Постанова № 19478612, 03.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 листопада 2011 р. № 2-а- 12485/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Островської М.О.,

за участю представників: позивача Хабусевої Е.Р., відповідача Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мін-Текс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мін-Текс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000072302 та № 0000062302 від 06.09.2011р. винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ «Мін-Текс», за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2011 р. за № 3711/2302/37094010 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Мін -Текс» з питань господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ «Промспец консалтинг» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.

Відповідно до висновків акту перевірки, було встановлено порушення: п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п., 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Мін - Текс» занизило податок на прибуток всього у сумі 1 440 грн., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого було занижено податок на додану вартість у періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 41 875, 50 грн. В результаті встановленого завищення податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. зменшено визначену суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ за листопад, грудень 2010) у розмірі 41 875,50 грн. у тому числі по періодах: листопад 2010 - 16 485, 33 грн.; грудень 2010 - 25 390,17 грн.

У відповідності висновку акту перевірки від 17.08.2011 р. за № 3711/2302/37094010 зазначається, що ТОВ «Мін - Текс» в періоді, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг». За результатами перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було повідомлено, що ТОВ «Промспец консалтинг» не знаходиться за юридичною адресою та у останнього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Зазначені операції ТОВ «Промспец консалтинг» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Промспец консалтинг» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Всі укладені правочині між позивачем та його контрагентами вважаються нікчемними.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення за №0000072302 від 06.09.2011 р. на загальну суму 1 800 грн. та податкове повідомлення - рішення за №0000062302 від 06.09.2011 р. на загальну суму 41 876, 50 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені з перевищенням повноважень, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши наступне.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мін Текс» з питань господарських взаємовідносин з підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.

Між ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) та ТОВ «Мін Текс» (Покупець) укладено договори а саме: від 02.11.2010р. №15/11; від 04.11.2010р. №19/11; від 11.11.2010р. №24/11; від 01.12.2010р. №29/12, де Продавець зобов'язується передати товар а Покупець зобов'язується отримати та своєчасно сплатити за товар на умовах укладених у вищезазначених договорах.

Разом з цим, в п. 3.5 укладених договорів зазначено, що транспортування товару здійснюється Покупцем. До перевірки посадовими особами ТОВ «Мін Текс» пояснень та підтверджуючих документів стосовно транспортування ТМЦ не було надано.

Також ТОВ «Мін-Текс» надані платіжні доручення та банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ «Промспец Консалтинг», за якими за отримані товари сплачено з розрахункового рахунку на загальну суму 251 253,00 грн. ТОВ «Мін Текс» повідомило, що станом на 31.03.2011р. дебіторська - кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня.

Крім того, від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова отримано акт про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» код за ЄДРПОУ 37091549 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, якою встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

В зв'язку з допущеними порушеннями податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки, підприємству запропоновано не включати до валових витрат в наступних податкових періодах суму придбаної продукції у ТОВ «Промспец Консалтинг» яка була використана для створення власних основних засобів.

Додатково встановлено, що ТОВ «Промспец консалтинг» відсутнє за місцем реєстрації.

Таким чином, витрати ТОВ «Мін-Текс» по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, що є порушенням вимог п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мін-Текс» 14.06.2010 р. пройшло встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримало відповідне свідоцтво серії А01 за №424923, як платник податків, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

На підставі наказу ДПІ Дзержинського району м. Харкова від 27.07.2011р. №1584, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мін-Текс» з питань господарських взаємовідносин з підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення, а саме:

- на порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 та п. п. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями) ТОВ «Мін Текс» занизило податок на прибуток всього у сумі 1 440 грн. у т. ч. за IV квартал 2010р. у сумі 1 440 грн.;

- на порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 41 875,50 грн. В результаті встановленого завищення податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. зменшено визначену суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ за листопад, грудень 2010р.) у розмірі 41 875,50 грн. у тому числі по періодах: листопад 2010р. - 16 485,33 грн.; грудень 2010р. - 25 390,17 грн.

Зазначеного висновку податковий орган дійшов на підставі того, що контрагент позивача - ТОВ «Промспец Консалтинг» відсутнє за місцем реєстрації, що підтверджується актом від 25.02.2011р. за № 88/23-03-05/37091549. Перевіркою ТОВ «Промспец консалтинг» встановлені порушення:

1. неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

2. порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями;

3. відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями;

4. відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

5. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0000072302 від 06.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 800 грн. та податкове повідомлення - рішення за №0000062302 від 06.09.2011 р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 876, 50 грн.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мін-Текс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» укладені договори купівлі-продажу: від 02.11.2010р. №15/11; від 04.11.2010р. №19/11; від 11.11.2010р. №24/11; від 01.12.2010р. №29/12.

Відповідно до умов вказаних договорів Продавець зобов'язується передати товар, а Покупець зобов'язується отримати та своєчасно сплатити за товар на умовах укладених у вищезазначених договорах. Пунктом 3.5 укладених договорів визначено, що транспортування товару здійснюється Покупцем шляхом самовивозу.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними договорами відображено у виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» податкових накладних: №1471 від 10.11.2010 р., №1432 від 09.11.2010 р., №1983 від 01.12.2010 р., №2166 від 02.12.2010 р., №2265 від 06.12.2010 р., №2439 від 10.12.2010 р., видаткових накладних: №РН-00018 від 10.11.2010 р., №РН-00017 від 09.11.2010 р., №РН-0000028 від 01.12.2010 р., №РН-0000029 від 02.12.2010 р., №РН-0000031 від 06.12.2010 р., №РН-0000033 від 10.12.2010 р.

Оплата за товар на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів: від 30.11.2010р. №17 на суму 6912,00 грн., від 30.11.2010р №18 на суму 4 088,0 грн., від 01.12.2010р. №19 на суму 11 000,0 грн., від 02.12.2010 р. №20 на суму 10 000,0 грн.; від 03.12.2010 р. №22 на суму 10 000,0 грн.; від 06.12.2010 р. №48456300/1 на суму 10 000,0 грн.; від 08.12.2010 р. №48849700/1 на суму 10 000,0 грн., від 10.12.2010 р. №9973066 на суму 10 000,0 грн., від 13.12.2010 р. №9982979 на суму 9 000,0 грн., від 14.12.2010 р. №9990846 на суму 8 300,0 грн., від 15.12.2010 р. №9998455 на суму 9 612,0 грн., від 16.12.2010 р. №32 на суму 13 000,0 грн., від 17.12.2010 р. №10016591 на суму 10 000,0 грн., від 21.12.2010 р. №10036304 на суму 10 000,0 грн., від 22.12.2010 р. №10045004 на суму 10 000,0 грн., від 23.12.2010 р. № 10056035 на суму 10 000,0 грн., від 27.12.2010 р.№ 10067498 на суму 10 000,0 грн., від 27.12.2010 р. №40 на суму 7 062,0 грн., від 12.01.2011 р. №14 на суму 7370,0 грн., від 14.01.2011 р. №15 на суму 13 100,0 грн., від 17.01.2011 р. №16 на суму 12 300,0 грн., від 18.01.2011 р. №20 на суму 13 730,0 грн., від 19.01.2011 р. №21 на суму 12 779,0 грн.; від 21.01.2011 р. №22 на суму 5 600,0 грн., від 25.01.2011 р. №28 на суму 17 400,0 грн.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на період, що перевірявся) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ ).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд зауважує, що відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3. вищенаведеної статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові та видаткові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем до суду на дані бухгалтерські довідки, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товарів та устаткування, що були придбані ним за вищевказаними договорами у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» та у подальшому реалізовані наступним покупцям: ПП «Дара», ФОП ОСОБА_3

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних позивача на підставі того, що правочини вчинені ТОВ «Мін Текс» з ТОВ «Промспец Консалтинг» мають ознаки нікчемності, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків що є порушенням вимог п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст. 10 Закону).

Матеріали справи свідчать про те, що усі податкові накладні отримані позивачем від контрагента фактично маються в наявності та відповідають усім вимогам визначеним у п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, не визначається будь-яким законом нікчемним, відтак такий правочин може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку.

Суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо нікчемності угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мін-Текс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» не підтверджується матеріалами справи.

Спрямованість вищезазначеної угоди на отримання податкової вигоди за рахунок несплати податкових зобов'язань позивача з ПДВ, відповідач визначає виключно через наявність відповідного наміру (мети) у Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг», що також є недоведеним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд не приймає посилання податкового органу на порушення позивачем порядку декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ у звязку з відсутністю контрагента ТОВ «Промспец Консалтинг» за юридичною адресою, визнання угод останнього нікчемними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містить норм, які б повязували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наданих бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, додаткова, статистична та інші види, звітності.

Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Суд також не приймає до уваги посилання податкового органу, як на підставу обґрунтованості свого висновку, викладеного у акті перевірки, на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки, як то передбачено п. 3.5. вказаних договорів визначено, що транспортування товару здійснюється Покупцем шляхом самовивозу.

Позивачем до суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, згідно яких ОСОБА_4, що є керівником ТОВ «Мін-Текс», належить легковий автомобіль марки «Хонда» та причіп, якими і здійснювався вивіз товарів, що був придбаний у ТОВ «Промспец Консалтинг».

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мін-Текс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000072302 та № 0000062302 від 06.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мін-Текс" витрати по сплаті державного мита в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2011 р.

СуддяБартош Н.С.