Рішення № 1948510, 07.08.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2008

Справа №2-22/8681-2008

07 серпня 2008 року Справа №2-22/8681-2008

За позовом Дочірньоїкомпанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (97501 , АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул.Кримська, 7)

про стягнення 1 341 486,13 грн.

Суддя: Калініченко А.А.

Представники сторін:

Позивача : Єнік Є.В. – представник , дов. від 29.12.2007 № 246/10

Відповідача: Кузнєцова Д.І. – представник, дов. від 21.01.2008 р. № 3-2008

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” про стягнення 1 341 486,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов’язання по оплаті наданих позивачем за договором № 06/06-2062 ТЕ-19 від 29.12.2006 р. послуг з транспортування природного газу на загальну суму 928 670,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» пеню у розмірі 100 487,68 грн., 274 183,94 грн. інфляційних втрат, а також 3% річних у сумі 38 144,38 грн. грн.

У судовому засіданні відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнає вимоги позивача обґрунтованими та просить розгляд справи відкласти до розгляду Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» питання щодо проведення взаємозаліку заборгованості за договором на поставку природного газу № 06/06-2062 ТЕ-19 від 29.12.2006 р. Крім того, відповідач просить перерахувати розмір штрафних санкцій у зв’язку із відсутністю з його боку вини у порушенні зобов’язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

29.12.2006 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» був укладений договір на постачання природного газу №06/06-2062 ТЕ-19, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

П. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводяться грошовими коштами у наступному порядку: перша оплата у розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться платежами по 33 % відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання вказаного договору позивач у період з січня по березень 2007 р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 928670,13 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу від 31.01.2007 р, 28.02.207 р., 31.03.2007 р.

Відповідачем отриманий газ не був сплачений в повному обсязі. Вказаний факт не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зіна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 928670,13 грн., у той час як відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній оплаті наданих йому послуг за договором 06/06-2062 ТЕ-19 від 29.12.2006 р., через що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 7.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчану оплату поставленого природного газу покупець повинен сплатити на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що згідно з доданим до позовної заяви розрахунком пеня обчислена позивачем правовмірно, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача у сумі 100 487,68 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 274 183,94 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 38 144,38 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем зобов'язань, передбачених договором № 06/06-2062 ТЕ-19 від 29.12.2006 р. тому згідно зі статтею 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 274 183,94 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 38 144,38 грн.

Клопотання відповідача про перерахування штрафних санкцій у зв’язку із відсутністю з його боку вини, а також про відкладення розгляду справи до врегулювання питання щодо проведення взаємозаліку заборгованості за договором на поставку природного газу на підставі Порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджено Постановою Кабінету міністрів України № 440 від 25.04.2008 р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (далі – Порядок) задоволенню не підлягає у зв’язку із наступним.

Зазначений Порядок є актом бюджетного законодавства та регулює правовідносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які є боржниками ( у даному випадку – ТЕЦ).

Згідно з п. 3 Порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, який підтверджує наявність у учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій).

Відповідно до ч.3 ст. 206 Цивільного Кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких необхідне для чинності правочину є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним та віповідати його внутрішній волі (намірам). Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, необхідність укладення між учасниками розрахунків договору про організацію взаєморозрахунків, яка передбачена п.3 Порядку, свідчить про те, що проведення взаєморозрахунків має бути добровільним та здійснюється на власний розсуд учасників розрахунків. В той же час представник позивача у судовому засідання пояснив, що ДК «Газ України» не має наміру укладати такий договір та наголошує на задоволені позовних вимог і стягненні заборгованості.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів укладення договору про організацією взаєморозрахунків із позивачем.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 06/06-2062 ТЕ-19 від 29.12.2006 р., тому згідно зі статтею 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 274 183,94 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 38 144,38 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача у ході судового засідання. яке відбулось 07.08.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 14.08.2008 р.

Керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (97501 , АР Крим, Сімферопольський район, смт.Молодіжне, вул.Кримська, 7, п/р 26009054901048 КРУ «Приватбанк» м.Сімферополь МФО 38443 код ЄДРПОУ 32417960) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, п/р 260313013814 ГОУ ПІБ України МФО 300012 код ЄДРПОУ 31301827) 928 670,13 грн. основного боргу, 100 487,68 грн. пені, 274 183,94 грн. інфляційних втрат , 3 % річних у сумі 38 144,38 грн., а також 13 414,86 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.