Рішення № 19532787, 11.11.2011, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 11.11.2011

Справа № 2-795/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Кредитпромбанк»в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, в якому вказав, що 06 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14/02/07-НВк, за яким Позивач надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у розмірі 45000,00 (сорок пять тисяч) дол. США 00 центів на купівлю квартири, про що свідчить заява на видачу готівки №50_3 від 06 липня 2007 року. 09 жовтня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №14/02/07-НВк від 06.07.2007 року про зміну процентної ставки за кредитом.

06 липня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №14/02/І01/07-НВк, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №2512.

Проте свої зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач не виконує, Банк неодноразово повідомляв відповідача про неналежне виконання кредитного договору. У звязку з чим виникла заборгованість на загальну суму 430 637,50 грн. Посилаючись на викладене банк просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованісті.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, також просить позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не зявилися, причин неявки суду не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку. На попередніх судових засіданнях представник відповідача заперечувала проти позову, посилаючись на те, що у споживача не було спеціальних знань під час укладання кредитного договору, суттєву зміну обставин договору у вигляді світової фінансової кризи, порушення Банком Закону України «Про захист прав споживачів», різке погіршення фінансового стану позичальника, та порушення умов кредитного договору Банком у вигляді дострокового стягнення суми кредиту.

Дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14/02/07-НВк, за яким Позивач надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у розмірі 45000,00 дол. США 00 центів на купівлю квартири, про що свідчить заява на видачу готівки №50_3 від 06 липня 2007 року.

09 жовтня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №14/02/07-НВк від 06.07.2007 року про зміну процентної ставки за кредитом на 14,5% річних в іноземній валюті. З умовами Договору ОСОБА_1 був ознайомлений, та не заперечував проти них в момент підписання.

06 липня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №14/02/І01/07-НВк, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №2512.

За умовами п. 1.2 Іпотечного договору ОСОБА_1 передав, а Банк прийняв в іпотеку майно, а саме: квартиру, загальною площею 50,86 кв.м., житловою площею 28,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06.07.2007 року з гр. ОСОБА_3, посвідченого 06.07.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, за р. № 2508, та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.07.2007 р., №2197671.

Обтяження вищевказаної нерухомості в Державному реєстрі іпотек було здійснено 06.07.2007 р. під № 5254781, по що свідчить Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 13323578.

06 липня 2007 року обтяження було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під № 5254730, про що свідчить витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під №1332297.

17 липня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Іпотечного договору №14/02/І01/07-НВк від 06.07.2007 року про доповнення відповідно до п.1.5 Іпотечного договору, у звязку з державною реєстрацією за Іпотекодавцем права власності на квартиру, загальною площею 50,86 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, доповнити термін «майно»іпотечного договору, виклали в новій редакції.

Відповідно п. 4.1.1. Кредитного договору ОСОБА_1 зобовязаний, починаючи з 13 місяця, за місяцем отримання кредиту на купівлю нерухомості, відповідно до п.2.1.1. цього договору, забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного\карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок вказаний в п.2.2 Кредитного договору, або на умовах передбачених п.2.9 Кредитного Договору, у період з 01 по 10 число включно кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 11-те число календарного місяця, заборгованість за кредитом не перевищувала сум вказаних у розрахунку погашення кредиту та процентів за кредитом.

Згідно п. 4.3. Кредитного договору ОСОБА_1 повинен сплачувати нараховані проценти за користуванням кредитами щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 06 липня 2030 р. або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 2.5. Кредитного договору, або на умовах передбачених п. 2.9.

За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, ОСОБА_1 згідно п. 4.9. сплачує банку за кожен день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 2.4.

Починаючи з грудня 2008 року позивач неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про неналежне виконання кредитного договору.

Станом на 06.10.2011 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 14/02/07-НВк від 06.07.2007 р., згідно розрахунку заборгованості, становить: 54014.01 дол. США 01 цент, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 430 637,50 гривень 50 коп., з них: кредит 37 122,65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1дол. США) складає 295 967,75 гривень 75 коп.; несплачені нараховані відсотки за період з 28 листопада 2008 по 05 жовтня 2011 року (включно) - 14014,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 111730,69 гривень 69 коп.; нарахована пеня з 02.09.2009 року по 01.09.2010 р. (включно) 1527,20 доларів США 20 центів, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 12175,91 гривень 91 копійок; штраф 1350 дол. США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 10 763,15 гривні 15 коп.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, дослідивши надані Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»письмові докази, суд перевіривши правильність розрахунків Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі430 637,50 грн., що складається з суми основного боргу за кредитом у розмірі 295 967,75 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі111 730,69 грн., нарахована пеня з 02.09.2009 року по 01.09.2010 року у розмірі 12175,91 грн., штраф у розмірі 10763,15 грн.

Цільове призначення кредиту було визначено пунктом 2.1 кредитного договору, в якому встановлювалось, що кредитні кошти надаються на купівлю нерухомості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року - при вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним або його розірвання суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (статті 1048 - 1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це:

- досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір укладається обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін мас бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору - усі істотні умови було виконано.

В пункті 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, вказано, що банки зобовязані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, визначивши її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки (в процентах річних), так і в грошовому виразі.

Проаналізувавши вищезазначені акти цивільного законодавства України у сукупності суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних).

Як встановлено пунктом 2.4. кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 12,7 % річних в іноземній валюті.

09 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 14/02/07-НВк від 06.07.2007 року про зміну процентної ставки за кредитом на 14,5% річних в іноземній валюті. З умовами Договору ОСОБА_1 був ознайомлений, та не заперечував проти них в момент підписання, що не оскаржується відповідачем.

Пункт 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління

Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач, як і було зроблено при укладанні кредитного договору №14/02/07-НВк від 06 липня 2007 року з ОСОБА_1 Про надання повної інформація про сукупну вартість кредиту, свідчить повідомлення клієнта про умови кредитування від 02.07.2007 року, яке надано представником позивача.

Таким чином зважаючи на те, що відповідачу було надано повну інформацію про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, процедуру виконання договору, посилання відповідача про порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів»є неспроможним.

Доводи відповідача про необхідність спеціальних знань стосовно ризиків, які покладаються на нього у зв'язку з укладанням кредитного договору в іноземній валюті не відповідають дійсності.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності, визначена в ст. 263 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми непереборна сила - це надзвичайне й невідворотне за даних обставин подія. Наведене визначення непереборної сили дає підстави вважати, що, по-перше, такими можуть вважатися природні явища, що протікають мимо волі людей (пожежі, повені, замерзання моря, урагани, інші стихійні лиха). І навпаки, не можуть уважатися непереборної силою соціальні явища (війни, страйку, акти органів влади (як нормативні, так і індивідуальні), оскільки вони є скоріше діями певних суб'єктів, але не подіями.

Тому доводи відповідача на непереборну силу у вигляді світової фінансової кризи як на підставу для розірвання кредитного договору не заслуговує на увагу.

Виходячи зі змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Крім того, відповідачем не доведено, що зміна умов договору викликана наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про зміну умов договору.

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України, змісту норм статей 598 - 599 та статті 653 ЦК України, треба звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору треба розглядати як один з видів припинення договору.

Як зазначено в Пленумі Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин»від 07.10.2010 року правильною практика судів щодо розірвання кредитних договорів у тому випадку, коли банком одночасно ставиться питання про розірвання кредитного договору та про стягнення сум заборгованості за вказаним кредитним договором.

Коли ж банком ставиться питання лише про стягнення сум заборгованості за кредитним договором, то правильним є задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, відповідно до вимог статті 11 ЩІК України, лише щодо стягнення сум заборгованості.

ПАТ «Кредитпромбанк», як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України на стягнення з відповідачів понесених документально підтверджених витрат, зокрема витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та судового збору у розмірі 1700 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14/02/07-НВк від 06.07.2007 року - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»заборгованість по кредитному договору №14/02/07-НВк від 06.07.2007 року в розмірі 430 637 гривень 50 коп., з них: кредит 37 122,65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1дол. США) складає 295 967,75 гривень 75 коп.; несплачені нараховані відсотки за період з 28 листопада 2008 по 05 жовтня 2011 року (включно) - 14014,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 111730,69 гривень 69 коп.; нарахована пеня з 02.09.2009 року по 01.09.2010 р. (включно) 1527,20 доларів США 20 центів, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 12175,91 гривень 91 копійок; штраф 1350 дол. США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2011 року (7,9727 грн. за 1 дол. США) складає 10 763,15 гривні 15 коп., а також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн., а всього стягнути суму у розмірі 432 457 гривень 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В.Геєць