Постанова № 1952973, 28.07.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.08

Справа №АС3/278-08.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БІО ЛАТ”, с. Шаповалівка, Конотопського району Сумської області

до відповідача: Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

СУДДЯ : ЛЕВЧЕНКО П.І.

За участю представників сторін :

від позивача - Яцина О.М. ;

від відповідача - Почтарьова Ю.І., Краснорудський В.І.

Суть спору : позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року , № 0001502311/2 від 02.04.2008 року, якими відповідачем визначено позивачеві суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 127 910 грн. 20 коп., у тому числі : за основним платежем – 116 282 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 628,20 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а тому просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

В акті № 526/23-3/34072544 від 17.12.2007 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2006 року по 30.09.2007 року відповідач зафіксував ряд порушень позивача.

На підставі згаданого акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення – рішення 3 0001502311/0 від 27.12.2007 року , № 0001502311/1 від 29.01.2008 року , № 0001502311/2 від 02.04.2008 року, якими позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 127 910 грн. 20 коп. , у тому числі : за основним платежем – 116 282 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 628 грн. 20 коп.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, і з податковими повідомленнями –рішеннями , прийнятими відповідачем на підставі акту перевірки .

Відповідач в акті перевірки зробив висновок , що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по ремонту основних засобів в сумі 184 508 грн. 12 коп. , що перевищує дозволений ліміт , розрахований відповідно до вимог пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .Згідно згаданої норми Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати , пов’язані з поліпшенням основних фондів , що підлягають амортизації , у сумі , що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду .

Відповідач вважає , що позивач не має права на віднесення до валових витрат будь-яких витрат , пов’язаних з поліпшенням основних фондів у 2007 році , оскільки станом на 01.01.2007 року основних фондів у позивача не було .

Позивач вважає , що відповідач неправомірно застосовує лише річний звітний період, не враховуючи календарний квартал , півріччя, три квартали .

Вивчивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін , суд дійшов висновку що в даному разі правомірною є позиція відповідача, який зазначає, що згідно п. 11.1 ст. 11 вищезгаданого Закону податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду , крім виробників сільськогосподарської продукції , визначених статтею 14 цього Закону , для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року . При цьому , згідно п. 16.4 ст. 16 вказаного Закону для цілей обкладення податком на прибуток до сільгоспвиробників відносять підприємства, у яких валовий дохід від продажу сільгосппродукції власного виробництва за попередній звітний ( податковий) рік перевищує 50 % загальної суми валового доходу . Позивач не підпадав у 2007 році під визначення підприємства – виробника сільськогосподарської продукції .

Первинні документи , надані позивачем для перевірки, свідчили про те , що станом на 01.01.2007 року основні фонди у позивача відсутні . Додатком К 1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10.,04.12 та 07 декларації на прибуток підприємств , затвердженим наказом ДПА України від 12.10.2005 року № 448 , а саме таблицею 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат», визначено, що ліміт встановлюється в сумі на звітний рік.

Зважаючи на викладене , позивач на має права на віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів у 2007 році, а тому відповідач правомірно встановив завищення валових витрат в сумі 184 508,12 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат , пов’язаних з поліпшенням основних фондів та правомірно донарахував позивачеві в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях зобов’язання з податку на прибуток всього в сумі 50 739 грн. 70 коп. , у тому числі : за основним платежем в сумі 46 127 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 4 612 грн. 70 коп. .

В пункті 3.1.2 акту перевірки від 17.12.2007 року № 526/23-3/34072544 ( а.с. 33,34) відповідач відобразив встановлене ним порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважаючи , що позивач завищив валові витрати в результат віднесення до складу валових витрат витрат пов’язаних з посівами сої, ріпаку та віко-овсу, які в подальшому не були використані у власній господарській діяльності позивача, так як загинули.

Відповідач в своєму акті перевірки визнає той факт , що позивач поніс витрати по придбанню посівів віко-овса, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого, однак вважає, що в зв’язку з загибеллю вказаних посівів позивач повинен був зменшити свої валові витрати на вартість покупних матеріалів та на вартість віко-овса, так як ці витрати не були використані в подальшому у власній господарській діяльності ( а.с. 34) .

Такий висновок відповідача є помилковим та таким , що протирічить чинному законодавству .

Посилаючись на п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , відповідач невірно тлумачить їх зміст , в зв’язку з чим робить помилковий висновок щодо необхідності виключення зі складу валових витрат позивача витрат, пов’язаних з посівами , які загинули , та донараховує позивачеві податковим повідомленням – рішенням № 0001502311/0 від 27.12.2007 року , а потім податковими повідомленнями-рішеннями № 0001502311/1 від 29.01.2008 року та № 0001502311/2 від 02.04.2008 року податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальній суми ( щодо цього порушення) – 74 717 грн. 60 коп., у тому числі : по основному платежу - 67 926 грн. 00 коп. та по штрафній санкції - 6 792 грн. 60 коп.

Згідно п. 1.3.2 ст. 1 згаданого Закону , господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Саме такою і є діяльність позивача, який здійснюючи на власний ризик господарську діяльність по вирощуванню зернових та технічних культур поніс значні витрати по придбанню посівів віко-овсу, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого з метою отримання врожаю цих сільськогосподарських культур і, відповідно , доходу в грошовій або матеріальній формах .

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону , валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах , здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт , послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

Саме такі витрати й поніс позивач на придбання посівів віко-овсу, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

Від того, що посіви в подальшому загинули не змінилося призначення їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

За таких обставин , позовні вимоги позивача є правомірними та підлягаючими задоволенню в частині щодо визнання нечинними вищезгаданих податкових повідомлень-рішень в частині визначення відповідачем позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 74 717 грн. 60 коп., у тому числі : по основному платежу – 67 926 грн. 00 коп. та по штрафній санкції – 6 792 грн. 60 коп.

Крім того, відповідач у тому ж пункті 3.1.2 ( а.с. 34,35 ) акту перевірки відобразив встановлене ним порушення п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до складу валових витрат транспортних послуг по доставці основних фондів , внаслідок чого відповідач донарахував позивачеві в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 2 451 грн. 90 коп. , в тому числі : за основним платежем – 2 229 грн. 00 коп. та штрафну санкцію – 222 грн. 90 коп.

Згідно п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 згаданого Закону , у разі здійснення витрат по придбанню основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання , з врахуванням транспортних та страхових платежів .

В акті перевірки відповідачем чітко відображено зміст цього порушення позивача, яке полягає у віднесенні ним до складу валових витрат вартості транспортних послуг по доставці основних фондів .В акті перевірки ( стор. 22 акту) вказані конкретні факти порушень з посиланням на первинні документи .Тому, донарахування відповідачем позивачеві податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 2 451 грн. 90 коп. , у тому числі : за основним платежем – 2 229 грн. 00 коп. та штрафної санкції в сумі 222 грн. 90 коп. є правомірним.

Підсумовуючи все викладене , господарський суд визнає адміністративний позов позивача у даній справі підлягаючим задоволенню частково , а саме : в частині визнання нечинними оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення відповідачем позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 74 717 грн. 60 коп., у тому числі : по основному платежу в сумі 67 926 грн. 00 коп., по штрафній санкції в сумі 6 792 грн. 60 коп.

В іншій частині , а саме : в частині визначення відповідачем позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 53 196 грн. 60 коп. , у тому числі : по основному платежу в сумі 48 356 грн. 00 коп. та по штрафній санкції сумі 4 835 грн. 60 коп. оспорювані податкові повідомлення – рішення є правомірними, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень нечинними в цій частині не підлягають задоволенню і в цій частині судвідмовляє позивачеві в позові .

Згідно ст. 94 КАС України є Держбюджету на користь позивача підлягають стягненню витрати по держмиту в сумі 2 грн. 00 коп. ( пропорційно задоволеним вимогам) .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,94,158-163 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „БІО ЛАТ”, с. Шаповалівка, Конотопського району Сумської області до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково .

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року , № 0001502311/2 від 02.04.2008 року Конотопської міжрайонної державної податкової адміністрації ( 41600, Сумська область, м. Конотоп , пр-т. Миру , 2) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» ( 41660, Сумська область, Конотопський район, с. Шаповалівка , вул. Жовтня , 4 ; код ЄДРПОУ 34072544) податкового зобов’язання з податку на прибуток всього в сумі 74 717 грн. 60 коп. , у тому числі за основним платежем в сумі 67 926 грн.00 коп. , за штрафними ( фінансовими) санкціями в сумі 6 792 грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити , а саме : в частині позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року , № 0001502311/2 від 02.04.2008 року Конотопської міжрайонної державної податкової адміністрації ( 41600, Сумська область, м. Конотоп , пр-т. Миру , 2) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» ( 41660, Сумська область, Конотопський район, с. Шаповалівка , вул. Жовтня , 4 ; код ЄДРПОУ 34072544) податкового зобов’язання з податку на прибуток всього в сумі 53 196 грн. 60 коп. , у тому числі : за основним платежем в сумі 48 356 грн. 00 коп., за штрафними ( фінансовими) санкціями в сумі 4 835 грн. 60 коп.

4. Стягнути з Держбюджету на користь ТОВ «БІО ЛАТ» ( 41660, Сумська область, Конотопський район, с. Шаповалівка , вул. Жовтня , 4 ; код ЄДРПОУ 34072544) витрати по держмиту в сумі 2 грн. 00 коп.

5. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписаний суддею 1.08.2008 року