Постанова № 19470991, 18.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

18.10.2011 р. справа № 2а-5852/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., секретаря судового засідання Ополинського О.В.,

за участю представників

позивача:

ОСОБА_1 (довіреність від 11.06.2011 р.);

ОСОБА_2 (довіреність від 14.07.2011 р. б/н);

ОСОБА_3 (довіреність від 11.04.2011 р. б/н);

відповідача:

ОСОБА_4 (довіреність від 22.09.2010 р. № 1665/9/10-021);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан",

вул. Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050 доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017 проскасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2011 р. № 0000853600, № 0000863600, № 0000873600, № 0000883600, керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19 липня 2011 року № 0000853600, № 0000863600, № 0000873600, № 0000883600.

3. Відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя Ю.І. Продан

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18.10.2011 р. cправа № 2а-5852/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., секретаря судового засідання Ополинського О.В.,

за участю представників

позивача:

ОСОБА_1 (довіреність від 11.06.2011 р.);

ОСОБА_2 (довіреність від 14.07.2011 р. б/н);

ОСОБА_3 (довіреність від 11.04.2011 р. б/н);

відповідача:

ОСОБА_4 (довіреність від 22.09.2010 р. № 1665/9/10-021);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан",

вул. Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050 доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017 проскасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2011 р.

№ 0000853600, № 0000863600, № 0000873600, № 0000883600, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (далі - ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ у м. Миколаєва) про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2011 р. № 0000853600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на 18689,18 грн., березень 2010 року на 3340,47 грн., за травень 2010 року на 5567,91 грн., за липень 2010 року на 104300,11 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98923,25 грн.; № 0000863600, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 803666,78 грн., за липень 2010 року на 467767,21 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 950575,49 грн.; № 000873600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2575319 грн. (у т.ч. основний платіж - 1471611 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1103708 грн.) та № 0000883600, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20286534 грн. (у т.ч. основний платіж - 11592305 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8694229 грн.).

В обґрунтування своїх вимог, ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" посилалося на те, що: по-перше, при реалізації несамохідних суден, платник податку виходив із середньої собівартості аналогічних замовлень, тому посилання відповідача на продаж цієї продукції за ціною, нижчою за її собівартість є необґрунтованими; по-друге, витрати з вивезення та утилізації відходів, є операцією, необхідною саме для ведення господарської діяльності і дотримання умов безпеки підприємства, правомірно віднесені ним до валових витрат відповідно підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 334/94-ВР); по-третє, позивачем не порушено вимоги пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР), оскільки податковий кредит сформовано ним правомірно та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за період липень - жовтень, нараховані у звязку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Заперечуючи проти позову, СДПІ у м. Миколаєві вказувало на те: що-перше, позивач здійснив продаж несамохідних двохтрюмних суден за цінами нижче їх собівартості, чим порушив вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР; по-друге, господарська операція з вивезення та утилізації відходів, інших витрат на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку, є саме операцією з продажу капітальних поліпшень землі; по третє, відсутність у позивача права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюги постачальників - платників податку (посередників), які свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету не виконали, укладені між ними угоди, є нікчемними, оскільки укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, без настання реальних наслідків, а саме - ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту і його наступного відшкодування з бюджету.

У судовому засіданні представники ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" позов підтримав та просили суд задовольнити його повністю.

Представник СДПІ у м. Миколаєві позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 18.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Миколаєві як платник податків.

СДПІ у м. Миколаєві проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за наслідками якої складено акт від 01.07.2011 р. № 755/36/14307653 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР та пункту 1.8 статті 1, підпункту 3.3.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На підставі цього акту перевірки, СДПІ у м. Миколаєві прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2011 р. № 0000853600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на 18689,18 грн., березень 2010 року на 3340,47 грн., за травень 2010 року на 5567,91 грн., за липень 2010 року на 104300,11 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98923,25 грн.; № 0000863600, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 803666,78 грн., за липень 2010 року на 467767,21 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 950575,49 грн.; № 000873600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2575319 грн. (у т.ч. основний платіж - 1471611 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1103708 грн.) та № 0000883600, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20286534 грн. (у т.ч. основний платіж - 11592305 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8694229 грн.).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стосовно висновку СДПІ у м. Миколаєві про те, що позивач здійснив продаж несамохідних двохтрюмних суден за цінами нижче їх собівартості, внаслідок чого порушено вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, слід зазначити наступне.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладених контрактів між Відкритим акціонерним товариством "Вадан Ярдс Океан" (далі - ВАТ "Вадан Ярдс Океан", правонаступником якого є ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ "СП "Нібулон"), позивач у перевіряємому періоді реалізував вказаному підприємству 12 несамохідних суховантажних двохтрюмних суден змішаного (річка-море) плавання для перевезення генеральних та навалочних вантажів, ціни зазначеного замовлення складали:

- СК № WYO-NIB-167 від 06.03.2009 р. - 12087855,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 2014642,63 грн.);

- СК № WYO-NIB-168 від 06.03.2009 р. - 12087855,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 2014642,63 грн.);

- СК № WYO-NIB-169 від 06.03.2009 р. - 12019493,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 2003248,88 грн.);

- СК № WYO-NIB-170 від 06.03.2009 р. -12022958,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 2003826,38 грн.);

- СК № WYO-NIB-175 від 09.12.2009 р. - 11965725,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1994287,57 грн.);

- СК № WYO-NIB-176 від 09.12.2009 р. -11965725,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1994287,57 грн.);

- СК № WYO-NIB-177 від 09.12.2009 р. - 11955150,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1992525,07 грн.);

- СК № WYO-NIB-178 від 09.12.2009 р. - 11955397,94 грн. (у т.ч. ПДВ - 1992 566,32 грн.)

За вказаними цінами, що містилися у зазначених суднобудівних контрактах і додаткових угод до них, здійснювався продаж несамохідних суховантажних двохтрюмних суден та відповідно, виходячи із цих сум і визначено податкові зобов'язання згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, яким встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до частини 1 підпункту 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з частиною 2 підпункту 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 цього Закону, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (підпункт 1.20.8 пункт 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (частини 1, 2 статті 190 Господарського кодексу України).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР установлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд бере до уваги те, що договори з будівництва суден мають певні особливості, зокрема, на момент його укладання готова продукція ще відсутня і це впливає на встановлення ціни товару, який заплановано виготовити і реалізувати.

З наявної у матеріалах справи довідки Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 11.02.2010 р. № 249 на запит ВАТ "Вадан Ярдс Океан" від 19.01.2010 р. № 77 про надання інформаційної довідки про рівень собівартості несамохідної баржі, вбачається, що підставі даних, наданих Асоціацією суднобувників України "Укрсудпром", Національним університетом кораблебудування ім. адмірала Макарова, Компанії "Euro Ship Design, LTD", максимальна собівартість насамохідної баржі, розрахована цими підприємствами та науковими інститутами суднобудівної галузі, не перевищувала 1400000 дол. США. Дохід від реалізації

Тобто, при визначені ціни реалізації несамохідних суден, позивач виходив із середньої собівартості аналогічних замовлень, встановленої на підставі даних, наданих підприємствами та науковими інститутами суднобудівної галузі, збільшеної на певну суму прибутку та враховував ситуацію, що склалася на відповідному ринку.

Таким чином, висновок СДПІ у м. Миколаєві про те, що собівартість реалізованої продукції (12 несамохідних суховантажних двохтрюмних суден) відповідає звичайні ціні зазначеної продукції є необґрунтованим.

Стосовно висновку СДПІ у м. Миколаєві про те, що витрати на ліквідацію відходів від господарської діяльності ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" як платника податку іншими організаціями та витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку як продаж капітальних поліпшень землі, слід зазначити наступне.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що на території ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" знаходились відходи гальванічного виробництва після станції нейтралізації 4-го класу небезпеки - з'єднання гідроокислів важких металів і кальцію та кількість яких складає 5-7 тис. тонн, фізичний стан відходів від сухого до пастоподібного.

За результатами проведення тендерної процедури, постачальником послуг із вивезення та утилізації відходів гальванічного виробництва 4-го класу небезпеки, а також підготовки майданчика сховища для подальшого виробничого використання стало Приватне підприємство "Еколайн Плюс" (далі - ПП "Еколайн Плюс"), з яким позивач уклав відповідні договори від 01.05.2007 р. № 100507-Кд, від 01.08.2007 р. № 2-в і додаткові угоди від 06.08.2007 № 1, від 07.08.2007 № 2.

Відповідно до умов укладених договорів, виконавець (ПП "Еколайн Плюс"), зобов'язувався надати послуги із збирання, вивезення та знищення відходів, виконати демонтажні роботи, отримати проект і створити майданчик на місці колишнього сховища відходів.

На виконання цих договорів у 2007 році, ПП "Еколайн Плюс" здійснювалися роботи поетапно, що підтверджено відповідними актами виконаних робіт на загальну суму 8523200 грн., а саме:

- акт виконаних робіт від 18.05.2007 р. № ОУ-0000033 про отримання послуг по вивезенню відходів гальванічного виробництва у кількості 700 тон на загальну суму 823200 грн.;

- акт виконаних робіт від 04.06.2007 р. № ОУ-0000039 про отримання послуг по вивезенню відходів гальванічного виробництва у кількості 1152645 тон на загальну суму 1355510,52 грн.;

- акт виконаних робіт від 11.06.2007 р. № ОУ-0000044 про отримання послуг по вивезенню відходів гальванічного виробництва у кількості 1588355 тон та відходів технічного типу у кількості 30673 тон на загальну суму 2228619,96 грн.;

- акт виконаних робіт від 19.06.2007 р. № ОУ-0000051 про отримання послуг по вивезенню відходів технічного типу у кількості 240811 тон на загальну суму 2831937,36 грн.;

- акт виконаних робіт від 14.11.2007 р. № ОУ-0000131 про отримання послуг по створенню майданчика та отриманню проекту та висновку на загальну суму 1283932,16 грн.

Відповідно до частини 1 підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до валових витрат відносяться будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом (частина 2 підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Суть господарської операції визначається на підставі договору та первинних документів, які підтверджують відповідні понесені витрати у податковому обліку. Суд погоджується з тим, що відображення операції на тих чи інших рахунках бухгалтерського обліку ніяким чином не змінює сутності або призначення цих витрат, та не дає податковому органу підстав визначати господарську операцію з придбання послуг, як продаж капітальних поліпшень землі.

Понесені витрати на вивезення відходів гальванічного виробництва, інших відходів технічного типу та створення майданчику у 2007 році, не пов'язаний з продажем земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "Ніка-Тера" у травні 2010 року, оскільки укладені між позивачем і вказаними підприємствами договори купівлі - продажу земельної ділянки не містять жодних умов чи застережень щодо поліпшення якостей цієї ділянки, що збільшують ії корисність.

Проте, СДПІ у м. Миколаєві до відповідного центрального органу виконавчої влади (яке формує і забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища) - Міністерства екології і природних ресурсів України із відповідним запитом щодо отримання експертного висновку стосовно підтвердження чи відсутності зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку, не зверталося.

Щодо посилання СДПІ у м. Миколаєві в запереченнях на те, що вибуття вартості капітального поліпшення землі з податкового обліку повязане з вибуття поліпшеної земельної ділянки, як окремого об'єкта власності та послуги, спрямовані на поліпшення цієї ділянки, використанні в операціях, які звільнені від оподаткування згідно з підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР, і відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, послуги вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), слід зазначити таке.

Суд вважає, що у податковому обліку вибуття вартості капітального поліпшення землі як окремого об'єкта власності не відбулося, оскільки послуги по вивезенню та ліквідації відходів від господарської діяльності ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" спеціалізованою організацією (ПП "Еколайн Плюс") і збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності позивача в операціях, які звільнених від оподаткування, ним не використовувалися і були придбані саме з метою забезпечення власної господарської діяльності, дотримання умов безпеки цього підприємства, тому підстав вважати їх проданими за звичайною ціною, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, немає.

Таким чином, витрати з вивезення та утилізація відходів гальванічного виробництва 4-го класу небезпеки, що були понесені у 2007 році, є операцією, необхідною саме для ведення господарської діяльності і дотримання умов безпеки підприємства, цілком правомірно віднесені позивачем до валових витрат на підставі підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Щодо висновку, викладеного в акті перевірки відповідача та його посилань у запереченнях на позов про завищення платником податку податкового кредиту за період з 31.01.2010 р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 4306086,31 грн., що призвело до порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, слід зазначити наступне.

Судом установлено, що 1 лютого 2010 року ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Билбудстрой" (далі - ТОВ "Билбудстрой" договір № 205-14 про поставку продукції № 205-14, відповідно до якого позивач отримав від цього контрагента електроматеріали та кабельно-провідну продукцію на загальну суму 180910,30 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії специфікації до цього договору, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень.

17 червня 2010 року між ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шип Арматура" (далі - ТОВ "Арматура") укладено договір поставки № 30100/332, відповідно до умов якого позивач отримав суднову арматуру на загальну суму 2616517,86 грн., що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень.

Суд бере до уваги те, що відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Законом України від 16 липня 1999 року № 996/ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, аналіз цієї статті свідчить, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати за умови відсутності податкової накладної.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 9 Закону № 168/97-ВР, свідоцтво про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" отримавши у встановленому порядку від ТОВ "Шип Арматура" та ТОВ "Билбудстрой" податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пункту 7.5 статті 7 цього Закону. Зазначені податкові накладні виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість - ТОВ "Шип Арматура" та ТОВ "Билбудстрой" і в акті перевірки СДПІ у м. Миколаєві, зауваження або посилання на порушення порядку їх заповнення чи оформлення, відсутні.

Судом також установлено, що виконання господарських операцій за договорами, укладеними між ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" і ТОВ "Шип Арматура" та ТОВ "Билбудстрой" підтверджено наявними у матеріалах справи засвідченими копіями цих угод, актів прийому - здачі робіт, специфікаціями, видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками, калькуляціями (засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи) і відповідачем не заперечується.

Крім того, суд враховує і те, що на час укладення та виконання господарських операцій, зазначені контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Тобто установлені судом обставини, свідчать про те, що дії ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки СДПІ у м. Миколаєві використовує дані та посилається на інформацію, викладені в листах та актах перевірки органів державної податкової служби, в яких вказується про те, що постачальниками його безпосередніх контрагентів по другому і третьому ланцюгу операцій є підприємства, які не виконують податкових зобов'язань зі сплати податку перед бюджетом.

Тобто, відповідач взяв до уваги лише обставини господарських взаємовідносин цих постачальників з його безпосередніми контрагентами по другому і третьому ланцюгу операцій і висновки, викладені ним акті перевірки, фактично ґрунтуються лише на інформації та даних, викладених в листах та актах перевірки органів державної податкової служби, які безпосереднього відношення до позивача, його діяльності та формування ним податкового кредиту з метою подальшого відшкодування з бюджету податку на додану вартість, не мають.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобовязаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами по другому і третьому ланцюгу операцій, своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, які контрагентами ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" та його безпосередніх контрагентів - ТОВ "Шип Арматура" і ТОВ "Билбудстрой" не є, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих юридичних осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" про скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ у м. Миколаєві від 19.07.2011 р. № 0000853600, № 0000863600, № 0000873600, № 0000883600, є обґрунтованими і належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19 липня 2011 року № 0000853600, № 0000863600, № 0000873600, № 0000883600.

3. Відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя Ю.І. Продан

Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2011 року.