Постанова № 19482016, 28.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2011 року 13:54 № 2а-5765/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2011р. № 2/10-021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мафесан»

про стягнення в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою, у розмірі 1235622, 00 грн., - В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28 вересня 2011 року) до ТОВ «Мафесан»про стягнення в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою, у розмірі 1235622, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вчинений між ТОВ «Мафесан»та ТОВ «БКФ «Альтаір»договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому до відповідача мають бути застосовані наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому, позивач посилається на обставини, встановлені вироком в кримінальній справі, а також на постанову по адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що договір субпідряду був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а підрядно-будівельні роботи виконувались як робітниками відповідача так і робітниками ТОВ «БКФ «Альтаір». Крім того, відповідач зазначав про те, що документи бухгалтерського обліку свідчать про те, що всі виплати здійснені відповідачем були проведені виключно як компенсація за фактично надані послуги.

Представник позивача у судовому засіданні 28 вересня 2011 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Між ТОВ «Мафесан»та ТОВ «БКФ «Альтаір»було укладено договір субпідряду від 21 березня 2008 року № 3/м, за умовами якого ТОВ «Мафесан»(Підрядник) замовляє, а ТОВ «БКФ «Альтаір»(Субпідрядник) виконує за цим дорученням і в обумовлений договором термін монтаж внутрішніх санітарно технічних систем на обєкті: Забудова території земельної ділянки житловим комплексом з обєктами інфраструктури для обслуговування населення по вул. Голосіївська, 13 в м. Києві, будинок № 2, секція 1, 2.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт складає 1235622, 00 грн., в тому числі ПДВ 205937, 00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «БКФ»Альтаір»було надано на адресу ТОВ «Мафесан»акти приймання виконаних робіт за квітень 2008 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року, податкову накладну від 30 квітня 2008 року № 400 на загальну суму 1235622, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 205937, 00 грн. Розрахунки між ТОВ «Мафесан»та ТОВ «БКФ»Альтаір»проводились шляхом перерахування контрагентам грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників.

Частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до вироку Святошинського районного суду міста Києва від 13.01.2011р. №1-1236/10 №1-175/11, ОСОБА_3, було визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили.

Вищезазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Мафесан»і одночасно являючись єдиним фактичним керівником вказаного підприємства, здійснював в 2008 році господарську діяльність, повязану з проведенням робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем за адресою м. Київ, вул. Голосіївська, 13, будинок № 2, будинок № 3, школа-дитячий садок, а також з проведенням робіт по ремонту системи каналізації та придбанням будівельних матеріалів, на підставі підроблених документів, складених невстановленими особами від імені підприємств, зареєстрованих з метою здійснення фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ «БКФ «Альтаір», при цьому, податковий кредит ТОВ «Мафесан»формував на підставі підроблених податкових накладних, складених від імені ТОВ «БКФ «Альтаір».

Крім того, вироком встановлено, що ТОВ «Мафесан»фактично не отримувало від даного контрагента робіт з монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем.

Отже, вироком Святошинського районного суду м. Києва було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Мафесан»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків. Також вказаним вироком встановлено використання угоди, укладеної між відповідачами, для ухилення від оподаткування з боку ТОВ «Мафесан»та здійснення фіктивного підприємництва з боку ТОВ «БКФ «Альтаір».

Крім того, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2011 року у справі № 2а-14026/09/2670 за позовом ТОВ «Мафесан»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 04 листопада 2009 року № 0002682310/0 та № 0002692310/0, яка набрала законної сили, також було встановлено, що правочини, укладені ТОВ «Мафесан»з ТОВ «БКФ «Альтаір», не були спрямовані на настання реальних наслідків та їх метою було ухилення від сплати податків, а тому ці правочини є такими, що порушують публічний порядок та є нікчемними.

Зазначене вбачається судом достатньою підставою для визнання такої угоди нікчемною, з мотивів її укладення з метою, спрямованою на порушення існуючого порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, і тому згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», звертатись до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою, у розмірі 1235622, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мафесан» (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 33600438) на користь Державного бюджету України 1235622 (один мільйон двісті тридцять пять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова