Рішення № 1953716, 21.07.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2008 р.

Справа № 26/66-08-2319

За позовом : Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний

комбінат „Запоріжсталь” ( далі - позивач)

до відповідача : Державного підприємства „Одеська залізниця” ( далі - відповідач)

про стягнення 20482,80 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Ярош О.М. за дов. від 20.12.2007 р.

від відповідача : Тіхонова Г.І. за довіреністю від 27.05.2008 р.

Суть спору : стягнення 20482,80 грн. –вартості недостачі вантажу –прокату чорних металів.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача вимоги не визнає, про що зазначив у відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 20482,80 грн. –вартості недостачі вантажу –прокату чорних металів посилаючись на наступне.

Згідно залізничної накладної № 47812777 від 19.01.2008 р., яка відповідно до приписів ст. 6 Статуту залізниць України ( далі – Статут) та ст. 909 ЦК України є договіром перевезення вантажу, вантажовідправник ( позивач по справі ) відпустив зі станції відправлення "Запоріжжя Ліве” Придніпровської залізниці до станції призначення "Іллічівськ –Експорт" Одеської залізниці на адресу Іллічівського морського торговельного порту вантаж –прокат черних металів не пойменовані у алфавіті у вагоні № 53599858 у кількості 12 місць масою 69060 кг.

Відповідно до вказаної залізничній накладній вказаний вантаж закріплено і розміщено, згідно рис. 6 МТУ № МО 10/130 від 26.08.0 р., застосовані засоби креплення у 1 ярус- 12 пачок.

Під час комісійної перевірки вказаного вагону на станції Знаменка виявлена недостача 1 пачки вантажу, про що 23.01.2008 р. на вказаній станції складені акти загальної форми №№ 582 і 590, відповідно до яких на однієї пачці оборвані усі окантовочни ленти, є доступ до вантажу. В хвостової частиниі вагону є вільне місце.

На підставі цих актів на цій же станції 24 січня 2008 р. складено комерційний акт АЭ 879851*/94/19, відповідно до якого вказаний вагон у технінчому стані є справиним. На підставі вищезазначених актів загальної форми проізведено комісійна перевірка наявності вантажу у вказаному вище вагоні. По документам та сертифікату № 502397 значиться 12 пачок прокат ч/мет. У дійсності оказалось 11 пачок, що меньш проти документів на 1 пачку. Справа по ходу потяга в хвостовій частині вагону на 3-й пачці оборвані усі окантовочні ленти, пачка ув’язане нестандартним спосібом проволкой. Пачка було завантажена у порожній вагон, проведено переваження. При переваженні виявилось брутто 22850 кг, тара 19500 кг. нетто- 3350 кг., з упаковкою, вага упаковки згідно ярлика складає 20 кг., і того вага нетто без упаковки 3330 кг., що складає різницю у ваги проти упаковочоного ярлика у сторону уменьшення на проти документів 2500 кг. При звірянні упаковочних ярликов та сертифікатів якості вага нетто недостатної пачки складає 5300 кг. Загальна вага недостачі складає 7800 кг.

Відповідно до ст. 110 Статуту, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Позивач вважає, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо схоронності вантажу, тому просить позов задовольнити.

Під час розгляду справи позивачем надано заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої розмір недостачі складає 20 405,98 грн., з урахуванням природної втрати 0,5% маси вантажу.

Представник відповідача вимоги не визнає, про що надав відзив, згідно якого, зокрема, ним не визнається вина залізниці у несхоронності вказаного вантажу під час перевезення, оскільки, як убачається з комерційного акту АЭ 879851/94/19 від 24.01.08 р. пакувальні ярлики на момент видачі вантажу порушені не були, що свідчить про те, що доступ до вантажу під час перевезення був неможливий. Крім того, вагон прибув на станцію призначення у технічно справному стані, що свідчить про те, що залізниця прийняла вантаж у стані, у якому він був переданий для перевезеня, доставила і видала його у схороненому стані.

Дослідівши надані сторонами докази, вислухавши представників сторін, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З вказаних вище актів загальної форми та комерційного акту убачається наявність нестачі 1 пачці вказаного вантажу - прокату черних металів вагою нетто 7800кг.

Відповідно до п.12 „Правил видачі вантажу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, (далі –Правила) - на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі, а саме таким є вантаж позивача, видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

Відповідно до п.27 цих же правил Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить : 0,5% маси всіх інших вантажів.

Вказаний вище вантаж відноситься до інших вантажів, згідно змісту п.27 вказаних Правил.

Виходячі зі змісту п.27 вказаних Правил та приписів ст. 22 ГПК України, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок, є правильним, тому він приймається судом до уваги.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, - умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до п. а ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Аналізуючи вищевказані акти загальної форми та комерційний акт, суд вважає, що у несохранності перевозимого вантажу винна залізниця, оскільки з вказаних актів випливає, що у вказаному вагону відсутня одна пачка вантажу, на однієї пачці були оборвані усі окантовочні ленти, пачка ув’язана нестандартним спосібом проволкой та є доступ до вантажу. Ці обставини свідчать про несохранність вантажу при перевезені.

З приведених підстав суд відхиляє заперечення відповідача про те, що пакувальні ярлики на момент видачі вантажу порушені не були, що свідчить про відсутність доступу до вантажу під час перевезення, оскільки це заперечення суперечить вказаним вище актам загальної форми та комерційному акту.

Зазначення відповідача про справність вагону суд приймає до уваги, оскільки це підтверджується вищевказаним комерційним актом.

З приведеного випливає, що відповідачем відсутність вини у недостачі вантажу позивача при перевезенні не доведено.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в повному обсягу.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 44,49 ГПК України.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця ( 65012, м. Одеса, вул. Пантелемонівська, 19; р/р 26003000001 в ОФАБ «Єкспрес-банк»в м. Одесі, МФО 328801, ОКПО 01071315 ) на користь відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” ( 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; р/р 26003032840001 у АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, ЗКПО 00191230 ) : вартість недостачі вантажу в сумі 20 405 грн. ( двадцять тисяч чотириста п’ять ) грн. 98 коп.; державного мита в сумі 204 ( двісті чотири ) грн. 05 коп. та 118 ( сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Никифорчук М.І.