Постанова № 19471015, 19.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.10.2011 р. Справа № 2а-6477/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул.Велика Морська 63, м.Миколаїв, 54001;

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.11р. №0000200037;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 26.08.11р., ОСОБА_2 - довіреність б/н від 30.05.11р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №1665/9/10-021 від 22.09.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" предявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.11р. №0000200037.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-13), наданих доказах та усних поясненнях.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначив, що ВАС України листом від 02.06.11р. розяснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 22.04.11р. №0000200037. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві 20.04.11р. проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ Миколаївського підприємства “Термінал-Укрхарчозбутсировина” з питання перевірки взаємовідносин позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ “Светолюкс-Миколаїв”(ЄДРПОУ 30397329), ТОВ “Восток-Сервіс-Миколаїв (ЄДРПОУ 31946649), ТОВ “Пека” (ЄДРПОУ 32300269), ПП “Кремнефтегазтрейд” (ЄДРПОУ 34852564), ПП “Теплотехкомплект” (ЄДРПОУ 3089998), ПП ОСОБА_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1), ПВКП “Будшлях” (ЄДРПОУ 30900818), ДП “Науково-дослідна виробичо-технічна агенція “Стратегія регіонального розвитку” (ЄДРПОУ 35829997) за грудень 2010р.

За результатами перевірки складено акт від 20.04.11р. №458/37/13857469 (а.с.15-45) та прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.04.11р. №0000200037 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 354553,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00грн. (а.с.46).

Позивачем було проведено досудове врегулювання спору шляхом адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення. Рішеннями ДПА у Миколаївській області від 07.06.11р. №1062/10/25-014 та ДПАУ від 18.08.11р. №14951/6/25-0515 скарги позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 22.04.11р. №0000200037 - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобовязань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Надані позивачем до перевірки первинні документи відповідачем не враховані. Керуючись вимогами пп.17.1.8 п.17.1 с.17, п.44.7 ст.44, п.78.2 ст.78, п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України позивач листом від 21.04.11р. №127 додатково надав відповідачу копії первинних документів, які є носіями інформації стосовно підтвердження господарських операцій та відповідних записів в бухгалтерському та податковому обліку, наполягав на проведенні додаткової перевірки з метою винесення об'єктивного висновку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Проте зазначені законні вимоги позивача відповідачем не взято до уваги.

В той же час, позивач надав суду усі первинні документи, що підтверджують вчинення цивільно-правових угод і здійснення господарських операцій позивача з контрагентами за податкові періоди, охоплені перевіркою: договори, контракти, довідки встановлення вартості робіт, акти виконаних робіт, витратні відомості, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові та прибуткові накладні, товарно транспортні накладні (а.с.108-276).

Висновки Акту стосовно завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 354553,0грн. не підтверджені документально та належною доказовою базою. В ході зазначеної перевірки ніякі первинні документи відповідачем не запитувались та не вивчались.

Висновки акту базуються на припущеннях та відсутності інформації щодо діяльності контрагентів позивача по третьому п'ятому ланцюгу постачання.

Так, в акті №458/37/13857469 зазначено, (а.с.41) що перевіркою “досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які - порушили свої податкові зобов'язання, що стало підставою для висновку, згідно чинного законодавства, про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, так як він діяв без належної обачності й обережності".

Наведені в акті перевірки (а.с.25-38) витримки з актів перевірок постачальників позивача (ПП “Светолюкс-Николаев”, ТОВ “Восток-Сервіс-Миколаїв”, ТОВ “Пека”, ПП “Кремнафтагазсервіс”) не є носіями інформації стосовно порушень податкового законодавства позивачем, зважаючи на те, що викладені в них факти не містять даних щодо взаємовідносин з позивачем, а в переважній більшості містять лише аналіз законодавчих та нормативних актів України, або виклад порушень, яких припустились зазначені постачальники.

В акті перевірки, зокрема, зазначено, що “Перевірка ПП “Светолюкс-Николаев” проводилась на підставі аналізу податкової звітності без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів” (а.с.26).

Серед покупців ТОВ “Пека”, зазначених в абз.4 стор.18 Акту (а.с.32), стосовно взаємовідносин з якими не надані необхідні підтверджуючі документи, позивач не зазначений.

По ПП “Кремнафтагазтрейд” наведені витримки з акту камеральної перевірки, тобто перевірки, яка згідно вимог пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПКУ проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Виходячи зі своєї суті, камеральна перевірка звітності окремого платника не може бути документальним підтвердженням факту відсутності взаємовідносин з іншими платниками.

По іншим постачальникам позивача - ПП “Теплотехкомплект”, ПП ОСОБА_4, ПВКП “Будшлях”, ДП “Науково-дослідна виробичо-технічна агенція “Стратегія регіонального розвитку” висновки про завищення бюджетного відшкодування, якого на думку відповідача припустився позивач, зроблені без посилання на матеріали перевірок, а лише зважаючи на те, що “сума податку на додану вартість, фактично сплачена у звітному податковому періоді суб'єктам господарювання, в яких по ланцюгу постачання є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності” (а.с.43).

В обґрунтування цієї позиції на стор.24-26 Акту (а.с.38-40) перевірки зазначено, що деякі підприємства, з якими позивач взагалі не мав ніяких правових відносин, були другими-п'ятими “ланцюгами” для постачальників позивача.

Реальність здійснення господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків (номенклатура поставлених товарів (робіт, послуг), первинні документи) перевіркою не досліджувалась.

Враховуючи наведене, вбачається, що відповідач дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства не на підставі дослідження та надання правової оцінки наявним первинним документам позивача, що підтверджують виникнення у нього права на податковий кредит, а на підставі інформації про порушення податкового законодавства постачальниками (контрагентами) позивача та певні стани підприємств у 2-5 ланці (ланцюгу) постачання, наявності по цих підприємствах “розбіжностей що не підтверджує взаємовідносини” (а.с.38-40).

У зв'язку з цим суд також зазначає, що пунктами 1.7, 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 статті Закону про ПДВ платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно положень пп.7.2.1 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5, 7.7.1, 7,7.2 п.7.7 Закону про ПДВ позивач виконав усі обов'язкові умови для виникнення у нього права на бюджетне відшкодування, а саме:

- податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач оплатив на користь постачальників товарів (робіт, послуг) з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до Закону оформив належним чином декларації з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в наслідок ухилення від сплати) та/або його контрагентами в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Ні Закон про ПДВ, ні Податковий кодекс не ставлять виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування у залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Законодавство України та Закон про ПДВ, зокрема, також не надають права Позивача контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів підприємницької діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових відносин.

Порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами Позивача по другому-п'ятому ланцюгах постачання не можуть впливати на результати діяльності Позивача. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань стосовно сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи.

3 метою визнання (чи невизнання) укладених підприємством угод нікчемними обов'язковим є дослідження суті та наслідків зазначених угод. Проте, як зазначалось раніше, ніякі первинні та інші документи, в ході перевірки не досліджувались, пояснення у посадових осіб позивача не відбирались.

Відповідачем не доведено в Акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам підприємства, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до оформлення протиправного акту перевірки.

Констатування фактів порушень законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (Акту перевірки).

З огляду на вимоги п.4 - 6 Наказу №984, згідно яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, в судовому засіданні встановлено, що висновки акту стосовно завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 354553,00грн. не підтверджені документально та належною доказовою базою.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Припущення податкового органу про те, що господарська операція проводилася без фактичного отримання товару та переходу права власності на нього, не доведена відповідачем в судовому засіданні.

У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що мають бути задоволені, а порушені права позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000200037 від 22.04.11р. є протиправним.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві від 22.04.2011р. №0000200037 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 354553 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 21.10.2011р.