Постанова № 19478806, 23.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 листопада 2011 р. справа №2-а-12457/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Малахової Н.В.,

відповідача - Чернової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ТОВ "ЛД Харків"

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом у якому (з урахування уточнених позовних вимог) просив скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000410070 від 18.10.2011р. та № 0000400070 від 18.10.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті №1010/07-010/01597402 від 17.06.2011р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками проведеної Харківською ОДПІ перевірки діяльності контрагента позивача ПП «Сканто»було встановлено факт нікчемності всіх правочинів, вчинених даним субєктом господарювання. Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення ТОВ “ЛД Харків” вимог Закону України “Про ПДВ”. При цьому, в дослідженні інших документів потреби не має. Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс складені ПП «Сканто»податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ і тим самим скоїв порушення 7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення рішення № 0000410070 від 18.10.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 123.718, 75грн. (основний платіж 98.975,00грн., штраф - 24.743,75грн.) та № 0000400070 від 18.10.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20.236,00грн. (штраф - 1,00грн.) були винесені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки №1010/07-010/01597402 від 17.06.2011р. та на підставі рішення ДПА у Харківській області від 21.09.11р. №17002/7/25-103.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ “ЛД Харків” податковим органом було виявлено порушення п.п. 7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій з ПП «Сканто»за нікчемними правочинами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті №1010/07-010/01597402 від 17.06.2011р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ "ЛД Харків" та ПП "Сканто" був укладений договір поставки №12 від 01.02.10р., предметом якого є поставка товару (кількість та асортимент визначений у видаткових накладних). Відповідно до договору ТОВ „ЛД Харків»виступає покупцем, а його контрагент постачальником товару. Поставка товару здійснюється на склад постачальника. Форма розрахунків безготівкова.

Судом встановлено, що на виконання вказаного правочину ПП «Сканто»були виписані видаткові накладні №3210 від 01.02.10р., №3403 від 03.02.10р., №4902 від 18.02.10р., №6018 від 01.03.10р., №6909 від 10.03.10р., №9106, №9107 від 01.04.10р., №9204 від 02.04.10р., №13103, №13104, №13105, №13106, 13107 від 11.05.10р., №15218, №1519, №18220 від 01.06.10р., №18306 від 02.06.10р., №21418. №21417 від 02.08.10р., №24420 від 01.09.10р., №24912 від 06.09.10р., №25011 від 07.09.10р., №25107 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №27717 від 04.10.10р., №27812 від 05.10.10р., №30611 від 02.11.10р., №30536 від 01.11.10р., №33531, №33530 від 01.12.10р., №33714 від 03.12.10р., №36905, №36906 від 04.01.11р., №37514 від 10.01.11р., №38609 від 21.01.11р., а також податкові накладні: №3210 від 01.02.10р., №3403 від 03.02.10р., №4902 від 18.02.10р., №6018 від 01.03.10р., №6909 від 10.03.10р.,№9106, №9107 від 01.04.10р., №9204 від 02.04.10р.,№13103, №13104, №13105, №13106, 13107 від 11.05.10р., №15218, №1519, №18220 від 01.06.10р., №18306 від 02.06.10р., №21418. №21417 від 02.08.10р., №24420 від 01.09.10р., №24912 від 06.09.10р., №25011 від 07.09.10р., №25107 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №27717 від 04.10.10р., №27812 від 05.10.10р., №30611 від 02.11.10р., №30536 від 01.11.10р., №33531, №33530 від 01.12.10р., №33714 від 03.12.10р., №36905, №36906 від 04.01.11р., №37514 від 10.01.11р., №38609 від 21.01.11р.

З наявних у справі документів випливає, що придбаний за переліченими первинними документами товар (морилка, розчинник, емаль, клей, гвізді, краска та інше) був доставлений у складське приміщення за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 18, яке ТОВ «ЛД Харків»орендує згідно з договором оренди №95 від 07.04.09р. та №95 від 01.03.10р. у ТОВ «Кооппосилторг».

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №25 від 01.02.10р., №29 від 03.02.10р., №52 від 18.02.10р., №37 від 01.03.10р., №48 від 10.03.10р., №46 від 01.04.10р., №50 від 02.04.10р., №13103, №54 від 11.05.10р., №56 від 01.06.10р., №18306 від 02.06.10р., №78 від 02.07.10р., №79 від 02.08.10р., №85 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №92 від 05.10.10р., №104 від 02.11.10р., №115 від 03.12.10р., №3 від 04.01.11р., №12 від 21.01.11р., №19 від 03.02.11р.

Придбаний товар був оприбуткований на ТОВ «ЛД Харків», згідно рахунку: 281 (місце зберігання, ТМЦ, партії).

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем по безготівковому рахунку, про що свідчать платіжні доручення, окрім того, факт повної оплати товару визнаний суб'єктом владних повноважень.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ "ЛД Харків" та ПП "Сканто" був укладений договір Договір №15 від 01.04.2010р. на транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно з умовами договору Експедитор (ПП «Сканто») від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ «ЛД Харків») забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом. Виконує повязані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, розроблення маршруту перевезення, пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, повязані з перевезенням. При залученні Експедитором третіх осіб до виконання своїх зобовязань Експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні. Відповідно до п.2.1 договору, експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються замовником.

Позивачем були надані заяви на перевезення вантажів ПП «Сканто»від 01.04.10р., від 03.05.10р., від 01.06.10р. від 01.07.10р., від 01.08.10р., від 01.09.10р. і з зазначенням міста завантаження та розвантаження товару.

Про надання послуг з перевезення вантажів сторонами складалися акти здавання-приймання експедиторських послуг №1 від 30.04.10р., №1 від 31.05.10р., №1 від 30.06.10р., №1 від 31.07.10р., №5 від 31.08.10р., №6 від 30.09.10р. із зазначенням пробігу машини в кілометрах та вартості послуг.

ПП «Сканто»виписані податкові накладні на суму наданих послуг № 12001 від 30.04.10р., №15102 від 31.05.10р., №18107 від 30.06.10р., №21201 від 31.07.10р, №24302 від 31.08.10р., №27307 від 30.09.10р. Як свідчать наявні у справі документа, вартість послуг була в повному обсязі оплачена ТОВ «ЛД Харків»згідно з платіжними дорученнями №304 від 13.05.10р., №384 від 04.06.10р., №496 від 14.07.10р., №561 від 10.08.10р., №630 від 07.09.10р., №706 від 13.10.10р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, ТОВ «ЛД Харків»здійснює господарську діяльність в сегменті оптової та роздрібної торгівлі.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, ДПІ в ході розгляду справи до суду не подав.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході розгляду справи відповідачем визнано, що на момент виписування податкових накладних у спірних правовідносинах ПП "Сканто" не втратило правового статусу платника ПДВ, податкові накладні складені належним чином, не мають недоліків.

За правилом п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата за надані послуги по безготівковому рахунку, тобто позивачем виконані визначені законом вимоги для набуття права на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбані у ПП "Сканто" товари та послуги не були використані в господарської діяльності ТОВ «ЛД Харків», відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Суд звертає увагу, що ПП «Сканто»зареєстроване як юридична особа Харківської районною державною адміністрацією Харківської області 18.12.09р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №415270.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру від 13.09.11р., ТОВ «Сканто»знаходиться за юридичною адресою: 62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Пісчана, буд.7, стан юридичної особи зареєстровано, керівник ОСОБА_3; види діяльності посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту та інше.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ПП «Сканто»знаходиться на обліку в Харківській ОДПІ та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100261615.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ “Сканто” (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок іншого органу податкової служби - Харківської ОДПІ.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від ТОВ "Сканто" товарів наступним покупцям, про що свідчать договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні (ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, АТ "Харківський електрощитовий завод", ТОВ фірма «Скорпіон РП»та іншим).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ "Сканто", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ "Сканто" та ТОВ "ЛД Харків" спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акт Харківської обєднаної ДПІ у Харківської області.

Також суд звертає увагу, що ПП «Сканто»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дії ХОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, визнання відсутньою у ХОДПІ компетенції по визнанню неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, визнання відсутньою у ХОДПІ компетенції щодо визнання правочинів не дійсними та інші вимоги. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.11р. та Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.11р. позов ПП «Сканто»дії Харківської ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Сканто" та зазначено, що висновки незаконно проведеної перевірки не можуть бути визнані легітимними.

За таких обставин, в силу приписів ч.3 ст.70 КАС України складений Харківською ОДПІ акт перевірки ПП "Сканто" не може бути сприйнятий судом як належний та допустимий доказ вчинення позивачем порушення закону, так як вказаний акт згідно з судовими рішення (які набрали законну силу) складений з порушенням закону.

Інших мотивів, окрім нікчемності спірних правочинів за висновками харківської ОДПІ, відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень рішень не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП "Сканто".

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ “ЛД Харків” . 7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000410070 від 18.10.2011р., № 0000400070 від 18.10.2011р.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.11.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.