Рішення № 19506631, 01.12.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

01.12.2011

                                                                      Справа № 2-3575-2011

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого –судді Кузнецова Р.В.

при секретарі - Дручиніній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, вихідного утримання, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона з 13 грудня 2010 року по 22 березня 2011 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 22 березня 2011 року її було звільнено за угодою сторін, однак у день звільнення ДП «НДІВН», в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, не провів з нею розрахунку.

Так, згідно довідки про доходи заборгованість підприємства перед нею по заробітній платі складає 3016,82 грн., а також компенсація за невикористану відпустку в розмірі 253 грн.

Вважає, що розмір середнього заробітку яку відповідач зобов’язаний виплатити на її користь за час затримки розрахунку складає приблизно 8290,80 грн., із розрахунку:

168 робочих днів ? 49,35 (середньоденний заробіток)

Крім того, вважає, що їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 1690,00 грн., та яка полягає у порушенні відповідачем її законних прав на отримання винагороди за працю у повному обсязі та строк, призвели до страждань. Вона стала дратівливою, оскільки докладала додаткових зусиль по організації її життя. В неї з’явився головний біль, вона зазнала сильного стресу, сильних переживань та душевних страждань. Крім того, з вини відповідача їй довелось витрачати багато часу та зусиль, оскільки їй довелось неодноразово звертатись до відповідача з питань виплати заборгованості плати.

Тому, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованість з заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки, а також моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з ДП «НДІВН»заборгованість по заробітній платі в сумі 3016,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8290,80 грн., моральну шкоду в сумі 1690 грн., а також судові витрати за надання правової допомоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час на котре було назначено слухання по справі. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, також на підставі ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо належності задоволення позовних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач –ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Науково-дослідницький інститут»за строковим трудовим договором на період опалювального сезону, у котельній ділянці на посаді оператора котельної 3 розряду з 13 грудня 2010 року по 22 березня 2011 року, що підтверджується копією трудової книжки. Звільнена за угодою сторін, згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Згідно Довідки № 03-358 від 27 жовтня 2011 року, заборгованість по заробітній платі складає 3016,82 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Так, з матеріалів справи вбачається , що порушення прав працівника з боку відповідача мало місце, оскільки позивачу протягом тривалого часу нараховувалась, але не виплачувалась належна їй заробітна плата, що є грубим порушенням конституційних прав ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Статтею 116 КЗпП встановлено, що в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Якщо, працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Крім того, частиною 2 статті 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму

Однак, відповідачем не було письмово повідомлено ОСОБА_1 про належні їй суми, які підлягають виплаті, що також є порушенням внаслідок якого позивач була позбавлена можливості дізнатись про розмір належних їй виплат, та як наслідок пред’являти будь-які вимоги до працедавця по їх виплаті. Тобто, в даному випадку наявне грубе порушення відповідачем діючих норм трудового законодавства.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП врегульовано питання відповідальності власника або уповноваженої ним органу у разі невиплати звільненому працівникові сум строки зазначені у попередній статті, а саме: «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.»

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Слід зазначити, що вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Крім того, як зазначено позивачем, встановлено у судовому засіданні, сума заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі складає 3016,82 грн.

Тож вказана сума підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача, оскільки ним було порушено строк розрахунку зі звільненим працівником, що є прямим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Окрім зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку з часу звільнення.

Так, згідно Довідки про середню заробітну плату від 28 березня 2011 року, середньоденна заробітна плата позивача складала 49,35 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 8290,80 грн., а за 168 днів прострочення.

Крім того, позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав їй моральну шкоду у розмірі 1690,00 грн., яка полягає у порушенні відповідачем її законних прав на отримання винагороди за працю у повному обсязі та строк, призвели до страждань. Вона стала дратівливою, оскільки докладала додаткових зусиль по організації її життя. В неї з’явився головний біль, вона зазнала сильного стресу, сильних переживань та душевних страждань. Крім того, з вини відповідача їй довелось витрачати багато часу та зусиль, оскільки їй довелось неодноразово звертатись до відповідача з питань виплати заборгованості плати. Їй довелось неодноразово звертатись до відповідача з вимогою провести з нею розрахунок.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, члені її сім’ї чи близьких родичів.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, зважаючи на те, що в дійсності позивач зазнала душевних страждань, які безпосередньо пов’язані із порушенням її права на отримання належних їй виплат у встановлені законодавством строки, вона змушена витрачати свій час та кошти для захисту свого порушеного права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки заявлений розмір моральної шкоди обґрунтований, а отже з ДП «НДІВН»підлягає стягненню сума моральної шкоди у розмірі 1690,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягнення судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року, № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 3,10, 58, 60, 88, 212- 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд , –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди –задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг»(84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22), ЄДРПОУ 00130441, р/р 26003980944 УСБ м. Слов’янськ, МФО 334226, ПН 001304405226, № св. 06565349, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 3016 (три тисячі шістнадцять) гривень 82 копійки, суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 8290 (вісім тисяч двісті дев’яносто) гривень 20 копійок, моральну шкоду у сумі 1690 (одна тисяча шістсот дев’яносто) гривень 00 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок, а всього 13217 (тринадцять тисяч двісті сімнадцять) гривень 62 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг»(84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22), ЄДРПОУ 00130441, р/р 26003980944 УСБ м. Слов’янськ, МФО 334226, ПН 001304405226, № св. 06565349 на користь держави судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

«З оригіналом згідно»

Рішення чинності не набуло

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду                     ОСОБА_2