договором відсутня.

Проте, ДПІ міста Львова вказує, що власником даного майна є Міністерство Оборони України, яке не є платником податків та як висновок, податок на додану вартість з продажу Міністерством Оборони України товарно - матеріальних цінностей –танків та запасних частин не сплачено до бюджету.

Свою позицію податковий орган мотивує ще й тим, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного Бюджету, що випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Держбюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного Кодексу України). А також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

При винесенні рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

відповідно до п.п.2.3.1, п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) платником податку є: особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використання локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку на додану вартість, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями).

Враховуючи вищевказане, право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальникові, а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Законом встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

У відповідності до ст. 7 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР та Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДКС "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам", обов'язковим є проведення документальних перевірок декларацій з податку на додану вартість поданих платниками ПДВ. При цьому, в першу чергу документальній перевірці підлягають суми, заявлені до відшкодування на рахунок платника податку чи в рахунок погашення інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються в Державний бюджет України, потім - в рахунок майбутніх платежів.

Згідно п. 8.1 Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДКС "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам", обов'язковим є проведення документальних перевірок декларацій з податку на додану вартість поданих платниками ПДВ. При цьому, в першу чергу, документальній перевірці підлягають суми, заявлені до відшкодування на рахунок платника податку чи в рахунок погашення інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються в Державний бюджет України, потім - в рахунок майбутніх платежів.

Пункт 8.3 Наказу встановив обов'язок ОДПС забезпечити в ході документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника чи імпортера товарів, робіт, послуг), при цьому обов'язковим перевіркам підлягають СПД, в яких платником податку, який перевіряється за місяць придбані товари (роботи, послуги), де суми ПДВ складають: 10 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 200 тис. грн..; 20 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 400 тис. грн..; 30 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 1000 тис. грн..; 50 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 1000 тис. грн.

Відповідно до ст. 1011, п.2 ст.1016 та ст.1018 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Усе майно, що знаходиться у комісіонера і надійшло до нього від комітента або придбане комісіонером для комітента, є власністю комі тента, оскільки договір комісії є посередниць ким договором. Комісіонер не здобуває на за значене майно ніяких прав. Як власник, комі тент несе ризик випадкової загибелі або псування майна, а також витрати по його утри муванню.

Укладаючи договір з третіми особами від свого імені як самостійний розпорядник това ру, комісіонер передає покупцеві право власно сті, незважаючи на те, що він не є власником проданого товару. За комітентом право влас ності на комісійне майно зберігається до того моменту, поки воно не продано комісіонером і не перейшло у власність третіх осіб. Якщо май но індивідуально-визначене, то право власності зберігається за комітентом до моменту укладен ня договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою. Якщо майно визначене родо вими ознаками, то право власності зберігається за комітентом до моменту передачі комісіо нером цих речей третій особі.

У даному випадку, власником реалізованих посередниками товарно-матеріальних цінностей –спецмайна є Міністерство Оборони України. А оскільки Міністерство Оборони України не є платником ПДВ, то податок на додану вартість з продажу Міністерством Оборони України вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до бюджету не сплачено.

Вищезгадані обставини свідчать про відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету, відсутність джерела відшкодування вказаної суми ПДВ, і, відповідно, дана сума ПДВ не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, ДП „Львівський бронетанковий ремонтний завод" порушено п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст. 1, п.п.2.3.1, п.2.3 ст.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в податкових періодах..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.