Рішення № 1953984, 28.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

28.07.08 Справа№ 17/169

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ЗАТ “Київгазпостач”, м. Київ

до відповідача: ЗАТ “Львівський керамічний завод”, м. Львів

про стягнення 43 122,69 грн.

Представники :

Від позивача: Савін О.О. –представник (Довіреність № 16 від 28.01.2008р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2008р. порушено провадження у справі за позовом ЗАТ “Київгазпостач”, м. Київ до ЗАТ “Львівський керамічний завод”, м. Львів про стягнення 43 122,69 грн. та призначено до розгляду на 10.07.2008р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 10.07.2008р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належним чином повідомдений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

22.08.2006р. між сторонами у справі укладено Договір № 917/08-06 на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання надавати у власність відповідачу в 2006 році природний газ, а відповідач зобов’язувався оплачувати вартість прийнятого газу на умовах Договору.

На виконання договірних зобов’язань позивачем було поставлено відповідачу природний газ загальну суму 136 713,35 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі природного газу № КГ - 0001324 від 30.09.2006р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплату за газ відповідач зобов’язувався здійснювати в наступному порядку: шляхом 10 % оплати на розрахунковий рахунок позивача 1 числа місяця поставки газу, та оплати решту 90% рівними частинами 5,10,15,20,25,30 числа місяця поставки газу.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач своїх зобов’язань щодо оплати отриманого газу не виконав і станом на 11.05.2007 р. сплатив лише 101 802,60 грн., у зв’язку з чим у нього перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 34 910,75 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 24.09.2007р.

У відповідності до п. 7.2. Договору в разі несвоєчасної сплати відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Згідно із розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 4 573,31 грн., сума 3 % річних –444,06 грн., розмір пені –3 194,57 грн.

Таким чином загальна сума позовних вимог становить 43 122,69 грн.

Станом на день прийняття судом рішення у справі відповідач заборгованості перед ЗАТ “Київгазпостач” не сплатив.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

П. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 34 910,75 грн. боргу, 4 573,31 грн. інфляційних, 444,06 грн. 3 % річних є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3 194,57 грн. пені, суд прийшов до висновку, що позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Як вбачається із долученого до позовних матеріалів розрахунку ціни позову, позивач здійснив нарахування пені за період з 01.01.2008р. по 09.06.2008р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.1. Договору № 917/08-06 від 22.08.2006р., остаточний розрахунок за отриманий газ відповідач повинен був здійснити 30.09.2006р., а відтак право позивача на нарахування штрафних санкцій припинилося 01.04.2007р.

Таким чином, в позовних вимогах в частині стягнення 3 194,57 грн. пені за період з 01.01.2008р. по 09.06.2008р. суд у позові відмовляє.

У відповідності з п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання умов Договору суду не подав.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 612, 625, ЦК України, ст.ст.4-3, 7, 33, 34, 43 , 49, 78, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ЗАТ “Львівський керамічний завод” (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 12. Код ЄДРПОУ 00293605, р/р № 26001301365312 у Залізничному відділенні ПІБ в м. Львів, МФО 385327) на користь ЗАТ “Київгазпостач” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус В, офіс 407. Код ЄДРПОУ 31608063, р/р 2600755015750 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик” м. Києва, МФО 300830) 34 910,75 грн. боргу, 4 573,31 грн. інфляційних, 444,06 грн. 3 % річних, всього –39 928,12 грн.; 399,28 грн. державного мита та 109,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В частині стягнення 3 194,57 грн. пені у позові відмовити

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя