Рішення № 1952918, 22.07.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2008 р.

Справа № 4/79-1709

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом: Малого приватного підприємства “Рабица”, вул. Червоногвардійська, 20, м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бучач - цукор”, вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області.

про оплату боргу та сплату штрафних санкцій в сумі 53 277грн. 52коп.

За участю представників сторін:

позивача: представник Гусан Р.М., довіреність від 05.05.08р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Мале приватне підприємство “Рабица”, вул. Червоногвардійська, 20, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Бучач - цукор”, вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області про стягнення 53 277грн. 52коп., з яких 48791рн. 78коп. заборгованості за виконані роботи з врахуванням індексу інфляції та 4485грн. 74коп. три проценти річних.

Відповідач відзиву на позов суду не представив, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою про порушення провадження по справі від 25.04.2008р. та ухвалами про відкладення розгляду справи від 06.05.2008р. та від 14.05.2008р.

Ухвалами від 06.05.2008р. та від 14.05.2008р. розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу прийняти участь у розгляді справи та подати додаткові докази.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.07.2008р. представник позивача подав заяву №б/н від 14.05.2008р. про зміну предмету позову та просив зобов’язати відповідача здійснити поставку товару (цукру) по ціні 3,90грн. на суму основного боргу 26345грн. 92коп., що складає 6755,36 кг.

Зазначена заява господарським судом прийнята до розгляду, як така, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТзОВ "Борщів-цукор" судом відхилено за необґрунтованістю.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Спір розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 14.06.2006р. між позивачем - Малим приватним підприємством “Рабица” (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бучач - цукор” (Замовник) було укладено договір №32, згідно з умовами якого Підрядник зобов’язався провести роботи по розробці, алгоритмічному забезпеченні, проектуванні та програмуванні системи автоматизації сокоочисного відділення (Додаток №1), укомплектувати та поставити продукцію (Додаток №2) та виконати пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації сокоочисного відділення (Додаток №3) Замовника на загальну суму 397 345грн. 92коп.;

- згідно з розділом 4 «Порядок проведення розрахунків»Договору –розрахунок за виконані роботи проводиться товаром (цукром) по ціні 3,90 грн. за кілограм на суму 297 345грн. 92коп., на протязі 20-ти діб роботи заводу після пуску, з авансовим платежем в сумі 100 000грн. 00коп.

Згідно з умовами Договору №32 від 14.06.2006р., підрядник належним чином виконав увесь комплекс пусконалагоджувальних робіт по розробці, алгоритмічному забезпеченні, проектуванні, програмуванні системи автоматизації сокоочисного відділення на суму 94486грн. 44коп. та поставив відповідачу продукцію на суму 302859грн. 48грн., а замовник їх прийняв, що підтверджується актом прийому-виконання робіт від 21.06.2007р., видатковими накладними №РН-0002155 від 01.09.2006р. та №РН-0001698 від 20.04.2007р., підписаними представниками сторін та засвідченими відтисками їх печаток.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать подані позивачем докази, відповідач свої зобов’язання за Договором №32 від 14.06.2006р. виконав частково, здійснивши часткову оплату за виконані роботи та поставлену продукцію в сумі 371000грн. 00коп., допустивши станом на 21.04.2008р. (дата звернення до суду) заборгованість перед позивачем в розмірі 26345грн. 92коп.

Приймаючи до уваги п. 4.2. Договору №32 від 14.06.2006р. та заяву МПП “Рабица” №б/н від 14.05.2008р. про зміну предмету позову, а також враховуючи, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми боргу чи поставку товару (цукру) на зазначену суму боргу, а тому позовні вимоги про зобов’язання ТОВ “Бучач - цукор” здійснити поставку товару (цукру) по ціні 3,90 грн. на суму основного боргу 26345грн. 92 коп., що складає 6755,36 кг., підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені відповідачем.

В задоволенні вимог МПП “Рабица” про стягнення з відповідача 4485грн. 74коп. річних, нарахованих за прострочення терміну проведення розрахунків по Договору №32 від 14.06.2006р., господарський суд відмовляє, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України –три проценти річних від простроченої суми нараховуються за прострочення виконання грошового зобов’язання, а згідно із п. 4.2. зазначеного Договору, остаточний розрахунок ТОВ “Бучач - цукор” за виконані роботи та поставлену продукцію проводиться товаром (цукром).

Клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "Бучач-цукор" відхилено з огляду на таке:

- відповідно до ст.66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду;

- умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;

- при цьому заявник повинен обґрунтувати подану ним заяву з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, тобто подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову, є обов’язковим;

- оскільки заявником будь-яких доказів в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та в підтвердження за відповідачем права власності на конкретно визначене майно не подано, тому суд відхиляє подане позивачем клопотання як недостатньо обґрунтоване.

Державне мито та інші судові витрати, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю “Бучач - цукор”, вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області, ідент. код 31274406 –6755,36кг. товару (цукру) на суму 26345грн. 92коп. та передати по акту прийому-передачі Малому приватному підприємству “Рабица”, вул. Червоногвардійська, 20, м. Київ, ідент. код 19477805.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бучач - цукор”, вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області, ідент. код 31274406 - на користь Малого приватного підприємства “Рабица”, вул. Червоногвардійська, 20, м. Київ, ідент. код 19477805 –263 (двісті шістдесят три) грн. 46 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після вступу рішення у законну силу.

4. В іншій частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "29" липня 2008 року через місцевий господарський суд.

Суддя