Рішення № 1949323, 11.08.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2008 р.

Справа № 15/272

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ „Тридента Агро” м. Київ

до відповідача: Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Лікарівка-2” с. Лікарівка, Олександрійського району, Кіровоградської області

про стягнення 7721 грн. 31 коп.

Представники сторін:

від позивача – Мельниченко О.В. довіреність б/н від 03.06.08р.

від відповідача – Ковальов А.І. довіреність б/н від 16.01.08р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3956 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 344 грн. 96 коп. 3 % річних, 2119 грн. 75 коп. пені, 1300 грн. збитків. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача позов визнав частково, надав відзив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу від 10.06.06р. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Рішенням господарського суду від 12.10.07р. по справі № 4/284 з відповідача на користь позивача за невиконання умов договору стягнуто 13583 грн. основного боргу, 691 грн. 70 коп. втрат від інфляції, 303 грн. 03 коп. річних, 1640 грн. 77 коп. пені та судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.08р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.08р. рішення суду від 12.10.07р. залишено без змін, а апеляційні та касаційні скарги відповідача без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач на день розгляду справи надав докази виконання умов договору від 10.06.06р. в добровільному порядку – копію квитанції від 05.06.08р. про сплату 16484 грн. 15 коп. представник відповідача підтвердив сплату боргу відповідачем у вказаній сумі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат за період з 02.08.07р. по 04.06.08р., з врахуванням уточнень наданих відповідачем, становить 3836 грн. 23 коп., 3 % річних – 343 грн. 86 коп.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення стосовно стягнення неустойки передбачені ст. ст. 230, 231 ГК України.

Пунктом 8.3 договору передбачена можливість стягнення штрафних санкцій без обмеження строку.

Сума пені нарахована позивачем становить 2119 грн. 75 коп.

У відзиві від 07.08.08р. відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій. В судовому засіданні представник відповідача в усній формі також просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Як визначає ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

По пункту 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Зважаючи на повне виконання відповідачем умов договору від 10.06.06р. та рішення суду від 12.10.07р. по справі № 4/284 шляхом сплати 05.06.08р. 16484 грн. 15 коп., що підтверджується і представником позивача, тяжкий майновий стан відповідача, відсутність додаткових збитків у позивача, господарський суд вважає даний випадок винятковим і зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню до 1500 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 1300 грн. збитків за надання позивачу юридичної допомоги по договору від 02.06.08р. задоволенню не підлягають, так як в постановах Верховного Суду України неодноразово зазначалось, що витрати пов’язані з наданням правової допомоги відшкодовуються тільки згідно ст. 44 ГПК України, як витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката. В усіх інших випадках понесені позивачем витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають, в тому числі і як збитки, тому що вони не мають обов’язкового характеру.

Позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 230 – 233 ГК України, ст. ст. 526, 546, 547, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 32 – 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього сільськогосподарського підприємства „Лікарівка-2” с. Лікарівка, Олександрійського району, Кіровоградської області р/р 26003002002001 в КРУ ПІБ „Надра” м. Олександрія МФО 323624 код ЄДРПОУ 23680894 на користь ТОВ „Тридента Агро” м. Київ вул. М. Стельмаха 3 р/р 26009100280101 в ЗАТ „Сведбанк Інвест” в м. Києві МФО 320650 код ЄДРПОУ 25591321 – 3836 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 343 грн. 86 коп. 3 % річних, 1500 грн. пені, 83 грн. 22 коп. сплаченого державного мита, 96 грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя К.М.Мохонько