Рішення № 19540937, 30.11.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-1203/11

РІШЕННЯ

іменем України

"30" листопада 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Некрасовій А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ПП «Ідеал»Вдовіченко О.Г.,

представника відповідача ВАТ НАСК «Оранта»- Костенко С.О.,

третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ідеал», Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства «Ідеал»(далі - ПП «Ідеал) про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 75547 грн. 14 коп. та 200 000 грн. 00 коп. компенсації моральної (немайнової) шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2009 року близько 08 год. 45 хв. в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "МАН - 26410", реєстраційний номер НОМЕР_1, буксируючи при цьому напівпричіп «ППАТМ ОКА -1527», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПП «Ідеал», порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_7

Отримавши багаточисельні тілесні ушкодження, внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 загинула, що стало підставою для звернення її чоловіка ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.11.2011 року до участі в справі в якості відповідача залучено Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі ВАТ НАСК «Оранта»).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. При цьому зазначав, що матеріальна шкода складається з: витрат, пов'язаних з похованням загиблої дружини в сумі 9563 грн. 00 коп.; вартості ритуальних предметів, що придбавалися на час поминальних днів за встановленими обрядами, в сумі 5849 грн. 00 коп.; вартості поминальних обідів за період з 22.04.2009 року по 2011 рік у сумі 5215 грн. 31 коп. та вартості продуктів харчування, що були закуплені з цією метою в сумі 10189 грн. 27 коп.; вартості намогильної споруди в сумі 25600 грн. 00 коп. А також 3 916 грн. 00 коп. було витрачено на придбання пального для організації поховання та поїздок, повязаних з розслідуванням та розглядом кримінальної справи; 88 грн. 00 коп. становить вартість квитків на проїзд до м. Миколаєва на час слідчих дій та відвідування прокуратури; 121 грн. 86 коп. витрати, повязані з здійсненням відправки поштової кореспонденції з метою уникнення затягування розгляду справи; 129 грн. 45 коп. витрачено на виготовлення ксерокопій документів; 33 грн. 00 коп. вартість придбаного паперу; 286 грн. 60 коп. витрати по оплаті мобільного звязку, повязаного з організацією поховання та розслідуванням кримінальної справи; 1407 грн. 70 коп. витрачено при оформленні спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7; 1850 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу, яка надавалась під час розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді. Крім того, позивач просив стягнути компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 200 000 грн. 00 коп., посилаючись на ті душевні страждання, яких він зазнав внаслідок загибелі своєї дружини, з якою прожив у зареєстрованому шлюбі 23 роки.

Зазначений душевний біль привів до ускладнень здоровя позивача, у звязку з чим останній поніс витрати на придбання ліків на загальну суму 5680 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні, вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, просив їх задовольнити в повному обсязі, поклавши обовязок по відшкодуванню зазначених у позові збитків на обох відповідачів у солідарному порядку.

Представник відповідача ПП «Ідеал»в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Зазначав, що є підстави для відшкодування понесених позивачем витрат, повязаних з похованням його дружини, а також вартості намогильної споруди в сумі 7200 грн. 00 коп. Погодився з визначенням грошового еквіваленту компенсації заподіяної позивачу моральної (немайнової) шкоди в розмірі 20000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог просив відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача ВАТ НАСК «Оранта» в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 також визнав частково. Не заперечував проти відшкодування понесених позивачем витрат на поховання дружини в розмірі 5259 грн. 00 коп. Також звертав увагу суду на можливість відшкодування витрат на спорудження намогильної споруди, але в межах граничної вартості стандартних памятників і огорож у даній місцевості. Проте, інші заявлені позивачем вимоги за рахунок страхової компанії задоволенню не підлягають.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію, викладену представником відповідача ПП «Ідеал».

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до наступного.

Так, виходячи з положень ст.ст. 3,4 ЦПК України, ст.ст. 28, 49, 50 КПК України та постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року за № 4 (з послідуючими змінами та доповненнями) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ”, особа, якій злочином заподіяно матеріальну та моральну шкоду, має право предявити позов про відшкодування завданої шкоди у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.

Оскільки зазначені позовні вимоги не були заявлені потерпілим ОСОБА_1 під час розгляду вищевказаної кримінальної справи, останній має право на звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.04.2009 року близько 08 год. 45 хв. в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "МАН - 26410", реєстраційний номер НОМЕР_1, буксируючи при цьому напівпричіп «ППАТМ ОКА -1527», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПП «Ідеал», порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_7

Отримавши багаточисельні тілесні ушкодження, внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 загинула.

За фактом скоєння вказаної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_5 був притягнутий до кримінальної відповідальності та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2010 року, був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Даний вирок набрав законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, є обовязковим для суду, що розглядає справу щодо цивільно правових наслідків дій особи.

Згідно з вимогами ст.ст. 1166 - 1168, 1187 ЦК України, власник транспортного засобу має відповідати за шкоду, завдану внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкода є наслідком непереборної сили, або умислу потерпілого.

При цьому, за положеннями ч.2 ст. 1187 ЦК України, власником джерела підвищеної небезпеки, вважається особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Що також, узгоджується з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", де зазначено, що "під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з вироку суду, автомобіль марки "МАН - 26410", реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом «ППАТМ ОКА -1527», реєстраційний номер НОМЕР_2, за участю якого була скоєна вищевказана дорожньо транспортна пригода, належить ПП «Ідеал», який є юридичною особою, що визнано відповідачем та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Факт перебування ОСОБА_5, який керував обумовленим транспортним засобом під час дорожньо транспортної пригоди, в трудових відносинах з власником автомобіля сторонами в судовому засіданні не оспорювався та знайшов своє підтвердження відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2010 року.

Отже, відповідач ПП «Ідеал», який є джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну йому шкоду.

В той же час, згідно страхового полісу № ВА/6880790 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем ПП «Ідеал»було укладено договір страхування, відповідно до якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіль марки "МАН - 26410", реєстраційний номер НОМЕР_1 (перший тип договору - передбачає страхування відповідальності будь-якої особи, який на законних підставах керує автомобілем, зазначеним у полісі). Строк дії даного договору з 11.03.2009 року по 10.03.2010 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого був установлений в розмірі 51 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, зокрема квитанції до прибуткового касового ордеру № 2141 від 22.04.2009 року, накладної від 22.04.2009 року на суму 964 грн. 00 коп.; квитанції до прибуткового касового ордеру № 2152 від 22.04.2009 року на суму 500 грн. 00 коп.; квитанції до прибуткового касового ордеру № 2216 від 25.04.2009 року на суму 115 грн. 00 коп.; квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 21.04.2009 року на суму 200 грн. 00 коп.; розрахункової квитанції № 953617 від 22.04.2009 року, накладної № 414 від 22.04.2009 року на суму 3480 грн. 00 коп.; накладної № 329 від 22.04.2009 року на суму 2813 грн. 00 коп.; розписки ПП ОСОБА_8 від 22.04.2009 року на суму 1201 грн. 00 коп. позивачем були понесені витрати, пов'язані з похованням дружини на загальну суму 9273 грн. 00 коп.

Також з наявної в матеріалах справи накладної № 557 від 28.03.2010 року вбачається, що позивачем були понесені витрати на спорудження намогильної споруди (надгробного памятника) в сумі 7800 грн. 00 коп. ( 7200 грн. 00 коп. памятник, 600 грн. 00 коп. - нанесення малюнку на зворотній стороні), а також 17800 грн. 00 коп. , що становить вартість елементів благоустрою могили, з яких 3000 грн. 00 коп. робота без відповідної калькуляції по окремим специфікаціям виконаних робіт.

З повідомлення управління статистики у Вознесенському районі вбачається, що дані щодо гранич ної вартості стандартних пам'ятників і огорож у відповідній місцевості, відсутні. Не надано зазначених даних і сторонами по справі.

Отже, за відсутності вказаної інформації, суд виходить з фактично понесених позивачем витрат на спорудження саме намогильної споруди (памятника) в розмірі 7800 грн. 00 коп., без врахування елементів благоустрою могили, які до того ж, як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду даної справи не були влаштовані.

Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача ВАТ НАСК «Оранта», відповідно до приписів ст. 1201 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року (з послідуючими змінами та доповненнями), оскільки дані витрати відносяться до шкоди заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб та їх розмір відшкодування не перевищив страхової суми, зазначеної в полісі. При цьому, суд приймає до уваги те, що наявність обумовленого договору страхування була встановлена під час розгляду даної справи та факт своєчасного звернення страхувальника з приводу настання страхового випадку визнано представником ВАТ НАСК «Оранта»в судовому засіданні.

Відповідно до п.22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року (з послідуючими змінами та доповненнями), страховиком потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, визначаючи розмір компенсації моральної (немайнової) шкоди, яка полягала в душевних стражданнях, що зазнав позивач у звязку з загибеллю його дружини, відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», суд приймає до уваги характер та обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках та обставини заподіяння шкоди, тому на користь позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, підлягає стягненню грошовий еквівалент компенсації заподіяної йому моральної (немайнової) шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп.: 2550 грн. 00 коп. з ВАТ НАСК «Оранта», 37450 грн. 00 коп. з ПП «Ідеал».

Проте, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення витрат на організацію поминального обіду (повязаного з похованням), та на придбання продуктів харчування з цією метою, так як проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу»від 10.07.2003 року ( з послідуючими змінами та доповненнями), та не включено до «Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 за № 193, отже не є обов'язковим, тому проведення та оплата поминальних обідів, що не відноситься до обрядів, є власною ініціативою осіб, які їх організують. Не підлягають стягненню й витрати на проведення поминальної панахиди, оскільки, як вбачається з довідки за № 2 від 23.04.2009 року, дані витрати носять добровільний характер та здійснені в формі пожертвування.

В силу ст. 1201 ЦК України, якою передбачені втрати саме на поховання, не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення понесених ним втрат на придбання ритуальних речей, продуктів харчування та проведення поминальних обідів на відповідні річниці смерті ОСОБА_7

За правилами ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивачем також заявлені вимоги про стягнення витрат на придбання пального, вартості квитків, витрат, повязаних з здійсненням відправки поштової кореспонденції, на виготовлення ксерокопій документів, придбання паперу, оплатою мобільного звязку.

Проте, зазначені вимоги не ґрунтуються на законі в розумінні положень ст.ст. 22, 1201 ЦК України, та не підтверджені відповідними доказами, що обумовлені витрати є безпосереднім наслідком вище вказаної дорожньо транспортної пригоди, тому задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про стягнення 1850 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, то з квитанцій долучених до матеріалів справи вбачається, що вони були понесені позивачем до розгляду кримінальної справи, у звязку з чим, ці витрати не підлягають стягненню за окремими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

В силу наведених норм права є безпідставними позовні вимоги щодо відшкодування витрат на оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, на користь повнолітнього сина ОСОБА_9

Крім того, слід відмовити позивачу у стягненні 5680 грн. 00 коп., визначених останнім як витрати на придбання медикаментів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що погіршення самопочуття та у звязку з цим придбання відповідних ліків перебуває у причино - наслідковому звязку з даною дорожньо транспортною пригодою, а також, що обумовлені медичні препарати позивачем дійсно придбавалися.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 07.06.2011 року позивачем понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Визначаючи розмір компенсації витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд, враховує положення Постанови KM України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністрати вних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року за № 590 щодо його граничного розміру, а також те, що як і будь - яка інша матеріальна вимога, спрямована до іншої сторони в справі, вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів вказаних витрат, має бути обґрунтованою.

Так, відповідно до п.1 ч.1 додатку до вищевказаної Постанови, гранич ний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні на користь якої ухвалено рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Отже, враховуючи тривалість судових засідань по даній справі, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на даний час, оплата за представництво інтересів позивача в суді ста новить 1364 грн. 00 коп. Крім того, суд бере до уваги обсяг зусиль, що були докладені представником позивача в порядку підготовки матеріалів для звернення з даним позовом до суду, ступінь їх доведеності в суді, складність даної справи, час, затрачений на зазначені дії, тому, загальний розмір компенсації на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках становить 2000 грн. 00 коп.

Також в силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі: 188 грн. 20 коп. - судовий збір в частині вимог майнового характеру, 94 грн. 10 коп. судовий збір в частині вимог немайнового характеру в рівних частках з кожного.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальних збитків 17073 (сімнадцять тисяч сімдесят три) грн. 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 2550 ( дві тисячі пятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ідеал», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ідеал» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 37450 (тридцять сім тисяч чотириста пятдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ідеал», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо транспортною пригодою відмовити.

Стягнути в рівних частках з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Ідеал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп., тобто по 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з кожного.

Стягнути в рівних частках з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Ідеал» на користь держави ( бюджет Вознесенського району Миколаївської області, банк одержувача: банк УДК у Миколаївській області, код банку: 23406957, МФО: 826013, код платежу: 22090100, р/р 31210206700113) судовий збір у розмірі 282 грн. 30 коп., тобто по 141 (сто сорок одна) грн. 15 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Лузан