Постанова № 19478203, 16.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2011 р. № 2-а- 14364/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, діє за дорученням від 31.08.2011р.

представника відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства "Полюс"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000782320 від 27.10.2011р., № 0000792320 від 27.10.2011р., № 0000802320 від 27.10.2011р. Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Перевіркою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, за результатами якої був складений Акт № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011р., з посиланням на встановлене порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000782320 від 27.10.2011р., № 0000792320 від 27.10.2011р., № 0000802320 від 27.10.2011р. Вказані рішення субєкта владних повноважень, винесені всупереч законодавчо встановленої презумпції правомірності правочину, на підставі хибних висновків про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених позивачем, з огляду на що підлягають скасуванню.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в судове засідання, призначене на 16.11.2011р. не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с. 169, т. 2), причин неприбуття суду не повідомив, письмових заперечень щодо поданого позову до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Полюс" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства "Полюс" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., про що було складено Акт перевірки № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011р. (а.с. 14-81, т. 1).

В Акті перевірки № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення ПП «Полюс» вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено розмір суми податкового кредиту у перевіряємому періоді у сумі 426149,91 грн., та як наслідок підприємством занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті на загальну суму 426149,91 грн., в т.ч.: липень 2010 року у сумі 61989,04 грн., серпень 2010 року у сумі 88335,66 грн. квітень 2011 року у сумі 223333,35 грн., травень 2011 року у сумі 52491,86 грн.; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну у сумі 300856 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року 300856 грн. та зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2011 року у розмірі - 71058 грн. (а.с. 79, т. 1).

На підставі зазначеного Акту перевірки № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011 року, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення від 27.10.2011 року № 0000782320, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 463733.09 грн. (основний платіж 426149.91 грн., штрафні санкції 37583.18 грн.) (а.с. 12, т. 1), податкове повідомлення рішення від 27.10.2011 року № 0000802320, яким з посиланням на встановлене порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71058.00 грн., штрафні санкції 71058 грн. (а.с. 11, т. 1), податкове повідомлення рішення від 27.10.2011 року № 0000792320, яким з посиланням на встановлене порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 300857.00 грн. (основний платіж 300856.00 грн., штрафні санкції 1.00 грн.) (а.с. 13, т. 1).

Дослідження судом Акту перевірки № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011 року показало, що фактичною підставою для відображення порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України та винесення оскаржуваних податкових повідомленьрішень слугував висновок відповідача про відсутність у позивача підстав для списання з балансу товарів, які згідно з наявними даними відвантажувалися на адресу ТОВ «Ерітаж», тому вказані товари є такими, що використані не в господарській діяльності позивача, а також висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «НВК Зембуд-Сервіс».

Перевіряючи ці висновки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомленнярішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, ПП «Полюс» за договорами поставки, укладеними з ТОВ «СВГ Плюс» від 31.01.11, з ТОВ «Компанія ПНП» від 04.01.11, ТОВ «Барви 2007» було придбано нафтопродукти.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами страви, що придбані позивачем у зазначених вище підприємств нафтопродукти було прийняті позивачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, а також оприбутковані у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «ХАДО-Технологія» (орендодавець) та ПП «Полюс» (орендар) був укладений Договір оренди майна від 01 травня 2010р. № 2, відповідно до умов якого Орендар приймає в тимчасове платне користування майно, перелік якого міститься в додатках до цього Договору (далі - майно), та зобовязується використати орендоване майно у відповідності з його функціональним призначенням (а.с. 90, т. 1). Додатковою угодою від 01.01.2011р. № 1 до вказаного Договору, дію зазначеної угоди було продовжено з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. (а.с. 93, т. 1).

Вказане в Договорі оренди від 01 травня 2010р. № 2 майно (ємкості), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 6А, було передано у користування ПП «Полюс», що підтверджується Актом приймання-передання майна від 01.05.2010р. (а.с. 91, т. 1) та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 3, що підтверджується Актом приймання-передання майна від 17.06.2011р. (а.с. 94, т. 1).

Тобто, у позивача фізично наявна можливість зберігання нафтопродуктів.

Судом встановлено, що між ПП «Полюс» (продавець) та ТОВ «Ерітаж» (покупець) був укладений Договір поставки від 01 квітня 2011р. № 61, відповідно до умов якого ПП «Полюс» зобовязується передати ТОВ «Ерітаж», а останній прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених самим Договором (а.с. 82, т. 1).

Відповідно до копій видаткових накладних № 76 від 15.04.2011р. (а.с. 83, т. 1) та № 75 від 14.04.2011р. (а.с. 85, т. 1), № 66 від 05.04.2011р. (а.с. 99, т. 1), № 71 від 11.04.2011р. (а.с. 101, т. 1), № 68 від 06.04.2011р. (а.с. 110, т. 1), № 125 від 03.06.2011р. (а.с. 112, т. 1), № 109 від 10.05.2011р. (а.с. 114, т. 1), № 108 від 10.05.2011р. (а.с. 116, т. 1), № 89 від 21.04.2011р. (а.с. 118, т. 1), № 81 від 19.04.2011р. (а.с. 120, т. 1), № 98 від 30.04.2011р. (а.с. 122, т. 1), ПП «Полюс» було поставлено, а ТОВ «Ерітаж» на виконання умов Договору поставки від 01 квітня 2011р. № 61, були прийняті нафтопродукти.

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідними Сертифікатами відповідності (а.с. 195, 200, 215, 221 т. 1), Паспортами якості (а.с. 195, 200, 214, 221 т. 1) та товарно-транспортними накладними (а.с. 84, 86, 100, 102, 103, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, т. 1).

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що придбані ТОВ «Ерітаж» у ПП «Полюс» нафтопродукти, приймались у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Вартість вказаних вище нафтопродуктів була в повному обсязі оплачена покупцем - ТОВ «Ерітаж» шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

Долучені до матеріалів справи виписки з розрахункового рахунку позивача засвідчують факт виконання ТОВ «Ерітаж» зобов'язань по оплаті вартості нафтопродуктів за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд приходить до висновку, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ «Ерітаж», тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів від позивача до ТОВ «Ерітаж», наявності у вказаної особи та позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме ТОВ “Ерітаж” (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Суд зазначає, що доказів фізичної наявності реалізованого палива в розпорядженні ПП «Полюс» податковий орган в ході розгляду справи до суду не подав. Податковий орган не подав також і доказів фактичної поставки позивачем вказаного вище палива іншій особі, ніж ТОВ «Ерітаж», знищення згаданого палива або його вибуття з власності ПП «Полюс» в будь-який інший спосіб.

В матеріалах справи наявний поданий позивачем акт інвентаризації, який був складений ПП «Полюс» на вимогу податкового органу і згідно з яким у ПП «Полюс» відсутні залишки палива. Стверджуючи про те, що паливо залишилось в розпорядженні ПП «Полюс», відповідач в ході розгляду справи не подав до суду жодних доказів на спростування достовірності відомостей вказаного акту інвентаризації.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач не подав до суду доказів неможливості проведення позивачем господарської операції з придбання палива та його подальшої поставки на адресу ТОВ «Ерітаж».

З приводу судження відповідача про неналежність складення первинних документів на поставку ПП «Полюс» палива на адресу ТОВ «Ерітаж» суд зазначає наступне. Вимоги до змісту первинних документів визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704). Оглянуті судом копії первинних документів на поставку палива ТОВ «Ерітаж» за формою, змістом, підставами складання узгоджуються з вимогами означених актів законодавства, недоліків або дефектів, які б згідно з законом спричиняли втрату юридичної сили або доказовості не мають.

Доводів про намір позивача безпідставно отримати у спірних правовідносинах податкову вигоду відповідач ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не наводив.

Наявними у справі документами підтверджено фізичний рух товару від позивача до ТОВ «Ерітаж», сумісність реалізованого позивачем товару з напрямом господарської діяльності останнього, використання товару, придбаного у ТОВ «СВГ Плюс», ТОВ «Компанія ПНП», ТОВ «Барви 2007» у власній господарській діяльності, торгівлі нафтопродуктами, позивача.

Таким чином, суд вказує на безпідставність висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат у ІІ кварталі 2011 року на суму 1379126,05 грн.

Враховуючи встановлені вище обставини, реальність укладеного між позивачем та ТОВ «Ерітаж» правочину купівлі-продажу нафтопродуктів, встановлене судом фактичне виконання сторонам належним чином вказаного правочину, суд зазначає наступне.

З приводу судження субєкта владних повноважень про нікчемність зазначеного вище правочину, суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність спірного правочину, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність спірного правочину слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Крім того, суд бере до уваги, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правочин між позивачем та ТОВ “Ерітаж”, не оскаржений субєктом владних повноважень у судовому порядку, до суду не подано таких, що набрали законної сили, судових актів про визнання спірного правочину недійсним.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагент є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності спірного правочину позивачем надано до суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Ерітаж» є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ суми 275825,21 грн.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» (продавець) та ПП «Полюс» (покупець) був укладений Договір поставки нафтопродуктів від 01 липня 2010р. № 3, відповідно до умов якого ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» зобовязується передати ПП «Полюс», а останній - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених самим Договором (а.с. 87-89, т. 1).

Відповідно до копій видаткових накладних № РН-0000085 від 01.08.2010р. (а.с. 96, т. 1), № РН-0000002 від 01.07.2010р. (а.с. 108, т. 1), ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» було поставлено, а ПП «Полюс» на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів від 01 липня 2010р. № 3, були прийняті нафтопродукти.

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідними Сертифікатами відповідності (а.с. 104, 112, т. 2) та Паспортами якості (а.с. 103, 111, т. 2), накладними та перевезення (а.с. 104-107, т. 1)

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що придбане ПП «Полюс» у ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» нафтопродукти, приймались у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

За фактом відвантаження товару у відповідності до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» були складені податкові накладні, де зазначена сума ПДВ сплачена позивачем у складі вартості поставленого пального всього на загальну суму за період липень 2010 року 61989,04 грн., серпень 2010 року 88335,66 грн. (а.с. 129-130, т. 1)

Вказані суми були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з ПДВ за липень, серпень 2010 року відповідно, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вказані місяці 2010 року.

В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ПП «Полюс» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Складені при виконанні зазначених вище правочинів первинні документи, в тому числі і податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Факт реєстрації ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» платником податку на додану вартість станом на час видачі податкових накладаних, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, судом приходить до висновку, що як ПП «Полюс», так і ТОВ «НПК «Зембуд-Сервіс» виконали умови Договору поставки нафтопродуктів в повному обсязі, чим і підтвердили факт його укладення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму ПДВ в розмірі 150324,70 грн.

Такими чином, суд вказує на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим вказана податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, між ТОВ «Константа М» (постачальник) та ПП «Полюс» (покупець) був укладений Договір поставки нафтопродуктів від 05 січня 2010р. № 13, відповідно до умов якого ТОВ «Константа М» зобовязується передати ПП «Полюс», а останній - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених самим Договором.

Відповідно до копій видаткових накладних № 224 від 30.06.2011р. (а.с. 170, т. 2), № 221 від 29.06.2011р. (а.с. 171, т. 2), № 217 від 24.06.2011р. (а.с. 172, т. 2), № 216 від 24.06.2011р. (а.с. 173, т. 2), № 202 від 21.06.2011р. (а.с. 174, т. 2), № 115 від 21.03.2011р. (а.с. 176, т. 2), № 195 від 17.06.2011р. (а.с. 177, т. 2), № 194 від 17.06.2011р. (а.с. 178, т. 2), № 191 від 16.06.2011р. (а.с. 179, т. 2), № 186 від 10.06.2011р. (а.с. 180, т. 2), № 179 від 07.06.2011р. (а.с. 181, т. 2), № 127 від 31.03.2011р. (а.с. 182, т. 2), № 116 від 21.03.2011р. (а.с. 183, т. 2), № 42 від 31.01.2011р. (а.с. 189, т. 2), № 6 від 06.01.2011р. (а.с. 190, т. 2), ТОВ «Константа М» було поставлено, а ПП «Полюс» на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів від 05 січня 2010р. № 13, були прийняті нафтопродукти.

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідним Сертифікатом відповідності (а.с. 187, т. 2), Паспортами якості (а.с. 175, 186, т. 2) та товарно-транспортною накладною (а.с. 185, т. 2).

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що придбане ПП «Полюс» у ТОВ «Константа М» нафтопродукти, приймались у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Придбаний ПП «Полюс» у ТОВ «Константа М» товар, був прийнятий позивачем за місцем виконання Договору оренди майна від 01 травня 2010р. № 2, що підтверджується Актами приймання від 21.03.2011р. № 116 (а.с. 184, т. 2), від 22.03.2011р. (а.с. 188, т. 1).

Таким чином, судом приходить до висновку, що як ПП «Полюс», так і ТОВ «Константа М» виконали умови Договору поставки нафтопродуктів від 05 січня 2010р. № 13 в повному обсязі, чим і підтвердили факт його укладення.

Крім того, між ТОВ «Енергія 2010» (постачальник) та ПП «Полюс» (покупець) був укладений Договір поставки нафтопродуктів від 28 жовтня 2010р. № НР 68, відповідно до умов якого ТОВ «Енергія 2010» зобовязується передати ПП «Полюс», а останній - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених самим Договором. Додатковою угодою від 12.07.2011р. № 1 до Договору поставки нафтопродуктів від 28 жовтня 2010р. № НР 68, дія вказаного Договору була пролонгована.

Відповідно до копій видаткових накладних № РН-25-03/6 від 25.03.2011р. (а.с. 191, т. 2), № РН-28-03/6 від 28.03.2011р. (а.с. 196, т. 2), № РН-29-03/6 від 29.03.2011р. (а.с. 199, т. 2), № РН-26-04/8 від 26.04.2011р. (а.с. 202, т. 2), № РН-10-06/9 від 10.06.2011р. (а.с. 205, т. 2), № РН-14-06/4 від 14.06.2011р. (а.с. 214, т. 2), № РН-15-06/2 від 15.06.2011р. (а.с. 217, т. 2), № РН-16-06/6 від 16.06.2011р. (а.с. 220, т. 2), № РН-17-06/9 від 17.06.2011р. (а.с. 223, т. 2), № РН-17-06/1 від 17.06.2011р. (а.с. 226, т. 2), № РН-28-10/3 від 28.10.2010р. (а.с. 229, т. 2), № РН-12-11/4 від 12.11.2010р. (а.с. 232, т. 2), № РН-30-11/1 від 30.11.2010р. (а.с. 235, т. 2), № РН-15-11/1 від 15.11.2010р. (а.с. 236, т. 2), № РН-08-12/4 від 08.12.2010р. (а.с. 239, т. 2), № ПЛС-1 від 12.06.2011р. (а.с. 213, т. 2), ТОВ «Енергія 2010» було поставлено, а ПП «Полюс» на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів від 28 жовтня 2010р. № НР 68 та Додаткової угоди від 12.07.2011р. № 1, були прийняті нафтопродукти.

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідними Сертифікатами відповідності (а.с. 193, 195, 198, 201, 204, 207, 211, 216, 218, 222, 224, 228, 231, 234, 238, 241, 243, т. 2), Паспортами якості (а.с. 194, 197, 200, 203, 206, 210, 215, 219, 221, 225, 227, 230, 233, 237, 240, 242, т. 2) та товарно-транспортною накладною (а.с. 209, т. 2).

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що придбане ПП «Полюс» у ТОВ «Енергія 2010» нафтопродукти, приймались у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Придбаний ПП «Полюс» у ТОВ «Енергія 2010» товар, був прийнятий позивачем за місцем виконання Договору оренди майна від 01 травня 2010р. № 2, що підтверджується Актами приймання від 12.06.2011р. № ПЛС-1 (а.с. 208, т. 2).

Таким чином, судом приходить до висновку, що як ПП «Полюс», так і ТОВ «Енергія 2010» виконали умови Договору поставки нафтопродуктів від 28 жовтня 2010р. № НР 68 та Додаткової угоди до нього від 12.07.2011р. № 1 в повному обсязі, чим і підтвердили факт його укладення.

Вартість вказаного палива була оплачена ПП «Полюс» в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що не спростовано відповідачем та зазначено в акті перевірки.

З приводу судження відповідача про неналежність складення первинних документів на поставку ПП «Полюс» палива ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М», суд зазначає наступне. Вимоги до змісту первинних документів визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704). Оглянуті судом копії первинних документів на поставку палива ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М» за формою, змістом, підставами складання узгоджуються з вимогами означених актів законодавства, недоліків або дефектів, які б згідно з законом спричиняли втрату юридичної сили або доказовості не мають.

Доводів про намір позивача безпідставно отримати у спірних правовідносинах податкову вигоду відповідач ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не наводив.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про відсутність фактичного відвантаження товару ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що порушення, встановлені відповідачем по правочинах, уколених між ПП «Полюс» та ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М», не мали впливу на зміст оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в Акті перевірки № 1736/23-206/31235194 від 26.09.2011р. необґрунтовано зроблено висновок про порушення ПП «Полюс» вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено розмір суми податкового кредиту у перевіряємому періоді у сумі 426149,91 грн., та як наслідок підприємством занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті на загальну суму 426149,91 грн., в т.ч.: липень 2010 року у сумі 61989,04 грн., серпень 2010 року у сумі 88335,66 грн. квітень 2011 року у сумі 223333,35 грн., травень 2011 року у сумі 52491,86 грн.; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну у сумі 300856 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року 300856 грн. та зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2011 року у розмірі - 71058 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень № 0000782320 від 27.10.2011р., № 0000792320 від 27.10.2011р., № 0000802320 від 27.10.2011р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з огляду на що позовні вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Полюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000802320 від 27.10.2011р., № 0000782320 від 27.10.2011р., № 0000792320 від 27.10.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Полюс" (ідентифікаційний код 31235194, місцезнаходження: вул. Тарасівська, 3, кв. 17, м. Харків) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.