Ухвала суду № 19513651, 02.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/7536/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників:

позивача ОСОБА_4

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський карєр»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі №2а-6155/09/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський карєр»

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області

за участю прокуратури Житомирської області

про визнання недійними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 позов ВАТ «Ігнатпільський карєр»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Овруцької МДПІ №0000172301/0 від 28.04.2009, №0000172301/1 від 28.05.2009, №0000342301/0 від 17.08.2009. Відшкодовано з держбюджету позивачу 10,20 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №178/23-01-01374547 від 22.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим занижено податок на прибуток у сумі 1032999 грн. та завищено відємне значення по податку на прибуток за 2008 рік в сумі 432989 грн.

Підставою для таких висновків стало укладення позивачем договорів №9 від 30.09.2008 з ВАТ «Миколаївнафтопродукт»та №10 від 24.04.2008 з ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт»на поставку паливно-мастильних матеріалів, а також договору добровільного страхування №М, ВС 0101-09 від 01.09.2008 із ТДВ «Страхова компанія «Прогрес»щодо добровільного страхування залишків готової продукції, які за висновками відповідача є нікчемними, а тому не можуть брати участь у оподатковуваних операціях та враховуватись при формуванні валових витрат.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172301/0 від 28.04.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1032999 грн. та 363374 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 1396373 грн.

За результатами апеляційного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000172301/1 від 28.05.2009, №0000172301/2 від17.08.2009, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань, а також №0000342301/0 від 17.08.2009, яким донараховано розмір штрафних санкцій в сумі 516500 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено укладення позивачем 24.04.2008 договору №10 з ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт»на поставку бензину RON-95 в кількості 150000 тон протягом квітня-червня 2008, на виконання умов якого позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 100800 грн., у т.ч. ПДВ 168000 грн., та 30.09.2008 договору №9 з ВАТ «Миколаївнафтопродукт»на поставку дизельного пального в кількості 660 тон протягом жовтня-грудня 2008 року, на виконання якого позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 3720000 грн., у т.ч. ПДВ 620000 грн. В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 23.06.2008 до договору №10 від 24.04.2008, якою визначено строк поставки на протязі 3 кварталу 2009 року та додаткові угоди №1 від 29.12.2008 та №2 від 28.03.2009 до договору №9 від 30.09.2008, якими визначено строк поставки товару на протязі червня - жовтня 2009 року, таким чином на час проведення перевірки строк поставки товару не закінчився.

01.09.2008 між позивачем та ТДВ «Страхова компанія «Прогрес»укладено договір добровільного страхування майна №М,ВС 01 01-09 предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке належить позивачу, а саме, основні засоби середньомісячні залишки готової продукції на складі, який розташований за адресою: с.Ігнатпіль Овруцького району Житомирської області, загальна страхова сума складає 15822369 грн., страховий тариф 3,95%, страховий платіж 624983,58 грн., термін дії договору з 01.09.2008 по 31.08.2009.

З огляду на те, що зазначені договори укладені з дотриманням вимог ст.203 ЦК України, не визнані недійсними, відповідають статутній діяльності позивача та не суперечать господарській діяльності, яку субєкт господарювання визначає самостійно, суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, дійшов висновку про недоведеність відповідачем субєктом владних повноважень - правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх призначення для використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Крім того, строк дії договору і строк існування договірного зобовязання не є тотожними поняттями. Договір як правочин є підставою виникнення договірного зобовязання, а тому строк існування самої підстави зобовязання не може бути коротшим строку існування цього зобовязання. З метою оподаткування перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту закінчення строку дії договору. Додатковими угодами сторони продовжили строк виконання зобовязань, тим самим, продовжено строк дії договору, чим спростовуються доводи відповідача що договори поставки паливно-мастильних матеріалів суперечать господарській діяльності позивача у звязку з відсутністю факту поставки, оскільки строк дії договору не закінчився.

Щодо віднесення до валових витрат витрат за договором страхування, то право на віднесення до валових витрат будь-яких витрат зі страхування, зокрема, майна платника податку, передбачено пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача необхідності укладення спірних угод, а також на відсутність наміру їх використання у власній господарській діяльності, жодним чином не підтверджені, засновані на припущеннях. Відсутність необхідності визнання договору нікчемним, не звільняє суд від обовязку обґрунтування висновку щодо нікчемності правочину у мотивувальній частині рішення, встановлення наявності умислу та обставин щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, а тому дане рішення не є законним в розумінні частини 2, 3 ст. 159 КАС України.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, яке скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський карєр»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко