Рішення № 19542775, 27.09.2011, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 1806/2-2726/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 року

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого судді Котенко О.А., при секретарі Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обгрунтовує тим, що вона працювала у ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» на посаді машиніста крану (кранівника) механоскладального цеху №5. Наказом №3187/вк від 31.03.2011 року вона була звільнена з роботи у звязку із змінами в організації виробництва і праці. Своє звільнення вважає неправомірним, оскільки не враховані її переважні права в залишенні на роботі у порівнянні з іншими працівниками цеху відповідної професії. Вона має 5 розряд кранівника, що підтверджує її високу кваліфікацію, за час роботи не мала дисциплінарних стягнень, добросовісно виконувала покладені на неї трудові обовязки. В процедурі скорочення в цеху залишилися працювати працівники з більш низькими розрядами та меншою кваліфікацією. Вона пропрацювала на підприємстві протягом 35 років, отримала звання «Ветерана-Фрунзенца». Рішенням цехового комітету профспілки в дачі згоди на звільнення позивача було відмовлено. Їй не було запропоновано іншу роботу на цьому підприємстві. Внаслідок неправомірних дій відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 3500грн. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким поновити її на посаді машиніста крану (кранівника) пятого розряду механоскладального цеху №5, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3500грн. в відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали з зазначених підстав.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що на виконання вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу 19.01.2011 року було доведено зміст наказу №249 від 20.12.2010 року, персонально повідомлено про наступне вивільнення. Виборний орган первинної профспілкової організації без обґрунтування відмовив у наданні згоди на звільнення позивача. Позивачка була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України, зміни в організації виробництва і праці фактично відбулися у ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе», що підтверджується штатними розкладами. Комісія по реструктуризації цеху №5 вирішила, що позивач не має переважного права на залишення на роботі. Машиністи крану, які залишилися працювати, мають рівну кваліфікацію, але більшу продуктивність праці порівняно з позивачкою. Всі машиністи крану виконували таку саму роботу, що й позивач. Позивач не мала переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників. Позивачем не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди. Просить в позові відмовити за необґрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_2 до суду не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, показання свідків, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.07.1975 року працювала в механоскладальному цеху №5 ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе»спочатку кранівником 5 розряду, а з 01.06.2006 року їй був присвоєний пятий розряд машиніста крану (кранівника). Наказом від 31.03.2011 року №3187/ВК позивач ОСОБА_1 була звільнена з ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе»без згоди комітету профспілки цеху №5, оскільки обґрунтована відмова на дачу згоди на вивільнення у протоколі №25 від 14.03.2011 року відсутня, по п.1 ст.40 КЗпП України в звязку зі змінами в організації виробництва та праці.

Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с.5-6), копією наказу про звільнення (а.с.46).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Дійсно у ВАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе»згідно з наказом №429 від 20.12.2010 року (а.с.41) з метою скорочення невиробничих витрат та оптимізації виробництва проводилось скорочення чисельності працівників.

Згідно з штатним розкладом робітників механоскладального цеху №5 станом на 31.01.2011 року (а.с.48) у порівнянні з штатним розкладом, який діяв до 31.01.2011 року (а.с.47) підлягали скороченню два машиніста крану 4-5 розряду, з восьми кранівників повинні були залишитися шість кранівників. Були скорочені і інші посади робітників цеху.

Отже, в механоскладальному цеху №5 дійсно проведено скорочення штату працівників, в тому числі і машиністів крану 4-5 розряду.

Позивач ОСОБА_1 була попереджена у встановлений ст.49-2 КЗпП України строк про наступне вивільнення, однак інша робота на підприємстві позивачу запропонована не була (а.с.42). Лише в період розгляду справи в суді ОСОБА_1 пропонувалась робота в інших підрозділах підприємства (а.с.

Комісія по реструктуризації цеху №5, яка попередньо розглядала питання вивільнення працівників, постановила, що ОСОБА_1 не має переважного права на залишення на роботі (а.с.50).

Свідки ОСОБА_4, який був головою комісії підприємства по реструктуризації, та ОСОБА_5 член комісії по реструктуризації пояснювали, що на комісії розглядалось питання щодо переважного права залишення на роботі ОСОБА_1 і комісія на підставі вивчення документів, які надав цех, вирішила, що позивач не має переважного права на залишення на роботі, враховуючи стаж роботи, виконання однакової роботи всіма кранівницями незалежно від розряду. Свідок ОСОБА_6 начальник цеху №5 пояснив, що при скороченні чисельності кранівниць враховувалась продуктивність праці ОСОБА_1, її стан здоровя (декілька років назад вона один рік виконувала більш легку роботу), переважного права на залишення на роботі позивач не мала, всі кранівниці в цеху виконують однакову роботу, незалежно від розряду. При цьому свідок ОСОБА_6 зауважив, що керувати краном вантажопідйомністю 30 тон повинні тільки кранівники, не нижче 5-го розряду.

З допитів свідків встановлено, що при прийнятті рішення комісія по реструктуризації керувалась довідкою про переважне право на залишення на роботі машиністів крану цеху №5, в якій були відображені розряди машиністів крану та визначена їх продуктивність праці (а.с.53).

Згідно з ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у звязку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага надається на залишення на роботі ряду категорій працівників, вказаних в ст.42 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що машиністи крану 4-5 розряду виконували однакову роботу в цеху. Цю обставину не заперечувала в судовому засіданні і позивач.

При цьому суд вважає необхідним зауважити, що згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників в обовязки машиністів крану 4-го і 5-го розрядів входить керуванням кранами різної вантажопідйомності. Так, машиніст крану 4-го розряду керує мостовими і шлюзовими кранами, вантажопідйомністю понад 15 т, а машиніст крану 5-го розряду керує мостовими і шлюзовими кранами, оснащеними вантажозахоплювальними пристроями, вантажопідйомністю понад 25 тон під час виконання робіт середньої складності. З витягу з Довідника вбачається, що машиністи крану 4-го і 5-го розрядів здатні виконувати роботу на кранах різної вантажопідйомності, з них машиністи крану 5-го розряду здатні виконувати роботу більш складну на кранах з більшою вантажопійдомністю, ніж кранівники 4-розряду.

Отже, позивач має більш високу кваліфікацію у порівнянні з залишеним на роботі кранівником 4-го розряду.

Згідно з наданою відповідачем довідкою (а.с.36 ) продуктивність праці ОСОБА_1 за 2010 рік становила 95,2%, а продуктивність праці інших машиністів крану 4-5 розряду була більшою. З позиції представника відповідача в судовому засідання вбачається, що саме показник продуктивності праці вплинув на прийняття рішення про скорочення ОСОБА_1 При визначенні продуктивності праці приймались до уваги втрати робочого часу. З довідки відповідача вбачається, що в період січень-листопад 2010 року позивач ОСОБА_1 була на лікарняному протягом 10 днів і 2 дні їй, як і іншим кранівникам, були надані для проходження медичного огляду. Отже, у порівнянні з іншими кранівниками, позивач була відсутня на роботі протягом січня-листопада 2010 року 10 днів з поважних причин. Врахування при визначенні продуктивності праці відсутність на роботі працівника з поважних причин протягом незначного часу не може слугувати доказом більш низької продуктивності праці ОСОБА_1

Також заслуговує на увагу і той факт, що згідно з довідкою відповідача (а.с.55), рішенням комісії по реструктуризації (а.с. 50) була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України і кранівник цеху 5-го розряду цього цеху ОСОБА_7, яка має високу продуктивність праці за інформацією відповідача 99,2% у порівнянні з залишеними на роботі кранівниками (а.с.53).

Отже, доводи відповідача що ним враховувався при скороченні чисельності працівників показник продуктивності праці є безпідставними.

Позивач ОСОБА_1 має більш тривалий стаж роботи на підприємстві у порівнянні з залишеними на роботі кранівниками 5-го розряду (а.с.55), в тому числі і на посаді кранівника 36 років, їй присвоєно звання «Ветеран-Фрунзенець»(а.с.31).

Тривалий безперервний стаж роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе»також є обставиною, при якій позивач має більше переваг при залишенні на роботі згідно з ст.42 КЗпП України.

В судовому засіданні не надано обґрунтованих доказів, що позивач має меншу продуктивність праці, меншу кваліфікацію у порівнянні з іншими кранівниками 4-5 го розрядів, що залишилися на роботі, і що до позивача застосовувалися дисциплінарні стягнення за неякісне виконання робіт.

Згідно з ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілкової організації,членом якої є працівник.

З протоколу засідання цехового комітету профспілки №5 від 14.03.2011 року (а.с.23-26) вбачається, що враховуючи кваліфікацію ОСОБА_1, її продуктивність праці, тривалий стаж роботи, присвоєне їй звання «Ветеран-Фрунзенець», профспілковий комітет відмовив в наданні згоди на звільнення позивача. Отже, звільнення позивача було проведено з порушенням вимог ст.43 КЗпП України. Посилання відповідача на той факт, що відмова в наданні згоди на звільнення позивача необґрунтована, судом не може бути взято до уваги, оскільки профспілковий комітет обґрунтував своє рішення.

Згідно з п.15 роз”яснення п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена без законної підстави за п.1 ст.40 КЗпП України і вона підлягає поновленню на посаді машиніста крану (кранівника) пятого розряду механоскладального цеху №5 згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 01.04.2011 року на час ухвалення рішення у справі 19.09.2011 року. Згідно з довідкою відповідача (а.с.56) середній заробіток позивача в день становить 131,53грн. Кількість днів вимушеного прогулу становить 121 день. З визначеної суми 15915грн.13коп. підлягають відрахуванню одержана позивачкою сума вихідної допомоги 2556,58грн. і виплата допомоги по безробіттю 6628,54грн. (а.с.32, 34, 62).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6730грн.01коп. Станом на час ухвалення рішення у справі суд не має інформації про розмір виплати допомоги по безробіттю позивачу за вересень 2011 року. Отже, сума розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу 6730грн.01коп. визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та зборів до державних соціальних фондів та без отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 01.09.2011 року по 27.09.2011 року.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконним звільненням з роботи позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях у звязку з втратою роботи, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір грошової компенсації заподіяної моральної шкоди позивачу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 400грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст.40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста крану (кранівника) пятого розряду механоскладального цеху №5 ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе»на користь ОСОБА_1 6730грн.01коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та зборів до державних соціальних фондів та без отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 01.09.2011 року по 27.09.2011 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді машиніста крану (кранівника) пятого розряду механоскладального цеху №5 ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 400 грн. в відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» на користь держави 75грн.80коп. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь одержувача Державний бюджет м.Суми код ОКПО 23636315 банк ГУДКУ у Сумській області МФО банку 837013 рахунок 31215259700002, призначення платежу:22050001; 259.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ О.А.КОТЕНКО