Постанова № 1953865, 31.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.08 Справа№ 28/186 А

За позовом: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Профліга”, м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕБ Фінансові послуги”, м. Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Матюшко Х.Ю. –старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Котягін А.С. –представник

Від відповідача 2: не з”явився

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Профліга” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕБ Фінансові послуги”, в якому просить визнати недійсним господарське зобов’язання між ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” та ТзОВ „Профліга” на загальну суму 726962,5 грн, застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”) до господарських зобов”язань, які виникли між ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”, а саме зобов”язати ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” повернути ТзОВ „Профліга” грошову суму в розмірі 726962,5 грн, стягнути з ТзОВ „Профліга” в дохід держави 726962,5 грн (сума еквівалентна вартості придбаних у ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” товарів (послуг)).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, позовних вимог по суті не оспорив.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Як зазначено у позовній заяві, між ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” (відповідач 2) та ТзОВ „Профліга” (відповідач 1) проведено ряд господарських операцій на загальну суму 726962,5 грн (в т.ч. ПДВ 121183 грн) відповідно до податкових накладних від 25.12.2006 року №ИК-120055, від 25.12.2006 року №ИК-120056, від 25.12.2006 року №ИК-120057, від 25.12.2006 року №ИК-120058, від 25.12.2006 року №ИК-120059, від 26.12.2006 року №ИК-120060, від 25.12.2006 року №ИК-120061, від 27.12.2006 року №ИК-120062, від 28.12.2006 року №ИК-120063, від 28.12.2006 року №ИК-120064, від 28.12.2006 року №ИК-120065, від 28.12.2006 року №ИК-120066, від 28.12.2006 року №ИК-120067, від 29.12.2006 року №ИК-120068, від 29.12.2006 року №ИК-120069, від 29.12.2006 року №ИК-120070, від 29.12.2006 року №ИК-120071, від 29.12.2006 року №ИК-120072, від 29.12.2006 року №ИК-120073, від 29.12.2006 року №ИК-120074, від 29.12.2006 року №ИК-120075, від 29.12.2006 року №ИК-120076, від 29.12.2006 року №ИК-120077, від 29.12.2006 року №ИК-120078, від 29.12.2006 року №ИК-120079, від 29.12.2006 року №ИК-120081, від 30.12.2006 року №ИК-120082, від 30.12.2006 року №ИК-120083, від 30.12.2006 року №ИК-120084, від 30.12.2006 року №ИК-120085, від 30.12.2006 року №ИК-120086.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на те, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 30.07.2007 року визнано недійсним статут ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” з моменту його складання, а саме з 31 липня 2006 року, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” № 36789217 від 19 серпня 2006 року з моменту його отримання. За юридичною адресою, зазначеною в реєстраційних документах, підприємство не знаходиться. Податковий орган вважає, що господарське зобов’язання між відповідачами 1 та 2, що виникло згідно перелічених вище податкових накладних, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є недійсним у зв’язку із його нікчемністю. Дані податкові накладні, видані від імені ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”, підписані не уповноваженою особою, що порушує вимоги п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, відповідно до якого всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 01.02.2008 року № 12/1-7/200, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЕБ Фінансові послуги” значиться в ЄДРПОУ. Актом ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 09.10.2007 року № 19142/10/15-214 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „СЕБ Фінансові послуги” (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 19.08.2006 року № 36789217), датою анулювання реєстрації є 19.08.2006 року.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

ДПІ у Франківському районі м. Львова просить визнати недійсним господарське зобов’язання, що виникло між ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”, та застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, мотивуючи це тим, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 30.07.2007 року визнано недійсними статут та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” з моменту реєстрації, а також тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарського зобов’язання ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання такого правочину хоча б однією стороною.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов’язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобов’язання містить зобов’язання сторін щодо сплати податків, а тому стверджувана позивачем несплата податків відповідачем 2 ( ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”) не може тягнути за собою недійсності такого господарського зобов’язання.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Матеріали справи підтверджують, що станом на час виписування зазначених позивачем у позовній заяві податкових накладних ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги” перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ.

Окрім цього, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності –порушнику податкового законодавства –відповідачу 2 у справі (ТзОВ „СЕБ Фінансові послуги”), оскільки статею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Слід також додатково зазначити, що позивачем всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України не представлено суду податкових накладних, зазначених у позовній заяві, якими позивач обґрунтовує факт наявності між відповідачами господарського зобов’язання на загальну суму 726962,5 грн (хоча такі витребовувалися у позивача кожною ухвалою суду по справі), тобто не доведено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Виходячи з усього вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України(із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя