Постанова № 19470843, 12.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12.10.2011 р. Справа № 2а-4651/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ранг", вул. 7 Поперечна 3/4, м.Миколаїв, 54010;

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00004438 від 01.06.11р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 18.03.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1665/9/10-021 від 22.09.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" предявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004438 від 01.06.11р. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-6), наданих доказах та усних поясненнях.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначив, що Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.11р. розяснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення №00004438 від 01.06.11р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

В період з 28.04.11р. по 06.05.11р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за лютий 2011р. За результатами перевірки було складено акт від 16.05.11р. № 592/38/13863642 (а.с.9-14).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00004438 від 01.06.11р. Позивачу було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1845000грн. та за штрафними санкціями на суму 1грн. (а.с.7).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем наступних вимог статей ЦКУ: 203 (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину), 215 (недійсність правочину), 216 (правові наслідки недійсності правочину).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Пунктами 1.7, 1.8 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

За змістом підпункту 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету податку на додану вартість його контрагентом. Тобто покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями.

Крім того, Закон не надає права позивачу контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини.

В обґрунтування своїх висновків відповідачем в акті перевірки дано оцінку господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ “Віктрейд ЛТД”.

Будь-яких порушень саме з боку позивача в акті перевірки не встановлено. Зокрема в акті перевірки зазначено про відсутність у ТОВ “Віктрейд ЛТД” основних засобів та найманих працівників. При цьому відсутнє посилання на будь-які конкретні норми законодавства, якими забороняється здійснювати звичайну посередницьку господарську діяльність при торгівлі паливно мастильними матеріалами. Зазначена посередницька діяльність не потребує обовязкової наявності виробничих потужностей або власної нерухомості чи певної кількості персоналу. Всі ці обставини стали підставою для висновку про те, що суми ПДВ, сплачені на користь ТОВ “Віктрейд ЛТД” по договору постачання нафтопродуктів №18/01/11-5НП від 18.01.11р. - включені до податкового кредиту лютого 2011 року безпідставно.

У звязку з цим суд зазначає, що відповідно до ст.215 ЦК України, “Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається”, тому основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом (а не актом податкової перевірки).

Припущення відповідача про намір сторони на ухилення від сплати податків не можна вважати таким, що зроблений в рамках господарського договору, оскільки питання оподаткування не регулюються цивільним законодавством та не можуть бути предметом договору.

Згідно з висновками акту перевірки, угоди, укладені ТОВ “Ранг” з ТОВ “Віктрейд ЛТД”, є нікчемними. Проте, питання їх відповідності вимогам чинного законодавствам відповідачем у встановленому порядку не вирішувалось. Доказів про інше відповідачем суду не надано.

Будь-яких зауважень щодо невідповідності первинних документів ТОВ “Ранг” (зокрема накладних, актів виконаних робіт тощо) вимогам, які пред'являються законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” до первинних документів - актом не встановлено.

В той же час, статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи, що в акті перевірки є посилання на всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді, суд вважає що факти здійснення господарських операцій підтверджені належним чином.

Крім того позивачем надано суду, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ “Ранг” та ТОВ “Віктрейд ЛТД” по договору постачання нафтопродуктів №18/01/11-5НП від 18.01.11р., відповідні копії документів, (а.с.111-183) а саме:

- копії видаткових накладних на постачання дизельного палива;

- копії податкових накладних на постачання дизельного палива;

- копії товарино-транспортних накладних, що підтверджують транспортування дизельного палива (а.с.127-174);

- рахунки - фактури, на підставі яких здійснювалась оплата товару (а.с.175-183);

Крім того, позивачем надано докази, що ТОВ “Ранг” володіє на праві власності наступними транспортними спеціальними засобами-бензовозами: DAF ВЕ6397АН; Камаз ВЕ0563АН; RENAULT ВЕ2076АР; DAF ВЕ3491АН; цей транспорт використовувався для перевезення дизельного палива, що було предметом договору постачання нафтопродуктів №18/01/11-5НП від 18.01.11р. Транспортування дизельного палива також здійснювалось автотранспортом, залучених на договірних засадах, зокрема ТОВ “Ранг” було укладено договори на перевезення вантажів з ФОП ОСОБА_4 від 01.02.11р. №5083; від 4960 від 04.01.11р. та №4182 від 02.01.11р. Перевезення відбувались транспортними засобами, які належать вказаному СПД, а саме транспортними засобами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3. Діяльність ФОП ОСОБА_4 по перевезенню вантажів підтверджується ліцензією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ № НОМЕР_4.

Також позивачем було укладено договір на послуги автотранспорту від 04.01.11р. №54 з ТОВ “Рута Нова - К”. Перевезення відбувались транспортним засобом, який належать ТОВ “Рута Нова - К”, а саме транспортним засобом МАЗ ВН4670СІ. Діяльність ТОВ “Рута Нова - К” по перевезенню вантажів підтверджується ліцензією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ № 197692. (а.с.111- 123).

Крім того в акті перевірки відповідачем зазначено, що на підставі первинних документів було досліджено використання придбаного у ТОВ “Віктрейд” дизпалива, а саме:

- отримано 1457409 л.; з них - продано 1273020 л.; 184389 л. передано на АЗС, що належать ТОВ “Ранг” для подальшої реалізації.

Оскільки Закон “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету, відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ.

Відтак, суд дійшов висновку, що операції позивача є реальними, товарними та дійсно мали місце. Отже, наведені вище норми Закону “Про податок на додану вартість” та ПК України не порушувалися позивачем у перевіреному періоді, акт перевірки не містить доказів вчинення позивачем таких порушень, доводи відповідача є непереконливими та базуються на припущеннях.

Посилання відповідача на службову записку (а.с.188) в.о. начальника СДПІ у м.Миколаєві Кучеренко М.З. не можуть бути використані судом у якості підстав для обґрунтування правомірності та законності податкового повідомлення рішення з огляду на певні протиріччя які містяться в наданому документі. Так в записці зазначено, що майновий комплекс нафтобази, яка належить ДП «Роснафтотранс-Україна», передано в оренду ТОВ «Рута Нова-К», яка в свою чергу передала частину майна в суборенду ТОВ «Тайгет», яке в свою чергу передало майно в користування ТОВ «Авитек Груп ЛТД»та ТОВ «Віктрейд ДТД». З пояснень посадової особи встановлено, що їй не відомо «хто здійснює контроль за навантаженням та розвантаженням паливно мастильних матеріалів на частині нафтобази яка орендується ТОВ «Тайгет». В той же час, будь яких доказів про встановлення недійсності або нікчемності зазначених договорів оренди та суборенди відповідачем суду не надано.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Припущення податкового органу про те, що господарська операція проводилася без фактичного отримання товару та переходу права власності на нього, не доведена відповідачем в судовому засіданні.

У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що мають бути задоволені, а порушені права позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що податкове повідомлення-рішення відповідача №00004438 від 01.06.11р. є протиправним.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00004438 від 01.06.11р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 13.10.2011р.