Постанова № 19471555, 17.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17.11.2011 р. 10:55Справа № 2а-6428/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Югцемент", вул.Промислова 9, смт.Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113;

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54000;

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0000593600 та №0000573600 від 13.05.11р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №21/01-11 від 21.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1330/9/10-021 від 08.08.11р.;

Публічним акціонерним товариством "ЮГцемент" предявлено позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.11р №0000593600, №0000573600 та 0000583600.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових пояснень та наданих доказах (а.с.3-11).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що повідомлення-рішення №0000593600 та №0000573600 від 13.05.11р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.97-107).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства “ЮГцемент” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за грудень 2010р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 22.04.11р. за №499/36/00293031 (а.с.15-94), в якому були зазначені наступні порушення:

- п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, ПАТ “ЮГцемент” занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. у сумі 5172грн.

- п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, ПАТ “ЮГцемент” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 100000грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ПАТ “ЮГцемент” завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у сумі 121005грн.

На підставі висновків зазначено акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 13.05.11р №0000593600, №0000573600 та 0000583600 (а.с.12-14) якими позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 5172грн., встановлено суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 121005грн., встановлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 100000грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3грн. (1+1+1).

Позивач скористався своїм правом на оскарження зазначених рішень до керівних органів ДПА але всі скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками, відображається в податковій декларації з ПДВ окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011р.

Крім того, суд зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій (навіть, як у даному випадку, у разі не закінчення терміну дії договору та виконання робіт на час перевірки) визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

В ході проведення перевірки позивача відповідачем встановлено факт відсутності реальності продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ “ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ” (постачальнику позивача) від ТОВ "Адекс Пром" в грудні 2010р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно податкової звітності у ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" були відсутні власні трудові ресурси, необхідні для здійснення основного виду діяльності “Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту”, так як згідно розрахунку комунального податку підприємства ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" за IV квартал 2010р. від 02.02.11р. №86554 на підприємстві працювало 3 особи. Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" трудових та матеріальних ресурсів (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо), необхідних для здійснення реальної господарської діяльності.

Крім того, матеріалами перевірки не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Сам по собі факт сплати коштів ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце, оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача, що взаємовідносини між ТОВ “ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ” та його контрагентами - покупцями не направлені на настання реальних правових наслідків.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Беручи до уваги вищевказане, з врахуванням того, що актом ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 12.04.11р. №1318/23-100/31946649 не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків (тобто є безтоварними), право позивача на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних наданих ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" на виконання безтоварних угод не виникає. Таким чином, в порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено ПДВ за грудень 2010р. на загальну суму 5171,70грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення п.185.1 ст185, п.198.3, п.198.6 ст.198, розділу V “Податку на додану вартість” Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит в сумі 33005,42грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ “Нордстар” в грудні 2010р. мало взаємовідносини з контрагентом-покупцем ПАТ “ЮгЦемент”, якому реалізовані будівельні роботи на загальну суму 198032,49грн., в т.ч. ПДВ 33005,42грн., які були виконані ТОВ “Соло-74”.

ТОВ “Нордстар” реалізовано будівельні роботи позивачу в розмірі 198032,49грн., в т.ч. ПДВ 33005,42грн., які були придбані у ТОВ "Соло-74" (код 36671229) з метою формування штучного кредиту на підставі безтоварних угод.

Враховуючи те, що ТОВ “Соло-74” не має основних фондів, операції не підтверджуються первинними документами, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт (послуг). Даний факт свідчить про відсутність необхідних умов для ведення відповідної господарської діяльності (а.с.74).

Виходячи з вищезазначеного, операції по формуванню податкових зобов'язань в грудні 2010р. по безтоварних взаємовідносинах позивача на загальну суму 198032,49грн., в т.ч. ПДВ 33005,42грн. є неправомірними.

За наведених обставин, наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до ПКУ для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТОВ “Нордстар”, податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

При цьому сам по собі факт сплати коштів ТОВ “Нордстар”, не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце, оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПКУ.

У зв'язку з тим, що позивачем віднесено суми ПДВ по операціях з ТОВ “Нордстар” до податкового кредиту за січень 2011р., то в порушення п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, розділу V “Податку на додану вартість” Податкового кодексу України, позивачем неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 33005,42грн.

Крім того, за результатами попередньої перевірки, яка оформлена актом від 21.03.11р. за №292/36/00293031, встановлено, що в порушення п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядки 18.2-21 розділу III Декларації з ПДВ “Розрахунки з бюджетом за звітній період” за грудень 2010р.) на суму 2622515грн., та донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1821496грн., тобто від'ємне значення за грудень 2010р. відсутнє.

Таким чином, в порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. в сумі 100000грн.

Отже, в порушення вимог п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7. ст.7 Закону від 03.04.97р. “Про податок на додану вартість”, позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. у сумі 5172 грн.; в порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 100000грн.; в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у сумі 121005грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює докази надані представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання робіт (послуг) саме контрагентом позивача.

Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного, податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.05.11р №0000593600, №0000573600 та 0000583600 прийняті у відповідності до чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваних рішень та прийняття їх в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи та докази позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень рішень від 13.05.11р №0000593600, №0000573600 та 0000583600.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 17.11.11р.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.11р.