Рішення № 19520656, 28.11.2011, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

                                                                                          Справа № 2-1212/11

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011 року Сторожинецький районний суд

в складі: головуючого судді Казюка О.О.

при секретарі Антофій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно, -

          встановив:

          ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом до відповідача ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3, зазначав, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 була передана в спільну сумісну власність йому ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_2, третій особі ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності виданого 04.02.1999 року Сторожинецькою міською комісією по приватизації міського житлового фонду.

          22.10.2003 року він уклав договір дарування належної йому 1/5 частини даної квартири на ім’я відповідача ОСОБА_2 Вказаний договір дарування був укладений фіктивно, а тому за його позовом рішенням Сторожинецького районного суду від 21.11.2006 року він був визнаний недійсним. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14.02.2007 року рішення районного суду було залишено без змін.

В липні 2011 року він звернувся із заявою до КП «Сторожинецьке РБТІ»про внесення змін в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, однак розгляд заяви було зупинено, оскільки він не надав дублікат свідоцтва про право власності на житло від 04.02.1999 року. При його зверненні до Сторожинецької міської ради про надання зазначеного документу йому було відмовлено, оскільки двох тотожних документів на одну й ту саму квартиру існувати не може та рекомендовано звернутись за отриманням оригіналу правовстановлюючого документу до відповідача ОСОБА_2 Остання відмовилась віддати йому правовстановлюючий документ мотивуючи тим, що не погоджується з судовим рішенням і не визнає за ним право на частку квартири.

Посилаючись на ст.ст. 321, 392 ЦК України позивач просив визнати за ним право власності на 1/5 ідеальної частки квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені вище.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, пояснила, що вона не погоджується видати позивачу свідоцтво на право власності на квартиру для реєстрації за ним частки квартири в РБТІ оскільки з рішенням суду не погоджується та не визнає за ним права на 1/5 частку квартири в натурі та вважає за можливе компенсувати йому грішми вартість цієї частки.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 вважає, що позов підлягає задоволенню і за позивачем необхідно визнати право власності на 1/5 частки квартири, оскільки відповідачем порушено право позивача.

          Суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні дослідженими судом доказами встановлено, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 була передана в спільну сумісну власність позивачу ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_2, третій особі ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності виданого 04.02.1999 року Сторожинецькою міською комісією по приватизації міського житлового фонду.

          22.10.2003 року позивач уклав договір дарування належної йому 1/5 частини даної квартири на ім’я відповідача ОСОБА_2 Вказаний договір дарування за позовом позивача рішенням Сторожинецького районного суду від 21.11.2006 року був визнаний недійсним. Дане рішення набрало чинності. Отже, при визнанні недійсним договору дарування відповідно до ст.216 ЦК України має наступити реституція у вигляді поновлення права позивача на його частку в спільному сумісному майні, яким є 1/5 частка спірної квартири.

          Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Ст. 321 ч.1 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 право власності ОСОБА_1 на частку квартири не визнається, крім того, документ, який засвідчує це право знаходиться у відповідача і остання не погоджується пред’явити його позивачу. Вказані обставини встановлені поясненнями сторін, третьої особи. При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки відповідно до висновку 3-48 від 24.11.2011 року вартість 1/5 частки квартири становить 35996,40 грн., позивачем при подачі позову сплачено судового збору 107,50 грн. з відповідача підлягає достягненню 252,46 грн. судового збору.          

          Керуючись ст.ст. 216, 321 ч.1, 392 ЦК України 2003 року, ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України, суд, -

          Вирішив:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 ідеальної частки квартири АДРЕСА_2, яка складається з чотирьох кімнат загальною площею 139,90 кв.м.

          Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 252,46 грн. на р/р31216206700227 УДК у Сторожинецькому районі, МФО 856135, код за ЄДРПОУ 23246235 (банк отримувача ГУДКУ у Чернівецькій області).

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 107,560 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат по сплаті ІТЗ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя