Постанова № 1952139, 06.08.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" серпня 2008 р.

Справа № 12/76-1296

10 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Дудник А.І.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Українська тютюнова компанія", вул. Шевченка,15, м. Монастириська, Монастириський район

до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, пл. Свободи,1, м. Бучач, Бучацький район

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.10.2006р. №87/0000392301/0, від 04.12.2006р. №87/0000392301/1, від 01.03.2007р. №45/0000392301/2

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача: Гладиш А.С. - начальник юридичного сектору, довіреність №31 від 09.01.2008р.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Українська тютюнова компанія", м. Монастириська, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бучач, надалі відповідач, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.10.2006р. №87/0000392301/0, від 04.12.2006р. №87/0000392301/1, від 01.03.2007р. №45/0000392301/2.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що товариством при здійсненні господарської діяльності не порушенні норми Законів України "Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", були наявні необхідні первинні документи, які вимагаються нормами податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Стверджує, що ненадання одним із контрагентів податкової звітності або несплата податків чи інших обов'язкових платежів є підставою для застосування відповідних санкції саме до цього платника, але жодним чином не стосується податкових зобов'язань ВАТ "Українська тютюнова компанія". Однак, податковим органом під проведенні перевірки дані факти не взяті до уваги, що стало наслідком прийняття незаконних повідомлень-рішень.

В підтвердження викладеного додає Акт від 21.09.2006р. №153/23-00377377 "Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ "Українська тютюнова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах із ПП "Джей Порт", приватною фірмою "Агропромтехнологія", ПП "Графосервіс", ТОВ "Крона Дизайн", ТОВ "Торговий дім "Застава" щодо придбання товарів та наступної їх реалізації за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р.", постанови Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007р. по справах №9/324-4465, №9/325-4455, №9/323-4452.

Також, під час розгляду справи позивачем долучені договір №22/12-04 від 22.12.2004р., Акт прийому-передачі від 28.01.2005р., рахунки-фактури №11 від 28.01.2005р., податкові накладні від 28.01.2005р. №967, від 27.10.2004р. №786, від 17.11.2004р. №807, від 09.12.2004р. №952, видаткові накладні від 28.01.2005р. №11, від 27.10.2004р. №567, від 17.11.2004р. №588, від 09.12.2004р. №38, накладні від 15.11.2004р. №15/1, від 14.01.2005р. №28/2, Акт від 28.01.2005р. прийому-передачі векселів, прості векселі.

Відповідач письмових заперечень проти позову на подав. В судових засіданнях представник Бучацької МР ДПІ позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що позивачем не підтверджено первинними документами правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту згідно господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору №22/12-04 від 22.12.2004р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак, товариством була подана телеграма від 05.08.2008р. про відкладення розгляду справи. Суд відхиляє клопотання позивача за відсутності належного обґрунтування, наявності у справі достатніх доказів для винесення постанови, а також зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін судом визначена обов’язковою не була.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях судом встановлено.

21 вересня 2006 року працівниками податкового органу була проведена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений Акт №153/23-00377377 «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Українська тютюнова компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з приватним підприємством «Джей Порт».

Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки порушення товариством п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 469287 грн.

02 жовтня 2006 року Бучацькою МР ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №87/0000392301/0, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки від м21.09.23006р. №153/23-00377377 за встановленні порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відкритому акціонерному товариству «Українська тютюнова компанія»визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 469287 грн. основного зобов’язання та 234643,50 грн. штрафних санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося платником податків, однак рішеннями Бучацької МР ДПІ від 04.12.2006р. №4515 «Про результати розгляду скарги»та рішенням ДПА в Тернопільській області від 09.02.2007р. №1229/10/25-007 «Про результати розгляду повторно скарги»податкове повідомлення рішення від 02.10.2006р. №87/0000392301/0 залишено без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.12.2006р. №87/0000392301/1 та від 01.03.2007р. №45/0000392301/2.

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити вимоги, які зазначені в п.п. 7.2.1 п. 7.2 цієї статті.

Підпункт 7.2.4 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент здійснення господарської операції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 22 грудня 2004 року між ПП «Джей Порт»(продавець) та ВАТ «Українська тютюнова компанія»(покупець) був укладений договір №22/12-04, за умовами якого продавець зобов’язувався продати, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити комплект обладнання для ароматизації тютюну.

До матеріалів справи позивачем долучені Акт від 28.01.2005р. прийому передачі товару згідно договору від 22.12.2004р. №22/12-04, рахунок-фактура №11 від 28.01.2005р. на 2815727,40 грн., в тому числі 469287,90 грн. ПДВ, видаткову накладну №11 від 28.01.2005р. на отримання товару на суму 2815727,40 грн., в тому числі 469287,90 грн. ПДВ та податкову накладну №967 від 28.01.2005р. на суму 2815727,40 грн., в тому числі ПДВ –469287,90 грн.

Таким чином, як стверджує позивач у товариства були всі необхідні первинні документи, які вимагаються нормами Закону України «Про податок на додану вартість»для підтвердження та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Однак, дані твердження позивача судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2007р. провадження у даній справі було зупинено до закінчення перегляду в апеляційному порядку постанови господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007р. по справі №9/323-4452, оскільки предметом розгляду справи №9/323-4452 є визнання недійсним господарського зобов'язання по фінансово-господарських операціях між ВАТ "Українська тютюнова компанія" та ПП "Джей Порт", факти та обставини яких слугували підставою для винесення Бучацькою МР ДПІ податкових повідомлень-рішень від 02.10.2006р. №87/0000392301/0, від 04.12.2006р. №87/0000392301/1, від 01.03.2007р. №45/0000392301/2, скасування яких є предметом даної адміністративної справи. В процесі виконання договору ПП Джей Порт" виписана податкова накладна від 28.01.2005р. №917, суму ПДВ згідно якої було виключено з податкового кредиту ВАТ "Українська тютюнова компанія" оскаржуваними у справі №12/76-1296 податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2008р. постанову господарського суду Тернопільської області віл 15.02.2007р. по справі №9/323-4452 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобов’язання скасовано і прийнято нове рішення, яким визнано недійсним договір №22/12-04 від 22.12.2004р., укладений між ПП «Джей Порт»та ВАТ «Українська тютюнова фабрика».

Постанова мотивована тим, що приватне підприємство «Джей Порт», здійснюючи протягом 2004-2005 р.р. господарські операції з ВАТ «Українська тютюнова компанія», в тому числі виконуючи зобов’язання по спірному договору не подано до податкового органу жодної декларації та інших відомостей про проведення господарських операцій та отримання доходів і нарахування податків, підприємство відомостей про зміну місцезнаходження та фактичну адресу підприємства до органу державної реєстрації не подавало.

Також, як було встановлено апеляційним судом засновник ПП «Джей Порт»Савченко К.А. зареєстрував дане підприємство у 1998 році на прохання малознайомої особи, якому передав всі документи і не мав наміру займатися господарською діяльністю. В органах державної реєстрації керівником підприємства зареєстрований Третяк С.М., а не Лащенков С.І., який підписував первинні документи, як керівник підприємства такий не зареєстрований.

Згідно п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку їх заповнення», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 всі складенні примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарі (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Отже, як встановлено судом договір №22/12-04 від 22.12.2004р. підписаний не уповноваженою на те особою, а відтак всі первинні документи, які були оформленні на його виконання, а саме Акт від 28.01.2005р. прийому-передачі товару, рахунок-фактура від 28.01.2005р. №11, видаткова накладна №11 від 28.01.2005р. та податкова накладна №967 від 28.01.2005р., на які посилається позивач не можуть слугувати підставою для підтвердження та віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент вчинення певний дій) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, факти, які були встановленні Львівським апеляційним господарським судом в постанові у справі №9/323-4452 від 22.01.2008р. мають приюдиційне значення для доказування сторонами своїх позовних вимог та заперечень при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд розглянувши матеріали справи прийшов до висновку, що податковим органом правомірно винесенні оспорювані податкові повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи та нормами законодавства підтверджено віднесення до податкового кредиту сум податку ВАТ «Українська тютюнова компанія»на підставі документів, які не виконують своїх законодавчо встановлених для цього функцій.

Згідно ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „06” серпня 2008 року до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя О.С. Скрипчук