Постанова № 19478362, 16.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 листопада 2011 р. №2а-7095/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представників позивача - Козловича С.М., Недашковського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000642302 від 24.03.2011 р., №0000632302 від 24.03.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.02.2011 року №379/23-212/23458730, на підставі висновків якого винесені податкові повідомлення-рішення №0000642302 від 24.03.2011 року, №0000632302 від 24.03.2011 року. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає неправомірним донарахування ПДВ та податку на прибуток на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач мав законні підстави на включення суми ПДВ за перевіряємий період до складу податкового кредиту, а також декларування валових витрат. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства позивача здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Укладені позивачем угоди, з його контрагентами, які зазначені у вищевказаному акті перевірки, є дійсними, спрямованими на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків, за якими відбулося фактичне отримання поставлених товарів/послуг, проведення розрахунків. Отримані за цими угодами первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Горяшко А.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. В ході перевірки встановлені взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" з ТОВ "Постачальник Т.М.", між якими були укладені угоди на поставку ТМЦ на загальну суму 1002664,05 грн. з ПДВ. За перевіряємий період позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню будівельних матеріалів продукції від ТОВ "Постачальник Т.М." всього у сумі 835553,75 грн. та задекларований податковий кредит на підставі наданих податкових накладних в розмірі 167112,80 грн. Відповідач зазначає, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ, отриманих від ТОВ "Постачальник Т.М.". Крім того, відповідач зазначає, що надані податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, таким чином не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Постачальник Т.М.". Також, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат транспортні послуги, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт та послуг) від ФОП ОСОБА_5, та включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 31726,00 грн. щодо взаємовідносин з ТОВ "Різнороб 2006", яким не задекларовано податкові зобовязання.

Представники позивача Козлович С.М., Недашковський В.М. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові та додаткових письмових поясненнях обставини.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, враховуючи положення ст.35 КАС України, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

На підставі ч.4 ст.128 КАС України, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.05.1995 року (т.1 а.с.111), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова з 26.05.1995 року (т.1 а.с.108), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №29688013 (т.1 а.с.113). Види діяльності за КВЕД: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, монтаж металевих конструкцій, діяльність у сфері інжирінгу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі (т.1 а.с.111).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2011 року №379/23-212/23458730 (т.1 а.с.12), висновками якого встановлено порушення, зокрема:

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 198838,80 грн., в т.ч. за березень 2008 року - 8732,00 грн., за квітень 2008 року - 2294,00 грн., за червень 2008 року - 11605,74 грн., за липень 2008 року - 2428,86 грн., серпень 2008 року - 3992,10 грн., вересень 2008 року - 5732,87 грн., жовтень 2008 року - 24379,93 грн., листопад 2008 року - 8337,00 грн., квітень 2009 року - 18371,45 грн., травень 2009 року - 14725,57 грн., червень 2009 року - 8346,18 грн., липень 2009 року - 11758,00 грн., серпень 2009 року - 16666,67 грн., вересень 2009 року - 40768,40 грн.

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 241700,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2008 року - 14507,00 грн., 3 кв.2008 року - 15193,00 грн., 4 кв. 2008 року - 40893,00 грн., 2 кв. 2009 року - 51803,00 грн., 3 кв.2009 року - 104055,00 грн., 4 кв. 2009 року - 15249,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесені податкові повідомленні-рішення №0000642302 від 24.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 248548,50 грн. (198838,80 грн. - основний платіж, 49709,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції), №0000632302 від 24.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 302125,00 грн. (241700,00 грн. - основний платіж, 60425,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1 а.с.71-72).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до ДПА Харківської області (т.1 а.с.73). Рішенням від 30.05.2011 року №2307/10/25-103 (т.1 а.с.76) ДПА Харківської області залишило без змін оскаржувальні податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із висновками податкового органу та оскаржив податкові повідомлення-рішення №0000642302 від 24.03.2011 року, №0000632302 від 24.03.2011 року до суду.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат витрати по придбанню будівельних матеріалів від контрагента ТОВ "Постачальник Т.М.", а також включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від даного контрагента за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту від 15.02.2011 року №379/23-212/23458730, в ході перевірки встановлені взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" з ТОВ "Постачальник Т.М.", між якими були укладені угоди на поставку ТМЦ на загальну суму 1002664,05 грн. з ПДВ. За перевіряємий період позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню будівельних матеріалів продукції від ТОВ "Постачальник Т.М." всього у сумі 835553,75 грн. та задекларований податковий кредит на підставі наданих податкових накладних в розмірі 167112,80 грн. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ, отриманих від ТОВ "Постачальник Т.М.", надані податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, таким чином не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Постачальник Т.М.".

Позивачем надано до матеріалів справи договори постачання ТМЦ від ТОВ "Постачальник Т.М." (т.2 а.с.102-108, 187-198), податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.109-186, 199-249). На підставі вказаних первинних документів позивачем до складу валових витрат було включено витрати по придбанню матеріалів від ТОВ "Постачальник Т.М. всього у сумі 83553,75 грн., а також включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 167112,80 грн.

Як вбачається з наданих первинних документів, а саме договорів, податкових накладних, видаткових накладних, предметом договорів поставки між позивачем та ТОВ “Постачальник Т.М.”є постачання будівельних матеріалів, зокрема, бітум 2 тонни, мастика полімерна 600 кг, секція балки СБ-1 5,648 тон, фундаментні блоки ФБС 1.44 м3, тощо. Поставка зазначених будівельних матеріалів, виходячи з їх фізичних властивостей ваги та обєму, безумовно передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.

Позивачем в ході розгляду справи надано пояснення, що придбання вказаних ТМЦ від ТОВ “Постачальник Т.М.”дозволяло позивачу виконувати зобовязання перед іншими контрагентами, зокрема, Службою автомобільних доріг у Харківській області, з якою позивачем укладено договори підряду №П4 від 18.02.2009 року, №П5 від 18.02.2009 року, №П6 від 16.06.2009 року (т.3 а.с.10-113), а також з ДП “Харківський облавтодор”ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, з яким позивачем був укладений договір субпідряду №62 від 10.08.2009 року.

Як вбачається актів виконаних робіт, позивачем по договорам субпідряду проводились роботи на обєктах, які розташовані у Харківській області, при цьому місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ “Постачальник Т.М.”є місто Київ. Тобто, придбання ТМЦ у ТОВ “Постачальник Т.М.” безумовно тягне за собою їх перевезення на місце проведення робіт субпідряду та підряду, або їх зберігання.

Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ, отриманих від ТОВ "Постачальник Т.М." або договори на зберігання вказаних ТМЦ.

Крім того, із Довідки з ЄДРПОУ (т.4 а.с.11) вбачається, що у 2010 році державним реєстратором було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ “Постачальник Т.М.”за вказаною адресою м. Київ, вул. Левітана, 8. при цьому з акту перевірки встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Постачальник Т.М.”від 05.08.2004 року №37087104 анульоване 27.12.2010 року. Стан контрагента позивача “8”місцезнаходження не встановлено.

Також, як вбачається з наданих копій документів, у видаткових та податкових накладних, виданих позивачу ТОВ “Постачальник Т.М.”, відсутнє прізвище особи, якою підписано зазначені документи.

Згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно п.2.2 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зареєстрованого Міністерством фінансів України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, якщо це можливо, безпосередньо після її проведення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників

Таким чином, первинні документи, які отримані ТОВ "БМП "Світанок" від ТОВ "Постачальник Т.М." оформлені з порушенням п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), п.п.1.2, 2.1-2.4, 2.7, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, тому не відповідають умовам дійсності угод і відповідно до ст.ст. 215, 216, 203 ЦК України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, отже не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з податку на прибуток та ПДВ.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Несплачені суми ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо реальності та дійсності угод укладених між позивачем та ТОВ "Постачальник Т.М.".

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Факт реальності здійснення поставок ТМЦ позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо постачальника вказаного товару, умов його транспортування тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Висновок про непідтвердження правомірності формування податкового кредиту унеможливлює визнання права платника податку на отримання бюджетного відшкодування, в розрахунку якого приймали участь непідтверджені суми податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997, № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладене та на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд також дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження ПДВ на суму 167112,80 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41778,20 грн. та п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо заниження податку на прибуток на суму 208887,50 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52221,90 грн.

Щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми в розмірі 31726,00 грн. на підставі наданих податкових накладних по господарським операціям з ПП "Різнороб 2006", судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено безпідставне включення до складу податкового кредиту податкових накладних на суму 31726,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Різнороб 2006", щодо якого виявлені розбіжності у декларуванні податкових зобовязань.

ПП "Різнороб 2006" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.07.2006 року №14801020000027712 (т.3 а.с.7), є платником податку на додану вартість - свідоцтво №29028033 (т.3 а.с.8).

Як вбачається з первинних документів, наданих позивачем до справи, між позивачем та ПП "Різнороб 2006" існували господарські відносини щодо постачання ТМЦ емаль біла, пісок, щебінь, бетон.

До матеріалів справи надані належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки із бухгалтерської відомості (т.3 а.с.9-20), що підтверджують отримання товару, проведення розрахунків між підприємствами, реальність господарських відносин.

Надані первинні документи від контрагента позивача складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагент позивача був зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагента.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або не задекларував податкові зобовязання, не надав податкову звітність, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, докази виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт та товарів шляхом перерахування грошових коштів, через що у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Різнороб 2006".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку відповідача, який міститься в акті перевірки в частині безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на суму 31726,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Різнороб 2006".

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Різнороб 2006", відсутні підстави для донарахування ТОВ "БМП "Світанок" податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій в розмірі 7931,50 грн.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на транспортні послуги по взаємовідносинам з контрагентом ФОП ОСОБА_5 судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено безпідставне включення до складу валових витрат транспортних послуг, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт та послуг) від ФОП ОСОБА_5

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладені договори щодо надання послуг перевезення матеріалів його власним автомобілем МАЗ-555140 (т.3 а.с.1-2).

Надання послуг ФОП ОСОБА_5 дозволило позивачу вчасно надавати послуги іншим контрагентам та виконувати зобовязання, а саме позивачем зі Службою автомобільних доріг у Харківській області укладені договори підряду №П4 від 18.02.2009 року, №П5 від 18.02.2009 року, №П6 від 16.06.2009 року (т.3 а.с.10-113).

На виконання цих договорів позивачем у червні 2008 р. - серпні 2009 р. виконані роботи по поточному ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів та під'їзду до аеропорту м.Харків. У зв'язку з цим позивачем до Служби автомобільних доріг у Харківській області було надано відповідні звіти, а також матеріальні звіти, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, що знаходяться в матеріалах справи.

Для виконання зазначених вище ремонтних робіт позивач отримав від ФОП ОСОБА_5 послуги перевезення матеріалів його власним автомобілем МАЗ-555140, на підтвердження чого сторонами підписані акти виконаних робіт, що залучені позивачем до матеріалів справи. Вартість перевезення матеріалів була включена у відповідні акти приймання підрядних виконаних робіт за договорами підряду, укладеними позивачем зі Службою автомобільних доріг у Харківській області, та сплачена замовником.

Позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, які опосередковують надання ФОП ОСОБА_5 послуг щодо перевезення вантажів (матеріалів) вантажним автомобілем за договорами, що підписані сторонами та скріплені печатками, які відповідно до умов договору визначають вартість наданих послуг та фіксують факт надання послуг якісно та в повному обсязі (т.3 а.с.1-2).

Також суду надано акти виконаних робіт, розрахунки-фактури (т.3 а.с.3-6, 117, 162, 196, 223-224), подорожні листи ФОП ОСОБА_5 (т.3 а.с.118-134, 139-157, 170-189, 193-214, 226-243), товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.165-169, 215-216, 225), які підтверджують фактичне надання транспортних послуг, послуг проведення розрахунків між підприємствами, реальність виконання послуг.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг по ремонту обладнання.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також, суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_5 є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги/товару повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Таким чином, судом встановлено зв'язок понесених витрат на перевезення матеріалів із господарською діяльністю позивача у розумінні приписів п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, отримання послуг з перевезення матеріалів ФОП ОСОБА_5 підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи подорожніми листами, з яких вбачається, що вантаж доставлявся на ділянки доріг, на яких позивач виконував роботи згідно договорів підряду зі Службою автомобільних доріг у Харківській області, що також зазначено в актах виконаних робіт, підписаними позивачем та Службою автомобільних доріг у Харківській області.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку субєкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання послуг для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення до складу валових витрат позивача та декларування податку на прибуток сум на підставі наданих первинних документів, зокрема, договорів про надання послуг перевезення, актів виконаних робіт, податкових накладних, подорожніх листів у розмірі 32812,50 грн. Таким чином, відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій в розмірі 8203,10 грн.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000642302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 39657.50 грн. (основний платіж - 31726.00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7931.50 грн.), скасування податкового повідомлення-рішення №0000632302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 41025.60 грн. (основний платіж 32812.50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8203.10 грн.) позовні вимоги належить відмовити. В частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000642302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 208891,00 грн. (основний платіж 167112.80 грн., штрафні (фінансові) санкції 41778.20 грн.) та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000632302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 261109.40 грн. (основний платіж 208887.50 грн., штрафні (фінансові) санкції 52221.90 грн.) у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000642302 від 24.03.2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 39657.50 грн. (основний платіж - 31726.00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7931.50 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000632302 від 24.03.2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 41025.60 грн. (основний платіж 32812.50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8203.10 грн.).

У задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000642302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 208891,00 грн. (основний платіж 167112.80 грн., штрафні (фінансові) санкції 41778.20 грн.) та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000632302 від 24.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 261109.40 грн. (основний платіж 208887.50 грн., штрафні (фінансові) санкції 52221.90 грн.) - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.11.2011 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко