Постанова № 1953628, 29.07.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.08

Справа №АС10/317-08.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Малафеєвої І. В.

розглянувши справу

За позовом: відкритого акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд», м. Суми

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкові повідомлення – рішення

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

Представники сторін:

від позивача Клочко С.В., Нестеренко А.О.

від відповідача Шаповал Л.О.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 08.07.2008 р. до 14.07.2008 р. 12 год. 10 хв., з 14.07.2008 р. до 24.07.2008 р. до 12 год. 15 хв. , з 24.07.2008 р. до 29.07.2008 р. до 11 год. 45 хв.

Суть спору: позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення відповідача № 0001852311/0/73904 від 01.11.2007 р., № 0001852311/1/3904 від 09.01.2008 р., № 0001852311/2/73904 від 24.03.2008 р., якими йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 421009,50 грн., в т.ч. 280673 грн. основного платежу, 140336,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечував, своє рішення вважає законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Перше з оспорюваних рішень прийняте на підставі акту про результати виїзної планової перевірки відкритого акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2007 р. за №6780/2311/01294725/126 від 19.10.2007 р.

При оскаржені позивачем зазначеного повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням ДПІ в м. Суми від 29.12.2007 р. №88088/10/25-013-1/5 74/70ск, залишеним без змін рішенням ДПА в Сумській області від 17.03.2008р. №4453/10/25-005-10/10ск та рішенням Державної податкової адміністрації України від 28.05.2008р. №5100/6/25-0115, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 01.11.2007р. №0001852311/0/73904 залишено без змін.

Крім того, ДПІ в м.Суми прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2008р. №0001852311/1/73904, від 24.03.2008р. №0001852311/2/73904, якими встановлені нові строки сплати донарахованої суми податкового зобов'язання.

Так, донараховане підприємству податкове зобов'язання складається з наступних сум - податок на додану вартість в сумі 250 000,00 грн. та штрафні санкції в сумі 125 000,00 грн. - по операції з придбання товару на умовах товарного кредиту згідно договору від 03.02.2006р. №1, укладеного з ТОВ КФ «Фінком» (м.Миколаїв); податок на додану вартість в сумі 20 415,00 грн. та штрафні санкції в сумі 10 207,50 грн. - по заборгованості, яка вважається безповоротною фінансовою допомогою після закінчення строку позовної давності; податок на додану вартість в сумі 9 931,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4 965,50 грн. - у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад 2005 року; податок на додану вартість в сумі 183,00 грн. та штрафні санкції в сумі 91,50 грн. - по операціям стосовно включення до складу валових витрат підприємства орендної плати за основні засоби в жовтні 2005 року; податок на додану вартість в сумі 144,00 грн. та штрафні санкції в сумі 72,00 грн. - по операціям стосовно включення до складу валових витрат підприємства орендної плати за основні засоби в серпні 2006 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.02.2006 р. №1, укладеного ВАТ «Інтернафтогазбуд» з ТОВ КФ «Фінком» (м.Миколаїв), ВАТ одержані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 127 659,57 грн. (у т.ч. податок на додану вартість - 354 609,93 грн) на умовах товарного кредиту, що підтверджується матеріалами перевірки ДПІ в м.Суми. Предметом купівлі-продажу були наступні металовироби (прокат): квадрат 10 - 40,5 тон; швелер №12 - 130,5 тон; швелер №24 - 591,427 тон.

Пунктом 2.4 цього Договору передбачено, що позивач зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця вартості поставлених товарів у розмірі 2 127 659,57 грн. з урахуванням податку на додану вартість в день отримання товару. Оплата, що здійснюється протягом вказаного терміну, вважається своєчасною. При своєчасній оплаті поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються. За згодою сторін можливі інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2.5 цього Договору у випадку, якщо покупець не виконує умови п.2.4 Договору, вступають в дію положення цього пункту, а саме

а) товар продається на умовах товарного кредиту;

б) відсоток за користування послугами товарного кредиту складає 2,82% (з урахуванням податку на додану вартість) в день від суми, що підлягає сплаті у відповідності до п.2.4 дійсного Договору;

в) моментом початку нарахування відсотків за послуги товарного кредиту вважається перший день несплати по зобов'язанням платежу у відповідності до п.2.4 дійсного Договору;

г) остаточний розрахунок по послугам товарного кредиту Покупець зобов'язаний провести до 27 лютого 2006 року. З цього числа припиняється надання послуг по наданню товарного кредиту;

д) у випадку невиконання Покупцем вищевикладеного підпункту, Покупець нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент розрахунку від загальної вартості товару та суми відсотків за користування товарним кредитом;

є) послуги по товарному кредиту оформлюються протоколом-погодженням, в якому вказуються конкретні розрахунки послуг по товарному кредиту, тобто - кількість послуг по товарному кредиту.

ТОВ КФ «Фінком» відповідно до накладної №42 від 03.02.2006р. та податкової накладної №121 від 03.02.2006р. відвантажило (реалізувало) позивачу зазначену в договорі металопродукцію на загальну суму 2 127 659,57 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 354 609,93 грн.

За браком обігових коштів даний товар своєчасно не був оплачений, в зв'язку з чим 27 лютого 2006 року між сторонами був підписаний протокол-погодження №1 до договору купівлі продажу, відповідно до якого позивач визнав свою заборгованість перед ТОВ КФ «Фінком» на суму 2 127 659,57 грн. та погодився на нарахування передбачених договором відсотків за користування наданим йому товарним кредитом, виходячи з наступного розрахунку: 2 127 659,57 грн. х 2,82% х 25 днів = 1 500 000,00 грн.

Крім того, в цей же день сторони підписали Акт виконання робіт та надання послуг про те, що ТОВ КФ «Фінком» надало, а позивач прийняв від нього послуги по відстроченню платежу на умовах товарного кредиту на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т. ч. податок на додану вартість - 250 000,00 грн. ТОВ КФ «Фінком» на надані послуги по товарному кредиту виписало позивачу податкову накладну №122 від 27.02.2006р. з наступним формулюванням - «нараховані відсотки по товарному кредиту з 03.02.06р. по 27.02.06р. на загальну суму 1 500 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 250 000,0 грн.»

Суму податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість у лютому 2006 року .

Згідно даних бухгалтерського обігу станом на 27.02.06р. по операції з придбання товару (металовиробів) від ТОВ КФ «Фінком» позивач мав витрати на загальну суму 3 627 659,57 грн.

Розрахунок між сторонами договору було здійснено наступним чином: на суму 125 000,00 грн. - перерахуванням коштів згідно п/д №1915 від 31.03.06р.; на суму 3 502 659,57 грн. - векселем іншого емітента номіналом 5 800 000,00 грн. згідно Акту прийому-передачі векселя від 27.02.06р.

Всього розрахунок було здійснено на загальну суму 3627659,57 грн.

В подальшому отриманий товар було продано підприємству ТОВ «Економфінанс» (м.Миколаїв). При цьому товар був проданий з націнкою 8897,43грн., в т.ч. податок на додану вартість - 1482,91 грн.

Відповідачем зазначається, що ВАТ «Інтернафтогазбуд» придбало у постачальника товар, передало по документам даний товар на зберігання, продало даний товар у первісному вигляді через 25 днів з дати придбання (в день, коли закінчується строк користування товарним кредитом), і маючи вже в день продажу витрати з придбання товару в сумі 3 627 659,57 грн., продає цей товар завідомо збитково за ціною 2 136 557,00 грн., маючи збиток від операції купівлі продажу в сумі 1 491 102,57 грн. В оплату за реалізований товар позивач отримує вексель, емітент якого на час проведення операцій вже ліквідовано, і в той же день передає їх постачальнику товару за ціною з дисконтом, при цьому в оплату за товар та товарний кредит постачальнику також перераховує власні оборотні кошти з розрахункового рахунку в сумі 125 000,00 грн.

Також відповідач посилається на те, що при здійсненні даної операції позивач штучно завищив витрати з придбання товару на суму товарного кредиту в сумі 1250000,00 грн., а на суму податку на додану вартість з даної суми в розмірі 250000,00грн. зменшив суму податку на додану вартість до сплати в бюджет (підприємство на момент укладання угоди не мало грошових коштів на рахунку і не мало можливості розрахуватися за отриманий товар вчасно).

Таким чином, на думку відповідача, позивач уклав заздалегідь збиткову угоду.

Тобто вищезазначена операція суперечить цілі підприємницької діяльності та Статуту позивача, а також моральним засадам суспільства у зв'язку з нікчемністю вчиненого правочину.

Крім цього, як вказано в податковому повідомленні-рішенні №0001852311/0/73904 від 01.11.2007р., підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало виявлення за результатами перевірки порушення позивачем п.п. 3.1.1 ст.З , п.п.7.4.4. п.7.4, п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Таким чином, ДПІ в м.Суми, визначаючи суми податкових зобов'язань за податком на додану вартість, виходила з того, що, на її думку, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості послуг по товарному кредиту.

Суд з такими висновками податкового органу не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем вище зазначених господарських операцій) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Поняття поставки товарів передбачено п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна за будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Товарний кредит згідно ст.694 Цивільного кодексу України є різновидом договору купівлі-продажу. Особливість такого договору полягає в тому, що покупець розраховується за отриманий товар не відразу, а з відстроченням платежу.

Визначення товарного кредиту наведене в підпункті 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передачу права власності на товар (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Тобто, відповідно до пп.3,1,1, п.3.1. ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» операції з поставки товарів згідно договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються на загальних підставах.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає термін «господарська діяльність» як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, йдеться саме про отримання доходу, а не прибутку.

В акті перевірки зазначено, що видами діяльності позивача у період, що перевірявся, були, зокрема, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку і енергозабезпечення, інші спеціальні будівельні роботи, інші види оптової торгівлі і т.ін. Ці види діяльності вказуються також у відповідній довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як основні в діяльності позивача. Отже, позивач є будівельною організацією, а тому товар, який придбавався у ТОВ КФ «Фінком», був необхідний для виконання замовлень перед замовниками відповідних будівельно-монтажних робіт. Аналогічні види металовиробів регулярно придбавалися позивачем у різних постачальників протягом всього часу його діяльності, відтак покупка цих товарів - звичайні господарські відносини, характерні саме для даних видів діяльності позивача.

В наступному, внаслідок операції з купівлі-продажу товару ТОВ «Економфінанс», позивач отримав дохід на суму націнки вартості товару в розмірі 7414,52 грн. в якості розрахунку за реалізований товар, ТОВ «Економфінанс» передало позивачу вексель за номінальною вартістю 5 800 000,00 грн., тоді як грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу між ними складали суму в розмірі 2136557,00 грн. Отже, внаслідок продажу товару ТОВ «Економфінанс» та проведення розрахунку отриманим від нього векселем з ТОВ КФ «Фінком» з урахуванням відсотків по товарному кредиту, позивач додатково отримав дохід в розмірі 160783,43грн. у вигляді дисконту за векселем, як розрахунковим документом, наданим Покупцем. Проте ця обставина не була врахована ДПІ в м.Суми.

Таким чином, у взаємовідносинах з ТОВ КФ «Фінком» та з ТОВ «Економфінанс», позивач, як покупець товару на умовах товарного кредиту та подальший його продавець, отримав від реалізації товару дохід у вигляді націнки на товар та у вигляді дисконту за векселем. Документи бухгалтерського та податкового обліку позивача свідчать про те, що загальна сума доходу, яка була відображена позивач у податковому обліку, внаслідок продажу товару ТОВ «Економфінанс» та проведення розрахунку векселем з ТОВ КФ «Фінком», склала 168 197,95 грн. (без податку на додану вартість).

Згідно ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вартість товарів, придбаних на умовах товарного кредиту, включається до складу валових витрат звітного періоду так само, як і придбаних на «звичайних» умовах.

Відповідно до положень пп.5.5.1. п.5.5 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.7.7,1 п.п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач придбавав товар у ТОВ КФ «Фінком» для використання у власній господарській діяльності, пов'язаної з будівельно-монтажними роботами.

Наступна реалізація придбаного товару, за обставин неможливості проведення розрахунку з продавцем товару, принесла йому певний дохід від товарної націнки та дисконту по векселю.

Отже, вірно визначивши валові витрати по цій операції, позивач згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право і на податковий кредит.

Не можна погодитися із висновком ДПІ в м.Суми про нікчемність вчиненого правочину, а також твердження про порушення позивачем моральних засад суспільства.

Дійсно, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В акті перевірки, на якому ґрунтується оскаржуване повідомлення-рішення, не зазначено норми якого саме акту цивільного законодавства було порушено позивачем під час здійснення описаних в акті операцій. Якщо маються на увазі норми Закону України «Про податок на додану вартість», то він є спеціальним законом з питань оподаткування. Згідно частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частина 4 статті 13 ЦК України передбачає, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Поняття «моральні засади суспільства» є продуктом звичаєвого права та спирається на загальнолюдські цінності.

Цивільний кодекс України та інші законодавчі акти, які використовують у формулюванні правових норм термін «моральні засади суспільства», не містять визначення цього поняття.

Стаття 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» закріплює законодавче визначення такого поняття як «суспільна мораль» - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Проте, здійснені позивачем господарські операції з ТОВ КФ «Фінком» та з ТОВ «Економфінанс», які описані в Акті перевірки, жодним чином не порушують ні моральні засади суспільства, ні суспільну мораль. Крім того, в Акті перевірки не зазначено, які саме моральні засади суспільства були порушені ним та в яких нормативно-правових актах зазначені ці «моральні засади суспільства», що, на думку ДПІ в м.Суми, були порушені, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оспорювані повідомлення-рішення в цій частині - в донарахуванні 250000 грн. податку на додану вартість та 125000 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають визнанню нечинними.

Що стосується донарахування 30673 грн. податку на додану вартість та 15336,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд погоджується з висновками акту перевірки та позицією відповідача у справі.

Так, в ході перевірки встановлено порушення позивачем норм викладених в п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, а саме було занижено податок на додану вартість за листопад 2006р. в сумі 20414,93 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ "Інтернафтогазбуд" по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами» обліковувалася дебіторська заборгованість на загальну суму 123000 грн., в т.ч. по податку на додану вартість -20414,93 грн. по СП «Україна Футбол Інтернешнл» , яка виникла 30.11.2003 р. За даними оборотної відомості по рахунку 685 від 30.10.2006 р. вищезазначену заборгованість було списано, як сумнівні та безнадійні борги.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Якщо по закінченню терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп. 1.22.1 ст. 1 вищезазначеного Закону.

Таким чином позивачем було здійснено передоплату, але товари не було отримано. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою, наданою продавцем. Безповоротна фінансова допомога не є об'єктом для обкладення податком на додану вартість. Це означає, що після закінчення строку позовної давності зникає об'єкт обкладення податком на додану вартість, яким згідно пп. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" є операції з поставки товарів (робіт, послуг). Та й відповідно до пп.7.4.1 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також ВАТ "Інтернафтогазбуд" було порушено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п.5.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від30.05.1997р. №166 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції країни 09.07.1997р. за № 250/2054) "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання" (в редакції від 15.06.2005р. № 213 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982), а саме неправомірно зменшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за листопад 2005р. на суму 9931,0 грн.

Перевіркою Декларації з податку на додану вартість за листопад 2005р., яка подана до ДПІ в м. Суми за № 165683 від 20.12.2005р. (основна декларація) встановлено, що значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту має позитивне значення в сумі 21 748 грн. (р.18.1, р.20, р.27), 31.01.2006р. за № 2263 підприємством до ДПІ в м. Суми подається уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2005р., в якому підприємство показує суму звітного періоду, в якому виявлена помилка за рядком 20 та 27 декларації - 21748 грн. Підприємство безпідставно уточнює рядки 23 та 23.4 декларації на суму + 10431 та рядок 27 на суму (-10431 грн.). У зв'язку з виправленням помилки, підприємство зменшує суму, яка підлягає сплаті до бюджету (р.8.2) на (-10431 грн.) та отримує уточнену суму за листопад 2005р.(р.7.8) (за рядком 27 декларації), яка складає 11317 грн. (21748-10431). Перевіркою Декларації з податку на додану вартість за листопад 2005р., яка подана до ДПІ в м. Суми за № 165683 від 20.12.2005р. (основна декларація) встановлено, що значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту має позитивне значення в сумі 21 748 грн. (р.18.1, р.20, р.27).

31.01.2006р. за № 2263 позивачем до ДПІ в м. Суми подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2005р., в якому підприємство показує суму звітного періоду, в якому виявлена помилка за рядком 20 та 27 декларації - 21748 грн. Позивач безпідставно уточнює рядки 23 та 23.4 декларації на суму +10431 та рядок 27 на суму (-10431 грн.). У зв'язку з виправленням помилки, підприємство і зменшує суму, яка підлягає сплаті до бюджету (р.8.2) на (-10431 грн.) та отримує уточнену суму за листопад 2005р.(р.7.8) (за рядком 27 декларації), яка складає 11317 грн. (21748-10431).

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" з урахуванням змін і доповнень податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, підприємством було занижено податок на додану вартість в сумі 879,18 грн., в т.ч. за листопад 2005р. на суму 675,01 грн.; за грудень 2005р. на суму 204,17 грн. Дане порушення сталось у зв'язку з тим, що підприємством було включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість з витрат підприємства на оплату рахунків на проживання в готелі "Хімік" м.Суми фізичних осіб. Дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки колективним договором підприємства не передбачено обов'язковість забезпечення працівників підприємства житлом за рахунок підприємства.

Жодних аргументів в спростування цих висновків перевіряючих та представника відповідача у справі позивач не навів.

Тому в цій частині оспорювані податкові повідомлення-рішення визнаються судом правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001852311/0/73904 від 01.11.2007 р., № 0001852311/1/3904 від 09.01.2008 р., № 0001852311/2/73904 від 24.03.2008 р., в частині донарахування відкритому акціонерному товариству «Інтернафтогазбуд» (м. Суми, вул. Кірова,127/1, і.к. 01294725) податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250000 грн. та 125000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. В частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001852311/0/73904 від 01.11.2007 р., № 0001852311/1/3904 від 09.01.2008 р., № 0001852311/2/73904 від 24.03.2008 р., в частині донарахування відкритому акціонерному товариству «Інтернафтогазбуд» (м. Суми, вул. Кірова,127/1, і.к. 01294725) податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30673 грн. податку на додану вартість та 15336,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій – відмовити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 01.08.2008 р.